Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101
02.06.2008
Справа №2-7/16794-2006
За скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі (95051, м. Сімферополь, вул. Толстого, 19, кв. 9)
До Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції (98400, м. Бахчисарай, вул. Калініна, 1)
Боржник : Комунальне підприємство «Істок» (98450, Бахчисарайський район, с. Долинне, вул. Леніна, 28)
Скарга на дії ДВС
Суддя Дворний І.І.
Від заявника - Нефедова Т. В., предст., дов. №5/3 від 14.04.2008 р.
Від ДВС - Літова Ю. С., предст., дов. від 07.05.2008 р.
Від боржника - не зявився.
Суть спору: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Комунального підприємства «Істок» про стягнення недоїмки по платежам у розмірі 959,53 грн.
Рішенням ГС АР Крим від 20.11.2006 р. позов був задоволений та на виконання рішення був виданий наказ.
11.04.2008 р. до ГС АР Крим від Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі надійшла скарга, в якій заявник просить визнати неправомірними дії державного виконавця Літової Ю. С. щодо відмови у відкритті виконавчих проваджень по наказах Господарського суду АР Крим:
- від 01.12.2006 р. №2-7/16794-2006 про стягнення із КП «Істок» на користь Відділення Фонду заборгованості по загальнообов'язкових страхових внесках у розмірі 959,53 грн.;
- від 24.04.2006 р. №2-28/7223-2006 про стягнення із КП «Істок» на користь Відділення Фонду заборгованості по загальнообов'язкових страхових внесках у розмірі 845,89 грн.;
- від 12.12.2005 р. №2-4/14755-2005 про стягнення із КП «Істок» на користь Відділення Фонду заборгованості по загальнообов'язкових страхових внесках у розмірі 1061,06 грн.
Відділення Фонду також просить суд скасувати постанови державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського РУЮ Літової Ю. С. від 19.03.2008 р. про відмову у відкритті виконавчих проваджень по вищевказаних виконавчих документах.
Крім того, заявник просить суд зобов'язати ВДВС Бахчисарайського РУЮ, державного виконавця Літову Ю. С. відкрити виконавчі провадження, виконати рішення Господарського суду АР Крим по примусовому стягненню по наказах:
- від 01.12.2006 р. №2-7/16794-2006 про стягнення із КП «Істок» на користь Відділення Фонду заборгованості по загальнообов'язкових страхових внесках у розмірі 959,53 грн.;
- від 24.04.2006 р. №2-28/7223-2006 про стягнення із КП «Істок» на користь Відділення Фонду заборгованості по загальнообов'язкових страхових внесках у розмірі 845,89 грн.;
- від 12.12.2005 р. №2-4/14755-2005 про стягнення із КП «Істок» на користь Відділення Фонду заборгованості по загальнообов'язкових страхових внесках у розмірі 1061,06 грн.
Скарга мотивована тим, що підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження стало посилання органу ДВС на те, що боржник за вказаною у виконавчому документі адресою не перебуває, господарську діяльність не веде, майно, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє. Заявник вважає, що відповідні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачені. Крім того, стягувач зазначає, що жодні документи, які б підтверджували викладені в постановах обставини, органом ДВС не надані.
Відділ державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції проти задоволення скарги заперечував з мотивів, викладених у відзиві на скаргу.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, рішенням ГС АР Крим від 20.11.2006 р. у справі №2-7/16794-2006 був задоволений позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі та, зокрема, стягнуто з Комунального підприємства «Істок» заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у розмірі959,53 грн. На примусове виконання рішення був виданий відповідний наказ від 01.12.2006 р.
Вказаний наказ був пред'явлений стягувачем до примусового виконання у Відділ державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції, проте постановою від 07.12.2007 р. виконавчий документ був повернутий стягувачу у зв'язку з тим, що боржник (КП «Істок») за юридичною адресою не знаходиться, господарську діяльність не веде, грошові кошти на розрахункових рахунках відсутні, як і відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення.
Після повторного пред'явлення до виконання наказу від 01.12.2006 р. у справі №2-7/16794-2006 Відділом державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції постановою від 19.03.2008 р. було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, відділ ДВС посилався на те, що 07.12.2007 р. вказаний виконавчий документ вже був повернутий на адресу стягувача, а 18.03.2008 р. виконавчий документ знов був пред'явлений до виконання без зазначення нової адреси боржника або підтвердження того, що боржник веде господарську діяльність.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
У той же час, суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Згідно зі статтею 5 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. З цією метою державний виконавець, у тому числі, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Отже, законодавчо передбачено, що примусове виконання судових рішень здійснюється державними виконавцями, які, відповідно, повинні неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії. Причому Законом України «Про виконавче провадження» не встановлений обов'язок стягувачів після повернення виконавчих документів зазначати нову адресу боржника та надавати документи, які б підтверджували ведення боржником господарської діяльності, оскільки встановлення вказаних обставин належить до компетенції органів державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що фактично Відділом державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції не вчинювалися жодні виконавчі дії, направлені на примусове виконання повторно поданого наказу ГС АР Крим від 01.12.2006 р. у справі №2-7/16794-2006, а в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.03.2008 р. в якості підставі її прийняття викладені лише обставини, які стали приводом для винесення постанови від 07.12.2007 р. про повернення виконавчого документа. При цьому, державним виконавцем Літовою Ю. С. не був врахований той факт, що після винесення постанови від 07.12.2007 р. пройшло більше трьох місяців, та не встановлено, чи з'явилося за цей час у боржника майно, на яке можливо звернути стягнення. Не надав Відділ державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції суду також доказів ліквідації Комунального підприємства «Істок». Крім того, суд звертає увагу на те, що у визначених ст. 42 Закону N 606-XIV випадках державний виконавець може звертатися з поданням про оголошення розшуку боржника або розшуку майна боржника до відповідного суду за місцем виконання рішення, або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача. У той же час, вказаним правом відділ ДВС не скористався.
Вказані обставини свідчать про неналежне виконання державним виконавцем покладений на нього обов'язків, у той час як статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження".
Аналогічне положення міститься в ч. 2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій України», в якій встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.
Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про судоустрій України»).
Суд зазначає, що прийняття головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Літовою Ю. С. постанови від 19.03.2008 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження фактично позбавило Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі права на своєчасне отримання присудженої Господарським судом АР Крим у справі №2-7/16794-2006 суми заборгованості без відсутності правових підстав на це, що, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства України, є неприпустимим.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
В п. 2 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року N 14 Пленум Верховного суду України зазначив, що враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами, згідно зі ст. 4 Закону N 202/98-ВР та ст. 2 Закону N 606-XIV здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст. 121-2 ГПК.
Отже, в рамках статті 121-2 ГПК України підлягають розгляду скарги не лише на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, але й скарги, пов'язані з виконанням своїх службових обов'язків безпосередньо державними виконавцями.
Згідно з Роз'ясненнями Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №04-5/365 від 28.03.2002 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що Відділом державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції було безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу ГС АР Крим від 01.12.2006 р. у справі №2-7/16794-2006, порушені права стягувача підлягають захисту шляхом визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Літової Ю. С. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу ГС АР Крим від 01.12.2006 р. у справі №2-7/16794-2006, визнання недійсною постанови Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції від 19.03.2008 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу ГС АР Крим від 01.12.2006 р. у справі №2-7/16794-2006 та зобов'язати Відділ ДВС Бахчисарайського РУЮ відкрити виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу.
У той же час, не підлягає задоволенню скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі в частині оскарження дій органу державної виконавчої служби при виконанні наказів ГС АР Крим від 24.04.2006 р. у справі №2-28/7223-2006 та від12.12.2005 р. у справі №2-4/14755-2005. Так, суд зазначає, що виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. За змістом статті 121-2 ГПК судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами. Така позиція викладена, зокрема, в п. 8 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №04-5/365 від 28.03.2002 р. (з наступними змінами та доповненнями). Отже, в рамках справи №2-7/16794-2006 неможливий одночасний розгляд скарг на дії ДВС, пов'язаних з виконанням трьох різних судових рішень. Таким чином, в цій частині скарга стягувача підлягає відхиленню, що не позбавляє його права на повторне звернення до суду з окремими скаргами в рамках господарських справ №2-28/7223-2006 та №2-4/14755-2005.
На підставі викладеного, керуючись ст. 121-2, 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд
1. Скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Літової Ю. С. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу ГС АР Крим від 01.12.2006 р. у справі №2-7/16794-2006.
3. Визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції від 19.03.2008 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу ГС АР Крим від 01.12.2006 р. у справі №2-7/16794-2006.
4. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції (98400, м. Бахчисарай, вул. Калініна, 1) відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу ГС АР Крим від 01.12.2006 р. у справі №2-7/16794-2006.
5. В іншій частині скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі залишити без задоволення.
Ухвалу направити на адресу заявника, ДВС та боржника рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.