10.06.08
Справа №АС12/39-08.
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Костенко Л.А.
Суддів: Моїсеєнко В.М., Левченко П.І.
При секретарі судового засідання Бардаковій О.М.
За участю представників сторін:
Від позивача - Макаренко М.А., довіреність № б/н від 09.05.2008 року
Від відповідача - Коваленко Л.М., довіреність № 251-К/9/10 від 10.01.2008 року, Кравченко Г.П., довіреність № 2359-К-9/10 від 25.02.2008 року
Розглянувши матеріали справи № АС 12/39-08
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «СП», смт. Хотінь Сумського району
до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Предмет позову: Позивач просить суд визнати нечинними рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних санкцій № 0002602302/0 від 28.12.2006 року, № 0002612302/0 від 28.12.2006 року.
Відповідач вимоги не визнав.
Відповідно до ст. 150 КАС України, розгляд справи відкладався з 18.02.2008 р. до 20.03.2008 р., оголошувалися перерви з 20.03.2008 р. до 17.04.2008 р., та з 17.04.2008 р. до 22.04.2008 р., з 22.04.2008 р. відкладалася до 21.05.2008 р., та з 21.05.2008 р. оголошувалася перерва до 10 годин 30 хвилин 10.06.2008 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
За результатом виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СП» за період діяльності з 01.01.2004 року по 30.09.2006 року Сумською МДПІ складений акт перевірки від 15.12.2006 року № 143/23/14014589/87, довідка від 11.12.2006 року № 234-1401589 про результати планової виїзної перевірки додержання порядку ведення касових операцій у національній валюті та дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ТОВ «СП» відповідачем прийняті рішення № 0002612302/0 від 28.12.2006 року про застосування штрафної санкції в розмірі 969 535 грн., та рішення № 0002602302/0 від 28.12.2006 року про застосування штрафу в розмірі 10 505 грн.
Із зазначеними рішеннями позивач не погоджується та посилається на такі обставини в обґрунтування своїх вимог: ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що «Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, у якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій під час продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг)».
Тобто визначено, що реєстратор застосовується для реєстрації розрахункових операцій під час продажу товарів (наданні послуг).
Підприємством же реалізація (продаж) скрапленого газу проводилась у відповідності з умовами договорів, які передбачали оплату через поточний рахунок (безготівкові розрахунки).
Проте агрофірмою "Зоря" за отриманий газ оплата проводилась в порушення умов договорів несвоєчасно.
Борг за отриманий газ продовжував наростати і підприємством була розпочата процедура досудового врегулювання, про що свідчать наявні у підприємства претензії. І боржником по отриманню претензії погашалась частина суми боргу, а не як кваліфіковано Сумською МДПІ, що здійснювались розрахунки готівкою при продажі газу скрапленого, в той час як оператор АЗС при відпуску газу не міг зареєструвати операцію продажу через РРО так, як він не отримував готівки, а передбачались безготівкові розрахунки, а в послідуючому готівкові кошти в погашення заборгованості за отриманий газ від агрофірми «Зоря" надходили в касу товариства, а не оператору.
Позивач вказує, що ні в день отримання готівки в погашення боргу, ні перед цим днем та в послідуючі дні товариство газу агрофірми «Зоря» не відпускало та продажу не було, а тому на думку позивача не повинен був застосовуватися реєстратор розрахункових операцій.
Позивач також не погодився з донарахуванням штрафної санкції на суму виплаченої заробітної плати, так як на його думку при прийнятті рішення не враховано положення Закону України «Про оплату праці» про те, що виплата заробітної плати проводиться в першочерговому порядку, а всі інші платежі проводяться після виконання своїх зобов»язань щодо оплати праці.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Позивач отримав грошові кошти в касу підприємства згідно касових ордерів за реалізований скраплений газ без проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (розрахункових книжок) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
31.08.2004 - від фізичної особи Несторенко С.І. - 2 800, 00 грн.;
20.09.2004 - від ТОВ «Нот екс» - 2 000,00 грн.;
З 07.05.2004 по 28.12.2005 - від АФ ТОВ «Зоря» - 188 087, 00 грн.
Всього на суму 192 887 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 227/96-ВР (із змінами та доповненнями) реєстратори розрахункових операцій застосовуються юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Позивачем порушена зазначена норма Закону, що встановлено при перевірці, та підтверджено матеріалами справи.
За вказане порушення передбачена відповідальність п.1 ст. 17 Закону 227/97, а саме: у п»ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.
Відповідач правомірно застосував штрафну санкцію із розрахунку 192 887 грн. х 5 = 964 435 грн.
Посилання позивача на те, що кошти, які надійшли від агрофірми «Зоря» є погашенням дебіторської заборгованості і відносяться до позареалізаційних надходжень не спростовують встановленого відповідачем порушення. Адже відповідно до умов договорів купівлі-продажу № 1 від 01.01.2005 року № 4 від 01.01.2004 року визначена попередня оплата покупця за товар. Але газ відпускався агрофірмі «Зоря» без попередньої оплати.
Також судом встановлено, що 20.04.2004 року ТОВ «СП» отримав в Сумській МДПІ реєстраційне посвідчення № 1815000312 Р про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій СЛОГ-200.01 заводський № БГ 00000502 на господарську одиницю 0 пересувна АЗС за адресою: м. суми, вул.. Курська, 2-а. Тобто АЗС позивача визначена саме місцем продажу товару з застосуванням РРО, тому є безпідставним посилання позивача на п.12 ст. 9 Закону № 227/96, яка дозволяє не застосовувати РРО якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюється (оптова торгівля, тощо).
Водночас вказаний пункт не стосується окремих будь-яких випадків на проведення розрахунків, так саме як і ст. 1 Закону 227/96 не містить виключень і посилань на інші норми в Закону.
При перевірці позивача встановлено порушення п. 9 ст. 3 Закону № 227/96, а саме відсутність щоденного друкування фіскальних звітних чеків та незабезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Позивач в позові взагалі не доводить обґрунтувань та пояснень з приводу застосування штрафної санкції в розмірі 340 грн. за вказане порушення, а також не спростував належними доказами. Але такі порушення зафіксовані в акті перевірки, з якого вбачається, що в 15 випадках позивач роздрукував фіскальні звітні чеки несвоєчасно, слідуючого дня, тому штрафна санкція застосована відповідачем правомірно.
Відповідно до п. 2.12 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Нацбанку України № 72 від 19.02.2001 року (яка діяла на час виникнення обставин, встановлених при перевірці).
Готівкова виручка підприємств, крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками та зборами. Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов»язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.
При перевірці встановлено, що згідно даних особового рахунку підприємство мало податковий борг по податку 1102 ("Податок на прибуток підприємств, що належать до колективної власності") з 01.06.2004року по 23.07.2004року в сумі 219,82 грн.; 19.08.2004 року по 30.08.2004року в сумі 895,64 грн.; 19.11.2004 року по 31.12.2004 року в сумі 387,06грн., дані касової книги та корінці чекових книг свідчать про те, що в даному періоді підприємством готівкових коштів на заробітну плату в установах банку не отримувалось, при цьому здійснено виплати по заробітній платі по вибутковому касовому ордеру (далі по тексту ВКО) № 542 від 13.07.2004 року працівникам підприємства за травень 2004 р. в сумі 3395,30грн; від 29.08.2004року, по ВКО № 639 за червень 2004року в сумі 2995,08 грн.; від 31.12.2004 року по ВКО № 887 за жовтень-листопад 2004 року в сумі 3950,06 грн.
Таким чином, підприємством за перевіряємий період виплачено заробітної плати з виручки отриманої від реалізації продукції при наявності податкового боргу на загальну суму 10 340,44 грн. Чим порушено п.2.12 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління Національного банку України 19.02.200Іроку № 72, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за № 237/5428.
За вказане порушення відповідач правомірно застосував штрафну санкцію в розмірі здійсненої виплати 10 340, 44 грн., що передбачено абз. 4 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
10.06.2008 року відповідач також усно заявив суду, що позивачем пропущений річний строк звернення до суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки оскаржувані рішення прийняті 28.12.2006 року.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Але в своїх запереченнях поданих до суду, та в поясненнях в ході розгляду справи відповідач не наполягав на цій обставині, тому суд не застосовує ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України як самостійну підставу для відмови в позові.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні позову Товаристу з обмеженою відповідальністю «СП» (смт. Хотінь Сумського району, вул. Радянська, 3) до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними рішень про застосування штрафних санкцій № 0002602302/0 від 28.12.2006 року, № 0002612302/0 від 28.12.2006 року - відмовити.
2. Постанова суду може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Сумської області.
3. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Костенко Л.А.
Судді Моїсеєнко В.М.
Левченко П.І.