справа № 5020-12/005
"09" червня 2008 р. 16:03 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі:
Судді Харченко І.А.,
при секретарі Баланюк О.В.,
за участю представників:
позивача - Мартинюк О.О., довіреність №2/5987 від 27.12.2007, начальник юридичного відділу - корпоративний секретар;
відповідача -Мішуткін М.В., довіреність №403/10/10 від 22.01.2008, державний податковий інспектор юридичного відділу;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №5020-12/005 за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства “Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000631503/0/632 від 24.12.2007,
Суть спору:
08.01.2008 позивач в порядку статей 104, 162 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до господарського суду з позовної заявою (вх. №47) до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000631503/0/632 від 24.12.2007 про застосування штрафних санкцій в розмірі 9608,19 грн. за порушення граничного строку сплати земельного податку.
Ухвалою від 09.01.2008 відкрито провадження у адміністративної справі №5020-12/005, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою від 04.02.2008 закінчено підготовче провадження, справа №5020-12/005 призначена до судового розгляду.
В процесі розгляду справи позивач доповнив адміністративний позов, просить визнати податкове повідомлення-рішення №0000631503/0/632 від 24.12.2007 недійсним також з тих підстав, що ДПА в м. Севастополі та ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя здійснили перевірки з порушенням строків, встановлених наказом ДПА України № 416 від 17.07.2006 “Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів».
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, пояснив, що на момент сплати сума розстрочки з податкового зобов'язання стала податковим боргом (строк сплати 24.12.2004), а сума земельного податку так і залишилась податковим зобов'язанням.
Згідно статей 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін, суд,
13.12.2007 Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі м. Севастополя (далі - Інспекція) проведена перевірка Відкритого акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» з питань повноти та своєчасності внесення до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з плати за землю за листопад 2004 року по строку сплати 30.12.2004.
В ході перевірки встановлено порушення строків погашення узгоджених податкових зобов'язань, а саме: за листопад 2004 року позивачу нарахований земельний податок на суму 96081,81 грн., який був сплачений лише 06.01.2005, що спричинило утворення податкової заборгованості у розмірі 96081,81 грн. (акт перевірки №128/15-335, арк.с. 7-9).
На підставі акту перевірки від 13.12.2007 та статті 17 Закону України “Про плату за землю», Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000631503/0/632 від 24.12.2007 про застосування штрафних санкцій в розмірі 9608,19 грн. за порушення граничного строку сплати земельного податку (арк.с. 6).
Згідно з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, відповідно вимог статті 17 Закону України “Про плату за землю» узгоджене податкове зобов'язання земельного податку за листопад 2004 року сплачено у повному обсязі в термін до 30.12.2004 переплатою, яка існувала станом на 30.12.2004 та платіжним дорученням № 9212 від 30.12.2004.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про плату за землю" податкове зобов'язання з земельного податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця". Виходячи з наведеної норми закону, узгоджене податкове зобов'язання за листопад 2004 року було нараховано у грудні 2004 року. Виходячи з даних картки особистого рахунку за станом на кінець грудня 2004 року позивач мав заборгованість у сумі 96 081,90 грн. (арк.с. 31).
Оскільки позивач уклав з відповідачем договір про розстрочення податкових зобов'язань №28 від 30.07.2004 на загальну суму 140700,00 грн. терміном з 30.07.2004 до 25.12.2004 згідно з рішеннями про перенесення строків наданої розстрочки від 25.08.2004, 24.09.2004, 30.09.2004, 15.10.2004, 25.10.2004, 23.11.2004 вся сума розстрочки була перенесена до сплати на грудень 2004 року (арк.с. 33-41).
Згідно з електронною копією надходжень на рахунок банку позивач зазначив призначення платежу від 30.12.2004 як "податок за землю за листопад 2004 року". Однак вказаний платіж був зарахований в рахунок погашення податкового боргу по розстрочці за липень 2004 року, оскільки відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Таким чином, на момент сплати сума розстрочки із податкового зобов'язання стала податковим боргом, а сума земельного податку залишилась податковим зобов'язанням.
Що стосується твердження позивача про те, що ДПА в м. Севастополі та ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя здійснили перевірки з порушенням строків, встановлених наказом ДПА України №416 від 17.07.2006 “Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів», а тому акти перевірки №5/15-320 від 21.08.2007 та №128/15-335 від 13.12.2007 не мають юридичної сили, то відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. Як свідчать матеріали справи, акт перевірки від 13.12.2007 складений на підставі податкових декларацій, картки особистого рахунку та договору оренди земельних ділянок. Тобто ствердження позивача що перевірка від 13.12.2007 була камеральною не відповідає дійсності ані по формі, ані по змісту.
Таким чином, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства.
В зв'язку з викладеним, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 17 Закону України “Про плату за землю», ст. 4, 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 69, 70, 71, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя І.А. Харченко
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
17.06.2008.