печерський районний суд міста києва
Справа №4-934/07
21 квітня 2007 року суддя Печерського районного суду м. Києва Мельник А.В. , при секретарі Пшегарницькій І.Е., за участю заявника ОСОБА_2, прокурора Дурноп*янова А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу захисника ОСОБА_2 на постанови Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2007 року про затримання та утримання під вартою громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 та від 20.08.2007 року про утримання ОСОБА_1 під вартою
Скаржник звернувся до суду зі скаргою в якій просить скасувати постанови Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2007 року про затримання та утримання під вартою громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 та від 20.08.2007 року про утримання ОСОБА_1 під вартою, звільнити ОСОБА_1 з під варти.
В обґрунтування скарги зазначає що оскарженими постановами прийняті рішення про затримання та утримання під вартою громадянина Республікі Білорусь ОСОБА_1, екстрадиції якого вимагає Республіка Білорусь.
Оскільки 07.04.2008 року ОСОБА_1 надано статус біженця він не може бути виданий до Республіки Білорусь, а від так з 07.04.2008 року утримується під вартою незаконно.
Під час судового розгляду заявник підтримав скаргу з викладених в ній підстав.
Також зазначав, що суд під час вирішення питання про обґрунтованість скарги повинен керуватись нормами ст. 48,165, 165-1 КПК України та ч.3 ст. 29,55, 124 Конституції України.
Прокурор заперечував проти задоволення скарги та зазначав, що судом відносно ОСОБА_1 не обирався запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, а відтак відсутні підстави для вирішення питання про зміну запобіжного заходу.
Також зазначив, що Генеральною прокуратурою України вивчається обґрунтованість прийняття рішення про надання ОСОБА_1 статусу біженця , і питання про його подальше перебування під вартою буде вирішено в залежності від результатів перевірки.
Вислухавши скаржника та прокурора прихожу, дослідивши матеріали скарги прихожу до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що постановами Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2007 року та від 20.08.2007 року прийняті рішення про затримання та утримання під вартою громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1, екстрадиції якого вимагає Республіка Білорусь, до вирішення питання про екстрадицію.
Рішенням Державного комітету України у справах національностей та релігій №212-08 від 07.04.2008 року громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 надано статус біженця.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Конституції України суди повинні приймати до свого провадження та розглядати по суті скарги осіб, затриманих на підставі запиту іншої держави про екстрадицію, на незаконність затримання, а також скарги їхніх захисників і законних представників.
Розгляд таких скарг провадиться за правилами, встановленими частинами 7 і 8 ст. 106 КПК України. Вирішуючи питання про законність затримання, суддя має враховувати як відповідні положення КПК щодо порядку затримання та процесуального його оформлення, так і положення відповідного міжнарожного договору, у зв'язку з виконанням якого особу було затримано, та наявність необхідних документів, на підставі яких здійснюється екстрадиція (зокрема, запит про видачу, рішення компетентних органів сторони, що звертається із запитом, про затримання ти арешт особи тощо).
Діючим кримінально процесуальним законодавством встановлений порядок здійснення судового контролю за досудовим слідством щодо постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальної справи та постанов про закриття справи - це ст.ст. 236-1, 236-2, 236-5, 236-6, 236-8 КПК України.
Також КПК України до контрольних повноважень суду відносить застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою, проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, прослуховування телефонних та інших розмов, розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.
Оскаржені постанови суду відповідно до пояснень ОСОБА_2 були оскаржені в апеляційному порядку та були предметом розгляду Апеляційного суду м. Києва, а відтак набрали законної сили.
Нормами кримінально-процесуального закону не передбачений порядок та можливість перегляду та скасування судом, який постановив рішення про затримання та утримання під вартою особи екстрадиції якої вимагає інша держава, зазначених рішень.
Оскільки скаржником оскаржуються саме постанови Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2007 року про затримання та утримання під вартою громадянина Республікі Білорусь ОСОБА_1 та від 20.08.2007 року про утримання ОСОБА_1 під вартою, а не законність затримання останнього, та на підставі зазначених вимог ставиться питання про звільнення ОСОБА_1, в задоволенні скарги слід відмовити оскільки вона не підлягає розгляду в порядку обраному скаржником при зверненні до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 48,165, 165-1 КПК України та ч.3 ст. 29,55, 124 Конституції України
В задоволенні скарги захисника ОСОБА_2 на постанови Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2007 року про затримання та утримання під вартою громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 та від 20.08.2007 року про утримання ОСОБА_1 під вартою відмовити.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва.
Суддя А.В.Мельник