2-а-3040/11
14 червня 2011 року суддя Подільського районного суду м. Києва Войтенко Т.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання перерахувати та виплатити доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, зобов'язання виплачувати її в подальшому, -
10 квітня 2011 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання перерахувати та виплатити доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, зобов'язання виплачувати її в подальшому.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка проживає у АДРЕСА_1, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, не працює, перебуває на обліку у відповідача.
У відповідності до вимог ст. 39, ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю позивачу повинен становити одну мінімальну заробітну плату, а розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, - 15% від мінімальної пенсії за віком.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок доплати за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС. Листом від 27 вересня 2010 р. №4833 Головне Управління ПФУ в Київській області відмовило позивачці у перерахунку суми доплати за проживання в зоні радіоекологічного контролю та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.
З такими діями позивачка не погодилася, у зв'язку з чим ставить питання про визнання дій Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області протиправними, зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити їй доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру і як особі, яка постійно проживає в 4 зоні посиленого радіологічного контролю, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а також додаткової пенсії відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком за період з 07 липня 2007 року та зобов'язати відповідача в подальшому здійснювати їй такий перерахунок.
11 травня 2011 р. ухвалою судді Подільського районного суду м.Києва адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, що стосуються періоду до 10 жовтня 2010 р. було залишено без розгляду.
14 червня 2011 року від представника відповідача надійшли заперечення проти позову, в яких є посилання на те, що позивачці доплата за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі 5,20 грн. не призначалась взагалі та не виплачувалась, а відтак і не може бути перерахована. Додаткова пенсія позивачці виплачується у розмірі 5% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено в Постанові Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836, оскільки дія ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після постановлення рішення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року про визнання неконституційними змін до неї у попередній редакції не відновлювалась.
Дослідивши матеріали справи, прихожу до висновку про достатність повідомлених позивачем та відповідачем обставин справи для прийняття законного та обґрунтованого рішення, яким позов підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Позивачка перебуває на обліку в Головному Управлінні ПФУ в Київській області як непрацюючий пенсіонер.
Відповідно до паспорта, вона зареєстрована і постійно проживає в АДРЕСА_1, яке згідно постанови КМУ за № 106 від 23.07.1991 року /додаток 1/ віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях посиленого радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах встановлених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають на територіях посиленого радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю 1 мінімальна заробітна плата.
Проте вказана доплата позивачу не призначалась.
Із письмових заперечень представника відповідача вбачається, що така доплата здійснюється відповідачем по заяві пенсіонера та за умови обов'язкового надання документів, які підтверджують, що пенсіонер не працює. З такою заявою позивач до відповідача не звертався, що не спростовується матеріалами справи.
З огляду на те, що доплата до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу в період з 2007 року відповідачем не призначалась та не виплачувалась, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання дій відповідача протиправними в частині відмови здійснити перерахунок та виплату доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату такої доплати.
Відповідно до ст.51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особам, віднесеним до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком.
Частину третю ст. 51 на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року було викладено у такій редакції, що особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, такі зміни визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., а відтак, дія ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» знову була відновлена у попередній редакції з 22 травня 2008 року.
Згідно ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» № 422/96-ВР, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Дія ч. 3 ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на 2010 р. та 2011 р. не призупинялась, а відтак позивачці повинна була нараховуватись додаткова пенсія саме відповідно до вимог цих статей Закону.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачки в частині виплати додаткової пенсії, у зв'язку з чим вимоги позивачки про визнання протиправним дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до частини 3 статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії відповідно до ч. 3 ст. 51 цього Закону підлягають задоволенню за період з 10 жовтня 2010 року (в межах строку звернення до суду).
Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивачки про зобов'язання відповідача перераховувати їй додаткову пенсію у майбутньому, оскільки зобов'язання вчиняти дії на майбутнє чинним законодавством не передбачене.
Керуючись ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р., ст.ст. 2, 6, 7, 17, 71, 72, 104, 105, 158, 161- 163, 186, 256 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 10 жовтня 2010 р. .
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до частини 3 статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 15 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої законом про державний бюджет на відповідний рік, за період з 10 жовтня 2010 р. за виключенням здійснених відповідачем за цей період таких виплат.
В решті позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Войтенко Т. В.