12 червня 2008 р.
№ 21/383
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - доповідача (головуючого), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників: позивача -
відповідача -
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "СтальВест" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року у справі за позовом ТзОВ "СтальВест" до ТзОВ "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" про стягнення 15814, 13 грн.,
У листопаді 2007 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення 15814,13 грн., з яких 12362,40 грн. вартості дефектного товару, 247,25 грн. штрафу, 2900 грн. збитків, 271,97 грн. інфляційних, 32,51 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23 січня 2008 року (суддя Тимченко Б.П.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12362, 40 грн. вартості неякісного товару, 247, 25 грн. штрафу, судові витрати. В частині стягнення 1300 грн., 1600 грн. збитків та 271, 97 грн. індексу інфляції відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року рішення суду змінене. Викладено п.п.2,3 резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнуто з відповідача на користь позивача 247, 25 грн. штрафу, судові витрати. В задоволенні решти позову відмовлено". В іншій частині рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з постановою суду, ТзОВ "СтальВест" просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 9 жовтня 2007 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу №0910-1, відповідного до умов якого продавець зобов'язувався відпустити, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах викладених у договорі, асортимент, кількість і ціна якої визначені в рахунку (специфікації).
Згідно з рахунком-фактурою №ЛК-0000156 від 8 жовтня 2007 року відповідач зобов'язався відпустити позивачу продукцію, а саме бордюри (БР) 100-30-18 в кількості 200000 шт. за ціною 12 362,40 грн. та бордюри (БР) 100-20-8А в кількості 500000 шт. за ціною 12468 грн.
Відповідач відпустив, а позивач прийняв продукцію БР 100-30-18 в кількості 200000 шт. за ціною 12 362,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0003102 від 09.10.2007 року.
Після отримання товару і проведення замірювання, позивач листом №159 від 24.10.2007 року повідомив відповідача про наявність в товарі суттєвого дефекту, тому він не може бути використаний за цільовим призначенням.
На підставі складеного комісією дефектного акту №1 від 30.10.2007 року було встановлено, що товар БР 100-30-18 в кількості 200000 шт. має різницю між краями, через що не відповідає ГОСТу та не може використовуватися за цільовим призначенням.
Як встановлено судом, на підставі рахунку-фактури №ЛК-0000156 від 8 жовтня 2007 року позивач перерахував відповідачеві передплату за договором купівлі-продажу №0910-1 від 09.10.2007 року в сумі 24 830, 40 грн., в тому числі 12362, 40 грн. за товар БР100-30-18 в кількості 200 000 штук.
Претензією від 1 листопада 2007 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів у розмірі 12362, 40 грн. за дефектний товар, яку відповідач залишив без реагування.
Звертаючись з позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.8.2 укладеного договору, при поставці неякісного товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2% від вартості такого товару, а також безплатно протягом трьох днів проводить заміну неякісного товару.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не звертався до відповідача з приводу заміни неякісного товару, як це передбачено умовами укладеного сторонами договору, не звертався позивач, також, і з вимогою про повернення сплаченої за товар грошової суми.
Тому, щодо стягнення 12 362, 40 грн. вартості неякісного товару апеляційний господарський суд прийняте місцевим судом рішення змінив і відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині, залишивши без змін рішення місцевого суду в частині стягнення 247, 25 грн. штрафу.
В силу ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).
Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідачів.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що посилання скаржника на наявність понесених ним збитків в сумі 1300 грн., пов'язаних із здійсненням транспортного перевезення та 1600 грн. витрат по договору зберігання, як таких, що знаходяться в причинному зв'язку з неправомірними діями відповідача є безпідставними і документально не підтвердженими.
Крім того, апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про залишення без задоволення вимог позивача щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат.
За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "СтальВест" -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко