Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
Україна
14 березня 2008 року справа № 22-а-1390/08
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
Міронової Г.М.
суддів: при секретарі
Сухарька М.Г., Геращенка І.В. Агейченковій К.О.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу
судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради
на постанову
Донецького окружного адміністративного суду
Від
27.11.2007 року
У адміністративній справі
№ 2-а-6227/07
за позовом
ОСОБА_1
До
Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради
Про
визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
26.10.2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2007 року позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі.
Визнані протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті разової допомоги у відповідності до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня як інваліду 1 групи у розмірі десяти мінімальних пенсій за 2007 рік у розмірі 3610,00 грн.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: питання щодо розміру разової грошової допомоги ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», вирішується відповідно до цього Закону із змінами та доповненнями до нього, а саме розмір щорічної одноразової допомоги до 9 травня 2007 році для інвалідів війни 1 групи становив 450 грн.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є інвалідом війни першої групи та перебуває на обліку у відповідача, тому у відповідності до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, з урахуванням сплачених, недорахованою є сума у 2007 році - 3610,00 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав відповідні пояснення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити.
Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є інвалідом війни першої групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради в 2007 році - 450 грн. При цьому відповідач керувався положеннями Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Що стосується задоволення позовних вимог за 2007 рік, то колегія суддів зазначає, що, положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп від 09.07.2007 р.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність. Станом на 05.05.2007 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (Закон від 19.12.2006 р. № 489-У зі змінами, внесеними Законом від 15.03.2007 р. № 749-У) становив 406 грн., а для визначення мінімального розміру пенсії він повинен збільшуватися на один відсоток.
Таким чином, неправомірність дій відповідача про нарахування ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2007 року в розмірі 450 гривень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік», а не в розмірі 4100,60 грн. (410,06 х 10) згідно абз.5 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. із змінами та доповненнями, є очевидною. Відповідача належить зобов'язати нарахувати ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної грошової допомоги як інваліду війни першої групи в розмірі 3650,60 гривень (410,06 х 10 - 450).
Відповідно до ст. 3 Конституції України «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, але помилково зроблено розрахунок недоплаченої суми позивачу.
Керуючись ст.ст. 195-196, п. 2 ч. 1 ст. 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2007 року у справі за № 2-а-6222/2007 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - змінити.
Визначити суму, яка підлягає стягненню з управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 3650,60 грн.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: