2-а-819/11
08 червня 2011 року Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді Декаленко В.С.
при секретарі - Хіміч А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної Інспекції в Житомирській області в особі інспектора ВДАІ Демчишина Володимира Олександровича про скасування постанови, суд,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою в справі про адміністративне правопорушення від 25.12.2010 № 065015 його визнано винним у порушенні ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме при керування транспортним засобом Мітсубісі д.н.з. НОМЕР_1 перевищив швидкість на 27 км, відповідальність за яке становить штраф у розмірі 340 грн.
Зазначає, що про винесення такої постанови заперечує, вважає її незаконною та такою, яка порушує його Конституційні права та підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував.
Посилається на те, що швидкість вимірювалась приладом «Радіс W2045», однак у цьому приладі не зафіксовано час, місце, де і коли було зафіксовано порушення, немає доказів, що це швидкість саме його.
Звертає увагу суду на те, що стаття 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Підтвердженням вчинення адміністративного Проступку є докази. Відповідно до вимог процесуального закону, докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і зйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правій, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Працівниками ДАІ в постанові про адміністративне правопорушення обов'язково повинно бути зазначено, чим саме ці порушення підтверджуються документально та ін.
Згідно ч. 6 ст. 258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Зазначає, що всупереч вимогам розпорядження т. в. о. Міністра внутрішніх справ України від 21 травня 2009 року N 466, в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не зазначено, на якій відстані від початку в'їзду в населений пункт задокументовано порушення Правил дорожнього руху. До постанови не долучено знімків службового транспортного засобу із прив'язкою до місцевості, з якого проводилося вимірювання швидкості руху радіолокаційним вимірювачем «Радіс», та 3 - 4 знімки зафіксованого порушення Правил дорожнього руху. Не зазначено, в якому режимі працював такий прилад, не зазначено способу його використання: патрульний чи стаціонарний.
Посилається на те, що відповідно до Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність», не зазначено реквізитів документів про допуск даного вимірювального приладу до використання в Україні, а також перевірки конкретного екземпляру приладу. Це прямі вимоги зазначеного Закону щодо вимірів, результати яких використовуються як докази або проводяться за замовленням суду чи правоохоронних органів.
Крім того в оскаржуваній постанові не зазначено, хто саме проводив фотофіксацію, чи мала ця особа допуск до використання застосованого приладу відео-, фотозйомки, оскільки відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджена наказом МВС від 13.11.2006 року N 1111) до використання спеціальних засобів допускаються співробітниками, що вивчили інструкції до приладів і здали залік за правилами їхнього використання.
Одночасно порушено п. 1.9 вищезазначеного Розпорядження № 466 про необхідність вжити заходів щодо облаштування спеціальними інформаційними щитами ділянок вулично-дорожньої мережі, де здійснюється контроль за дотриманням водіями ПДР з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Зазначає, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Вважає такий перелік порушень не допустимим в роботі працівників ДАІ, а тому їх рішення є незаконним, без підставним, та таким, що порушує права громадян та підлягає скасуванню. У зв'язку з чим звертається з даним позовом до суду.
В судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, до суду надав заяву згідно якої просить справу розглядати за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд вважає можливим слухати справу у відсутності позивача та відповідача на підставі вимог ст.ст. 122, 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 25.12.2010 року інспектором ВДАІ Демчишиним Володимиром Олександровичем на ОСОБА_1 було складено Протокол про адміністративне правопорушення Серії АМ1 № 132427, у зв'язку з тим, що останній 25.12.2010 року о 09 год. 19 хв. в смт. Чуднів на вул. Щорса керуючи автомобілем Мітсубісі д/н НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 87 км/год. перевищивши встановлену швидкість руху на 27 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.6).
Як вбачається з Постанови в справі про адміністративне правопорушення Серія АМ1 № 065015 (а.с.6), за вчинення вищезазначеного правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.
Пункт 12.4 ПДР України, визначає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
За порушення вимог вищезазначеного пункту ПДР України передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Кодексом України про адміністративні правопорушення закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.
За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Статтею 268 Кодексу встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу).
Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.
Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
Як вбачається з вищевикладеного, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана виконати ряд дій, обов'язкове виконання яких в своїй сукупності сприяє правильному вирішенню справи по сутті і винесенню законного рішення.
Судом встановлено, що інспектор ВДАІ при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 дані дії було виконано в повному обсязі, що об'єктивно підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у суворій відповідності до вимог чинного законодавства та постановою в справі про адміністративне правопорушення.
Посилання ж позивача про порушення інспектором чинного законодавства при притягнення його до адміністративної відповідальності не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки останній в обґрунтування своїх вимог не надав жодного доказу і взагалі посилається на нормативно-правові акти які втратили чинність або визнанні неконституційними (розпорядження т. в. о. Міністра внутрішніх справ України від 21 травня 2009 року N 466 втратило чинність згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 вересня 2010 року N 467, стаття 14-1 КУпАП визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. N 23-рп/2010).
Оцінючи в сукупності надані докази, встановленні в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не знайшли своє доведення у судовому засіданні, є такими, що не грунтуються на вимогах Закону, а тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, ст.ст. 122 ч. 1, 245, 256, 268, 272, 280 КУпАП, п. 12.4 ПДР України, керуючись ст.ст. 7, 71, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186 КАС України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної Інспекції в Житомирській області в особі інспектора ВДАІ Демчишина Володимира Олександровича про скасування постанови - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Декаленко В. С.