Справа № 2-183/11
24 січня 2011 року року Подільський районний суд м. Києва в складі
головуючого-судді Богінкевич С.М.,
при секретарі: Коба О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ЗАТ СК «Провідна» про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 листопад 2008 року в м. Києві на перехресті вулиць Вишгородська-Западинська сталося ДТП за участю автомобіля марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля марки «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 Вказане ДТП сталося з вини водія ОСОБА_2 в результаті порушення ним ПДР України, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Зазначає, що автомобіль марки «ВАЗ» був забезпеченим у відповідності з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з ЗАТ «Страхова компанія «Провідна», тому на підставі зазначеного Полісу, йому було виплачене страхове відшкодування. Оскільки розмір страхової виплати значно менший за реально завдану шкоду, а відповідач у добровільному порядку не бажає відшкодувати дану різницею, просить стягнути її у примусовому порядку та відшкодувати моральні збитки.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі за обставин, викладених вище.
Відповідач та його представник під час судового розгляду проти позову заперечували частково. В основі обґрунтувань посилалися на невідповідність висновку експертного автотоварознавчого дослідження, визначаючого розмір матеріального збитку, до фактично завданих збитків. Наголошуючи на порушенні методики первинного технічного огляду пошкодженого транспортного засобу (ТЗ), просили задоволити позов лише в частині стягнення матеріального збитку, що складає різницю між страховою виплатою та розміром збитку, визначеного ЗАТ «Страхова компанія «Провідна».
Третя особа - ОСОБА_3, виконуючи одночасно представницькі функції позивача, у судовому засіданні позов підтримав, просив його задоволити повністю.
Представник третьої особи - ЗАТ «Страхова компанія «Провідна» у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в змісті попередньо надісланих на адресу суду пояснень просив відносно них провадження у справі закрити, оскільки власні зобов'язання перед позивачем вони виконали, а відтак жодного відношення до спірних правовідносин не мають.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з постанови Подільського районного суду м. Києва від 19 березня 2009 року, 26.11.2008 року в наслідок ДТП власнику автомобіля марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, завдано матеріальних збитків з вини водія - учасника ДТП - ОСОБА_2, що керував автомобілем марки «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2. (а.с. 6).
Судом встановлено, що автомобіль марки «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2, належить на праві власності відповідачу і застрахований в ЗАТ СК «Провідна» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3759741. Розмір страхового відшкодування, визначеного та виплаченого страховиком виходячи з показників власно складеного акту первинного огляду ТЗ від 05.06.2009 року, становив 25 500гривень.
За змістом наданих у судовому засіданні пояснень представника ЗАТ СК «Провідна» вбачається, що при визначенні розміру страхового відшкодування і занесенні його до акту первинного огляду ТЗ, аварійний комісар, попередньо визначившись у розмірі завданого збитку, прийняв рішення про не обов'язковість подальшого дослідження ТЗ, оскільки розмір останнього беззаперечно значно перевищуватиме ліміт відповідальності страхувальника за Полісом.
Тобто, зазначене свідчить про не визначеність дійсної вартості матеріального збитку, завданого ДТП, та про необхідність проведення додаткових досліджень.
У відповідності до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 7199, складеного на замовлення позивача Київським НДІ судових експертиз 09.09.2009 року, матеріальний збиток, завданий власнику ТЗ, внаслідок пошкодження автомобіля марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, станом на момент проведення дослідження складає 86 350 гривень 47 копійок.
З викладеного вбачається, що недоплачена різниця між реальним збитком та страховою виплатою з урахування вартості експертного дослідження, склала 60 850 гривень 32 копійки.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно п. 1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими, знайшли своє доведення в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Посилання представника відповідача, як заперечення з приводу викладеного, суд з урахуванням вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України оцінює критично, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і базуються лише на припущеннях та твердженнях, що не відповідають встановленим обставинам справи.
За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Матеріали справи свідчать, що підстав вважати висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 7199 невірним (складеним в порушення методики дослідження) не має, оскільки останній, виходячи з приписів нормативно-правових актів - Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, в редакції чинній на час її застосування, відповідає встановленим стандартам.
Посилання представника відповідача також на неправомірність внесення змін до первинного акту техогляду ТЗ, як основного документу, що визначає в основному кількісний показник пошкоджень, і у зв'язку з зазначеним - на недійсність розміру матеріального збитку, на думку суду є помилковими та необґрунтованим. Так, зазначений огляд є лише законодавчо регламентованим попереднім етапом «механізму оцінки», виконання якого в даному випадку є обов'язковим для суб'єктів оціночної діяльності.
Також слід відзначити, що по-перше, результати техогляду не можуть бути остаточними, оскільки визначені законодавцем як первинні, тобто такі, що потребують більш предметного дослідження, а відтак можуть бути відкориговані, по-друге, зазначені обставини (неправомірність результатів первинного огляду та основного висновку) відповідачем недоведені та не оспорені у визначеному порядку.
Також, враховуючи відповідні вимоги позивача про стягнення з відповідача завданої йому моральної шкоди, суд на підставі нижчевикладеного вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, суд, з'ясувавши, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення даного питання, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача в якості моральної компенсації на користь позивача суму у розмірі 500 гривень.
Крім того, у відповідності до ст. 79-89 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 728 гривень 50 копійок, а саме: судовий збір в сумі 608 гривень 50 копійок (а.с. 1), так як розмір судового збору визначається з розрахунку одного відсотка від ціни позову та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 гривень (а.с. 2).
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 8, 27 Закону України "Про страхування", керуючись ст.ст. 3-14, 79- 89, 169, 208, 209, 212 -215,218 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ЗАТ СК «Провідна» про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 60 850 (шістдесят тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень 47 (сорок сім) копійок, судові витрати в сумі 728 (сімсот двадцять вісім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок, а всього 61 578 (шістдесят одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва, шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
СУДДЯ Богінкевич С. М.