17 червня 2008 р.
№ 2-25/16001-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Кримводбуд"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008р.
у справі №2-25/16001-2007
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд"
до Закритого акціонерного товариства "Кримводбуд"
про стягнення 498 816,72 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Сигитова С.В. (довіреність у справі),
від відповідача: не з'явився,
Відкрите акціонерне товариство "Кримгідроспецбуд" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства "Кримводбуд" і просило суд стягнути з останнього 498 816,72 грн. боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом субпідряду №12/3 від 06.02.1995р. щодо оплати виконаних у період з жовтня по грудень 1995 року будівельно-монтажних робіт по будівництву водопроводу з водопостачання м.Ялти з Вілінського водозабору в посушливі роки.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, заявив клопотання про припинення провадження у справі з посиланням на те, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2002р в іншій справі №2-18/4206-2002 вирішено спір між тими ж сторонами та про той же предмет спору, а також зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності (а.с.48, 49).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2007р. (суддя Копилова О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2002р в іншій справі №2-18/4206-2002 встановлено, що роботи по будівництву частини водоводу в 1995 році БМУ-627 тресту "Кримгідроспецбуд", виконані в рамках контракту №12/3 від 06.02.1995 ОП "Кримводбуд", сплачені.
Таким чином, керуючись ст.ст.11, 509 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що вимоги щодо сплати заборгованості у сумі 498 816,72 грн., які ґрунтуються саме на підставі контракту №12/3 від 06.02.1995р., є необґрунтованими.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008р. (головуючий, суддя Плут В.М., судді Гонтарь В.І., Горошко Н.П.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Згідно постанови присуджено до стягнення з відповідача 498 816,72 грн. заборгованості.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відношенні до даної справи відсутні підстави стверджувати про наявність встановлених судовим рішенням фактів, які мають беззаперечне значення для вирішення даного спору, оскільки в рамках справи №2-18/4206-2002 було встановлено факт здійснення перерахування відповідачем в якості лише авансових платежів у розмірі 865000,0 грн., а також здійснення перепроцентовки вартості укладених сталевих труб та збільшення вартості робіт до 1546264,61 грн. Судом апеляційної інстанції в межах справи №2-18/4206-2002 зроблено висновок про входження 374 687,10 грн. до складу перерахованих авансів в загальному розмірі 865000,0 грн., при тому, відповідач, в силу пункту 5.2. контракту №12/3 був зобов'язаний перераховувати аванс за виконання робіт в сумі 30% річної вартості робіт. У даній справі, за висновком апеляційної інстанції, йдеться про стягнення вартості фактично виконаних робіт протягом 1995 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність дослідження наявних у даній справі матеріалів.
За наслідком такого дослідження судом апеляційної інстанції встановлено невиконання відповідачем власних зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за контрактом №12/3, у зв'язку з чим, враховуючи вимоги пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст.875, 877, 844, 882, 526, 525 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у зв'язку з його доведеністю та обґрунтованістю.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заявлений у даній справі позов про стягнення боргу у сумі 498 816,72 грн. за виконані позивачем на підставі контракту №12/3 від 06.02.1995 у період з жовтня по грудень 1995 року будівельно-монтажні роботи по будівництву водопроводу з водопостачання м.Ялти з Вілінського водозабору в посушливі роки, але не оплачені відповідачем, необхідно розглядати за наявними у даній справі матеріалами та на підставі фактичних обставин справи, оскільки факти, які були встановлені в іншій справі №2-18/4206-2002, не мають беззаперечного значення для вирішення даного спору з огляду на те, що будь-яких обставин щодо виникнення боргу, заявленого до стягнення у даній справі, та період, за який виник цей борг, у постанові суду апеляційної інстанції, прийнятої у справі №2-18/4206-2002, не встановлено. Відтак не можна стверджувати про необґрунтованість позову з посиланням на ст.35 ГПК України.
Разом з тим, ухвалюючи нове рішення про задоволення позову через його доведеність й обґрунтованість, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності (а.с.48).
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Між тим, судом апеляційної інстанції не досліджувалося з якого часу почався перебіг строку позовної давності для пред'явлення даного позову, враховуючи, що роботи були виконані у 1995 році, а позов заявлено у 2007 році.
Так, абзацом 3 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», із наступними змінами та доповненнями, передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.
Тобто йдеться про захист у судовому порядку лише порушеного права і тільки у тих випадках, коли буде доведено належність особі визначеного матеріального права і воно порушене, але при цьому строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд має право ухвалити рішення, яким відмовити у позові через пропуск строку давності. Відновлення ж пропущеного строку позовної давності з поважних причин у свою чергу можливе лише у разі доведеності порушення прав та необхідності їх захисту.
Відповідно до статті 76 ЦК УРСР (чинного на час дії контракту та виконання робіт) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Проте, задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції не дослідив день виникнення права на цей позов, що має суттєве значення для визначення перебігу строку позовної давності.
В силу ч.2 ст. 80 ЦК УРСР якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
При цьому, Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі.
Якщо суд дійде висновку про те, що строк позовної давності пропущено з поважної причини, то у своєму рішенні приводить відповідні мотиви у підтвердження своїх висновків.
Відтак задоволення позову без дослідження позовної давності для пред'явлення даного позову, враховуючи заявлене відповідачем відповідне клопотання, не можна вважати достатньо обґрунтованим.
Крім того колегія суддів зважає й на те, що ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не вмотивовано причин незалучення ними до участі у справі в якості третьої особи Управління капітального будівництва виконкому Ялтинської міськради, про що просив позивач у своїй позовній заяві.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Кримводбуд" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2007р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008р. у справі №2-25/16001-2007 скасувати.
3. Справу направити до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій