Рішення від 16.06.2011 по справі 2-1959/11

Справа № 2-1959/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 року року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Зарицької Ю.Л.

при секретарі Шелковській М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з зазначеним вище позовом, мотивуючи свої вимоги, тим, що сторони мають діаметральні протилежні погляди на шлюб, сім'ю. Відповідач нехтує сімейними цінностями, з його ініціативи постійно виникають сварки, протягом останніх років сімейне життя між сторонами погіршилося, в результаті чого призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Сторони мешкають окремо, тому позивачка і просила шлюб розірвати.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала з підстав зазначених вище, відповідач та його представник проти позову заперечували, мотивуючи тим, що не вважає, що є тяжкі підстави для розірвання шлюбу.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні 02.11.1996 р. між сторонами Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого району м. Києва було зареєстровано шлюб (а.с. 8).

Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. а.с. 8-9).

Судом встановлено, що сторони у 2006 році припинили шлюбні стосунки, однак мали спільний бюджет.

В судовому засіданні встановлено 15.02.11 р. між сторонами була сварка та бійка, після чого позивачка з дітьми пішла мешкати до своїх батьків.

З того часу сторони припинили і ведення спільного господарства.

15.04.2011 р. сторонам було надано строк для примирення - два місяці, однак примирення сторони не досягли.

В судовому засіданні встановлено, що сторони двічі після надання строку для примирення зустрічались з ініціативи відповідача, однак під час зустрічей останній зачіпав лише питання, пов'язані з вихованням дітей.

Фактично, намагаючись зберегти шлюб, відповідач має на меті можливість спільного проживання з дітьми, оскільки після 15.02.11 р. спільно з ними він не проживає.

Судом встановлено, що сторони по-різному ставляться до шлюбу та неоднаково сприймають роль подружжя в сім'ї.

Позивачка категорично заперечує проти збереження сім'ї де-юро, оскільки повертатись до чоловіка бажання не має.

Стаття 51 Конституції України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Відповідно ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач надав суду характеристику з якої вбачається, що ОСОБА_2 є соціально позитивною людиною (а.с.18).

Згідно із змістом ч. 4 ст. 56 СК України примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини на свободу та особисту недоторканність може мати наслідки, встановлені законом.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про неможливість подальшого збереження сім'ї сторін та приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Питання з приводу виховання та місця проживання дітей, спільно нажитого майна сторони мають намір вирішувати у встановленому законодавством порядку.

На підставі ст. 51 Конституції України, ст. ст. 56, 110, 112 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Шлюб, зареєстрований 2 листопада 1996 р. відділом РАГСу Жовтневого району м. Києва (а/запис № 545) між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвати.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ Зарицька Ю. Л.