2-а-1829/11
20 червня 2011 року Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді Декаленко В.С.
при секретарі - Хіміч А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС другого полку ДПС ДАІ в м. Києві сержанта міліції Снігірьова Віктора Володимировича про скасування постанови, суд,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою інспектора ДПС другого полку ДПС ДАІ в м. Києві, сержанта Снігірьова Віктора Володимировича, від 27.02.2011 року Серія АА1 № 009500 на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зазначає, що як вбачається із зазначеної постанови, він 27.02.2011 року о 11 год. 14 хв. керував автомобілем Опель Астра д/н НОМЕР_1 на автодорозі вул. Столичне Шосе в м. Києві та перевищив швидкість 60 км/год. на 23 км/год. і рухався зі швидкістю 83 км/год.
Вважає, що дії інспектора ДПС другого полку ДПС ДАІ в м. Києві сержанта Снігірьова В.В. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. є незаконними, оскільки відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Посилається на те, що його позиція підтверджується тим, що 27.02.2011 року о 11 год. 19 хв. він рухався на автомобілі Опель Астра д/н НОМЕР_1 по автодорозі у м. Києві по вул. Столичне Шосе, за кермом знаходився сам, рухаючись зі швидкістю до 60 км на годину. Під час маневру попереду та позаду нього, а також у зустрічному напрямку рухалися інші автотранспортні засоби. Швидкість руху його автомобіля згідно з показаннями спідометра не перевищувала максимально допустимої норми, а саме 60км/год.
Зазначає, що під час руху його зупинив інспектор ДПС, який склав протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вимірювальний прилад знаходився у середині авто інспектора, але згідно внутрішнього розпорядження повинен стояти на тринозі перед авто, а на фотознімку було показано не його години часу проїзду, тому що він зупинився у 11 год. 20 хв..
Звертає увагу суду на те, що він був не згоден з фактом порушення, що і зазначив у протоколі, оскільки швидкість що була зазначена на радарі могла належати кожному з інших автомобілів, що рухалися поряд, або їхали назустріч та час показаний на фото не відповідає дійсності дії та розташуванню вимірювального приладу згідно інструкції. У зв'язку з чим звертається з даним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями, просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача на підставі ст. 128 КАС України.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов доведений та підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 27.02.2011 року інспектором ДПС другого полку ДПС ДАІ в м. Києві, сержантом Снігірьовим Віктором Володимировичем на ОСОБА_1 було складено Протокол про адміністративне правопорушення Серії ВС1 № 213182, у зв'язку з тим, що останній о 11 год. 14 хв. в м. Києві на Столичному Шосе керуючи автомобілем Опель Астра д/н НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 83 км/год. перевищивши встановлену швидкість руху на 23 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.5).
Як вбачається з Постанови в справі про адміністративне правопорушення Серія АА1 № 009500 (а.с.4), за вчинення вищезазначеного правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп.
Згідно наданих суду пояснень позивача, останній зазначає, що під час його зупинки вимірювальний прилад знаходився у середині авто інспектора, а не на тринозі перед авто, як це вимагає внутрішнє розпорядження і на фотознімку було зафіксована не його час проїзду, тому що він зупинився о 11 год. 20 хв. У зв'язку з чим вважає дії інспектора незаконними.
Пункт 12.4 ПДР України, визначає, що у населених пунктах рух транспортних засобів
дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
За порушення вимог вищезазначеного пункту ПДР України передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Кодексом України про адміністративні правопорушення закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.
За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Статтею 268 Кодексу встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу).
Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.
Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
Як вбачається з вищевикладеного, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана виконати ряд дій, обов'язкове виконання яких в своїй сукупності сприяє правильному вирішенню справи по сутті і винесенню законного рішення, однак інспектор ДПС Снігірьов В.В. при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, дані дії виконано не було та грубо порушено вимоги ст.ст. 245, 256, 268, 272, 280 КУпАП.
Крім того слід зазначити, що відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Не зважаючи на вимогу вищезазначеної норми Закону, в матеріалах справи крім протоколу про адміністрпативне правопорушення та постанови про адміністративне правопорушення, інші докази в підтвердження винності позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутні.
Оцінючи в сукупності надані докази, встановленні в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє доведення у судовому засіданні, грунтуються на вимогах Закону, а тому позов підлягає задоволенню.
Крім того відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а тому на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп. відповідно до вимог вищезазначеної норми закону.
На підставі викладеного, ст.ст. 122 ч. 1, 245, 256, 268, 272, 280 КУпАП, п. 12.4 ПДР України, керуючись ст.ст. 7, 71, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення Серія АА1 № 009500 від 18.02.2011 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП - закрити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Декаленко В. С.