12 червня 2008 р.
№ 7/445/07-10/679/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача:
відповідача:
Виборнов М.М., Тіхонцева О.В.
Мариніч Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
на рішення
та постанову
господарського суду Запорізької області від 08 січня 2008 р.
Запорізького апеляційного господарського суду від 13 березня 2008 р.
у справі
№ 7/445/07-10/679/07
за позовом
приватної виробничо-комерційної фірми "Родник"
до
державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
про
стягнення 347 240,55 грн.
У жовтні 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 347 240,55 грн. заборгованості за додатковою угодою №1 від 28.02.2000 р. до договору № 473(1)99У від 28.09.1999 р.
В подальшому позивач змінив підстави позову, зазначивши, що ними слід вважати угоду від 11.03.2002 р., згідно з якою кредиторську заборгованість Запорізької АЕС у сумі 3 680 391,62 грн. було передано ВАТ "ЮГцемент" позивачу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.01.2008 р. (суддя Алейникова Т.Г.) поновлено позовну давність та задоволено позовні вимоги.
Стягнуто з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь приватної виробничо-комерційної фірми "Родник" 347240,55 грн. основного боргу та судові витрати.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2008 р. (головуючий -Коробка Н.Д., судді -Кричмаржевський В.А., Яценко О.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2008 р. змінено.
Виключено з резолютивної частини рішення перший абзац щодо задоволення клопотання про поновлення строку і поновлення строку позовної давності, в іншій частині рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 28.09.1999 р. між ТОВ "Агротек" та ДП НАЕК "Енергоатом" було укладено договір поставки продукції № 473 (1)99 У, за яким ТОВ "Агротек" зобов'язувався поставити відповідачу в ІV кварталі 1999 р. продукцію, а той -оплатити її (а.с.7-8,т.1).
ТОВ "Агротек" за накладною №11 від 21.10.1999 р. поставив відповідачу продукцію на суму 888 510 грн., проте останній на оплатив її.
27.10.1999 р. між ТОВ "Агротек" і позивачем було укладено договір поруки № 241, за яким позивач зобов'язувався солідарно відповідати перед ТОВ "Агротек" за виконання боржником зобов'язань за договором № 473(1) 99 У від 28.09.1999 р. в сумі 888 510 грн. (а.с.2,т.2).
28.02.2000 р. між Запорізькою АЕС, ТОВ "Агротек", ППКФ "Родник" було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 473 (1)99 У від 28.09.1999 р., за якою на позивача було покладено обов'язок щодо розрахунку за поставлену відповідачу продукцію за вказаним договором, а відповідач мав провести відповідний розрахунок з позивачем.
Тобто, в даному випадку відповідно до правил ст. 164 ЦК УРСР відбулося покладення виконання зобов'язання на третю особу, яка саме внаслідок виконання зобов'язання замість боржника набула відносно нього прав кредитора за договором № 473 (1)99 У від 28.09.1999 р., а тому визначення судом цієї угоди як уступки права вимоги є помилковим.
14.04.2000 р. ТОВ "Агротек" повідомило позивача про те, що заборгованість відповідача зменшилась і становить перед ППКФ "Родник" 347 240,55 грн. (а.с.14,т.1).
В подальшому між позивачем та ВАТ "ЮГцемент" було укладено договір поруки № 56 від 12.12.2000 р., який було розірвано 11.03.2002 р. (а.с.75,т.1), і саме з цього моменту, на думку суду, позивач набув права кредитора в тому числі і на спірну суму.
Проте, такі висновки суду є передчасними, оскільки в порушення вимог ст. 43 ГПК України судом взагалі на досліджувався договір поруки №56 від 12.12.2000 р., адже в матеріалах справи він відсутній, та, відповідно, не досліджувались зобов'язання сторін за цим договором.
За загальним правилом, визначеним ст. 192 ЦК УРСР, боржник і поручитель є солідарними боржниками перед кредитором, яким виступав позивач, тобто укладення договору поруки не припиняло обов'язку відповідача перед позивачем щодо повернення боргу і цей обов'язок виник саме у зв'язку зі сплатою позивачем боргу відповідача ТОВ "Агротек" за поставлену продукцію за договором № 473 (1)99 У від 28.09.1999 р., а не на підставі угод, які в подальшому укладались позивачем з іншими контрагентами.
Разом з тим, слід вказати, що жодна з укладених та наявних в справі угод не визначала строк виконання зобов'язань відповідача з оплати отриманої продукції.
Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з закону, договору або із змісту зобов'язання.
Системний аналіз ч.5 ст. 261 та ч.2 ст.530 ЦК України свідчить про те, що і з набранням чинності ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений, починається через сім днів після пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.
Суд першої інстанції визначив, що перебіг позовної давності розпочався з 01.12.2003 р., проте в порушення вимог ст.84 ГПК України не вказав на підставі яких доказів він прийшов до такого висновку.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позов подано в межах загального строку позовної давності, оскільки з вимогою про сплату 347 240,55 грн. позивач звернувся до відповідача лише 10.11.20005 р., а з позовом в суд -24.10.2007 р. (а.с.32,т.1).
Але при цьому поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось наявне в матеріалах справи повідомлення позивача від 05.03.2002 р. № 21 (а.с.52,т.1), в якому ставилась вимога до відповідача про повернення спірної суми.
За таких обставин постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, підставу виникнення у відповідача зобов'язання перед позивачем зі сплати боргу, початок перебігу та закінчення позовної давності за позовними вимогами, у разі пропуску позовної давності обговорити питання щодо поважності причин пропуску стосовно позивача, а не його виконавчих органів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 08 січня 2008 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13 березня 2008 р. у справі за № 7/445/07-10/679/07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко