18 червня 2008 р.
№ 14/291
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державного підприємства "Делятинський лісгосп"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2008
у справі
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом
Державного підприємства "Делятинський лісгосп"
до
1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Серін"; 2. Відкритого акціонерного товариства "Делятинський лісокомбінат"
про
повернення майна з чужого незаконного володіння та визнання договору купівлі-продажу від 21.12.2001 частково недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Куций О.С.-дов. № 300 від 21.03.2008
від відповідачів:
1.Луковкіна У.Ю.-дов.№ 15 від 18.09.2007; 2. не з'явилися
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2006 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 04.03.2008 Львівського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2006 залишено без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що позивач в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій майно було передане власником.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДП "Делятинський лісгосп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 48, 145, 387, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що на виконання Указу Президента України № 142/95 від 24.02.1995 "Про реформування структури управління лісовим та мисливським господарством у Закарпатській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях" та постанови Кабінету Міністрів України № 322 від 05.05.1995 "Про вдосконалення управління лісовим та мисливським господарством в Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях" 21.06.1995 проведено засідання комісії по визначенню частки майна і передачі його до сфери управління Міністерства лісового господарства України.
21.06.1995 комісією визначено частку майна згідно з додатками № № 1, 2, 3, 4, яка підлягає передачі від ВАТ "Делятинський лісокомбінат" до ДП "Делятинський лісгосп".
На виконання п.2 протоколу засідання комісії № 2 від 21.06.1995 про передачу майна в тимчасове користування до прийняття рішення зборами акціонерів, ВАТ "Делятинський лісокомбінат" і ДП "Делятинський лісгосп" 05.10.1995 уклали договір, за яким майно, згідно з додатками № № 2, 3, 4 передано у тимчасове користування ДП "Делятинський лісгосп" за актом про передачу майна від 06.10.1995, в якому міститься застереження, що 3-й поверх адміністративного будинку використовується згідно окремого договору.
Однак, ні рішення загальних зборів акціонерів, ні окремого договору, щодо використання 3-го поверху адміністративного будинку, укладеного ДП "Делятинський лісгосп" з ВАТ "Делятинський лісокомбінат" господарському суду не надано.
Господарським судом встановлено, що ДП "Делятинський лісгосп" технічну документацію та правовстановлюючі документи щодо права власності на третій поверх адміністративного будинку не оформило.
На підставі звернення ВАТ "Делятинський лісокомбінат" до Делятинської селищної ради про надання дозволу на оформлення права власності на будівлі і споруди, Делятинською селищною радою 07.11.2000 прийнято рішення № 213 "Про оформлення права власності на будівлі і споруди, що належать ВАТ "Делятинський лісокомбінат".
06.06.2001 ВАТ "Делятинський лісокомбінат" видано свідоцтво про право власності на адміністративний будинок в цілому. Свідоцтво про право власності зареєстровано в Коломийському МБТІ за реєстровим № 32/39 від 06.07.2001. Вказане свідоцтво про власність у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржено і не визнано недійсним.
21.12.2001 ВАТ "Делятинський лісокомбінат" та ДП "Серін Україна" ТзОВ "SERIN - UK LTD" уклали договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості, в т.ч. адміністративного будинку заг. пл. 2 615, 1 кв.м. Кошти від реалізації майна ВАТ "Делятинський лісокомбінат" спрямовані на погашення податкового боргу вказаного підприємства перед бюджетом.
Відповідно до п.5 договору купівлі-продажу від 21.12.2001 ВАТ "Делятинський лісокомбінат" (продавець) зобов'язувався звільнити відчужувані будівлі до 28 грудня 2001 року, а третій поверх адміністративного будинку протягом 2-х місяців з дня укладення договору.
Одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.
Як встановлено господарським судом, власник або його уповноважений орган - загальні збори акціонерів ВАТ "Делятинський лісокомбінат" третій поверх спірного адміністративного будинку ДП "Делятинський лісгосп" у власність не передавав, а як вже вказувалось вище 3-й поверх передавався ДП "Делятинський лісгосп" тимчасово за протоколом № 2 від 21.06.1995.
Відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно з ст.49 Закону України "Про власність" від 07.02.1991 за №697-ХП, чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.
ДП "Серін Україна" ТзОВ "SERIN - UK LTD", придбавши майно за плату за договором купівлі-продажу від 21.12.2001, не знало і не могло знати, що ВАТ "Делятинський лісокомбінат", як стверджує позивач, не є власником майна і не мало права його відчужувати, а тому є добросовісним набувачем і власником спірного майна відповідно до вимог ст.388 Цивільного кодексу України і це майно не може бути витребуване у нього.
ДП "Делятинський лісгосп" згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довело, що майно вибуло з його володіння, оскільки ним не доведено, що дане майно належало йому на праві власності.
Щодо визнання договору купівлі-продажу від 21.12.2004 недійсним, то згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Господарський суд дійшов висновку, що ДП "Серін Україна" ТзОВ "SERIN - UK LTD" та ВАТ "Делятинський лісокомбінат" дотримались всіх умов, передбачених чинним законодавством для укладення такого виду договорів, зокрема, в отриманому витязі БТІ зазначалось, що власником майна є ВАТ "Делятинський лісокомбінат", договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений, пройшов державну реєстрацію.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 04.03.2008 Львівського апеляційного господарського суду зі справи № 14/291 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко