Справа № 2-2062/11
08.06.2011 року Подільський районний суд м. Києва в складі
головуючого-судді Богінкевич С.М.,
при секретарі: Маленевській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення збитків завданих неналежним виконанням договору та стягнення моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.06.2010 року уклав з відповідачем договір про строковий банківський вклад , відповідно до якого відповідач прийняв від нього на строковий депозитний рахунок грошову суму в розмірі 50 000 гривень. Договір укладено на 3 місяці до 30.09.2010 року.
Відповідач в порушення умов договору не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного повернення вкладу, у зв'язку з чим станом на 18.01.2011 року має заборгованість перед позивачем всього в сумі 4392 гривень 93 копійки, яку позивач, звернувшись до суду, просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач зазначив, що відповідач своїми діями спричинив йому моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень, яку він також просить стягнути з відповідача.
Також, позивач надав на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, та просив стягнути з відповідача збитки 8 237 гривень 52 копійки, оскільки при виготовленні позову ним при зазначенні позовних вимог було пропущено стягнення виконавчого збору у сумі 3844 гривні 59 копійок, обґрунтування якого надано в самому позові.
В судове засідання позивач не з'явився, однак надав на адресу суду заяву в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, та просив слухати справу у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, як вбачається з матеріалів справи, про час і місце розгляду був повідомлений належним чином, тому суд з урахуванням положень п. 5 ст. 74, ст. 224 ЦПК України, вважає за можливе слухати справу у його відсутність на підставі всіх наявних доказів долучених до матеріалів даної цивільної справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк» був укладений договір № ДРГ.244.ОЩ03-2628/06-2010 про строковий банківський вклад, строком на 3 місяці до 30 вересня 2010 року.
Відповідно до п. 1.1 договору про вклад банк прийняв від позивача на строковий депозитний рахунок грошову суму в розмірі 50000 гривень. Згідно п.2.2. договору про вклад відсоткова ставка складає 17% річних.
Відповідно до умов Договору Відповідач був зобов'язаний повернути суму Внеску і суму нарахованих процентів за останній період користування Позивачу, в день, закінчення строку договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2010 року позивач звернувся з заявою про видачу вкладу, але вклад повернуто не було, та листом від 15.10.2010 року на заяву позивача було повідомлено, що вклад може бути повернений на поточний рахунок позичальника і вже з нього останній зможе його використовувати.
15.10.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №КРМ.260.VСОК-1455/10-2010 на відкриття та обслуговування карткового рахунку.
Відповідно до п. 2.1. Договору Банк відкриває основний картковий рахунок № НОМЕР_2 в гривнях та додатковий картковий рахунок №НОМЕР_1 в доларах США.
Крім того, разом з договором були підписані додатки до договору: тарифи, заява про відкриття рахунку, правила.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2010 року на новий відкритий картковий рахунок були зараховані безготівкові кошти у розмірі 52119,18 гривень.
Оскільки, банк затримав видачу коштів та утримував кошти протягом 15 діб, чим порушив п. 4.3.2, абз.4 п. 2.4, 1.2 Договору про вклад, та не нарахував проценти на вклад за 15 днів коли вклад не було повернуто позивачу і тому вважаю за доцільне, щодо стягнення з відповідача 349,32 гривень додаткових процентів за період з 01.10.2010 року по 15.10.2010 року ((50000,00 гривень * 15 днів * 17%) / (365 днів * 100%) = 349,32 гривні).
Крім того, в день укладання договору банк інформаційним листом позивача було повідомлено, що відповідно до вимог безпеки АТ «Родовід банк» та міжнародних систем встановлені обмеження на максимальну суму та кількість операцій з платіжною карткою. Так загальна сума операцій із платіжною карткою на добу (зняття готівки/розрахунок за допомогою платіжної картки) (грн.) складала 1000,00 гривень та 5000 гривень відповідно.
Як вбачається з даного листа, обмеження по рахунку можуть бути змінені на підставі заяви.
Оскільки, як встановлено в судовому засіданні, у позивача були грошові зобов'язання перед третіми особами, які він мав виконати до 27.10.2010 року включно - останній 25.10.2010 року написав заяву до банку в якій просив встановити ліміт на зняття готівковим способом або ж безготівковим з його рахунка в розмірі 25000 гривень на добу на постійній основі.
26.10.2010 року позивач звернувся до банку з заявою в якій просив на підставі заяви від 25.01.2010 року просив видати йому грошові кошти в розмірі 20000,00 гривень з каси банку які необхідні для погашення боргу.
Як вбачається з матеріалів справи 26.10.2010 року о 14:44 годині через касу банку позивач намагався зняти готівкою 100 гривень, але марно, оскільки йому було повідомлено що кошти не можуть бути видані, що також підтверджується квитанцією.
28.10.2010 року позивач повторно звернувся до банку про повернення коштів, однак відповідь ним була отримана на початку лютого місяця 2011 року з вихідною датою 21.12.2010 року, в якій зазначено що позивач може звернутися в відділення банку для отримання коштів
Судом встановлено, що кошти позивачу були необхідні для погашення боргу за договором позики, який було нотаріально засвідчено, а оскільки позивач не виконав свого зобов'язання за зазначеним договором, нотаріус, вчинив на договорі виконавчий напис, згідно якого нотаріус пропонує вимоги позикодавця у розмірі 45000 гривень. На підставі даного договору 08.11.2010 року державний виконавець постановою відкрив виконавче провадження та позивачу було надано строк для добровільного виконання до 14.11.2010 року.
15.11.2010 року позивач звернувся з заявою до банку в якій повідомляв, що відповіді та жодних реакцій щодо своїх заяв він не отримав, повідомляв банк про те, що відносно нього відкрита процедура виконавчого провадження та надано строк до 14.11.2010 року для добровільного виконання виконавчого напису, в зв'язку з чим просив видати кошти з його рахунку. Оскільки зазначений лист працівники банку відмовились приймати, позивачем його було направлено листом з описом вкладення який було повернуто 21.11.2010 року з відміткою «адресат відмовився від отримання листа».
01.12.2010 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів позивача на рахунку ПАТ «Родовід банк». Одночасно державний виконавець звернувся до банку з запитом про розмір коштів, які розміщені на рахунку.
На рахунку станом на дату його арешту було 41968,81 гривень.
В подальшому державний виконавець надав банку розпорядження про списання коштів у рахунок погашення заборгованості з рахунку позивача.
18.01.2011 року з рахунку позивача на рахунок стягувана було списано 38095,76 гривень, списано виконавчий збір згідно постанови від 15.12.2010 року у розмірі 3809,59 гривень, 35,00 гривень витрати на проведення виконавчих дій.
Судом встановлено, що через незаконне утримання моїх коштів банком позивач не зміг добровільно виконати постанову державного виконавця, та поніс збитки у розмірі списаного виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 3844,59 гривень.
Таким чином, з огляду на ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України та зміст Договору та обслуговування карткового рахунку, останній є зобов'язанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач не виконав умови договору, не виконав вимоги норми глави 72 ЦК України, не видав мені кошти з рахунку, не переказував їх за моєю вимогою - тобто обмежив позивача, як власника грошей на здійснення їхнього розпорядження та використання, що призводить до збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання стають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 548 ЦК України - виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 549 ЦК України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1073 ЦК України - У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що відповідач своїми діями спричинив матеріальну шкоду позивачу, а тому Вважаю, що банк має сплатити мені збитки, які я поніс при укладанні договору позики при вчиненні нотаріусом виконавчого напису у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок, та збитки у розмірі списаного з рахунку позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 3844,59 гривень.
Крім того суд, вважає за доцільне стягнути на користь позивача пеню за користування коштами останнього починаючи з 29.10.2010 року, на підставі норм ЦК України, а також Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» яка становить у період з 29.10.2010 року по 18.01.2010 року 1443,61 гривні (81 діб х облікова ставка НБУ 7,75 відсотки х 2 х41968,81 гривень) / (365 днів х 100 відсотків) = 1443,61 гривні).
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в ході судового розгляду вищезазначеного позову, а тому підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає за доцільне, враховуючи посилання позивача на вищевикладене, задоволити частково, а саме в розмірі 2000 гривень.
Відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної наслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Крім того, у відповідності до ст.ст. 79-89 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 303 гривні, а саме: судовий збір в сумі 183 гривні (а.с. 3), витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 гривень (а.с. 2).
На підставі викладеного, ст. ст. 526, 548, 549, 610-612, 625, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 79-89, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення збитків завданих неналежним виконанням договору та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на користь ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 8 237 (вісім тисяч двісті тридцять сім) гривень 52 копійки, судові витрати в розмірі 303 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень, моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, а всього 10 540 (десять тисяч п'ятсот сорок) гривень 52 копійки.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м.Києва, шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуто судом шляхом ухвалення та письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
СУДДЯ Богінкевич С. М.