09 червня 2008 р.
№ 5/326
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.,
суддів:
Барицької Т.Л.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
на ухвалу
Державного авіапідприємства "Львівські авіалінії"
господарського суду Львівської області 20.11.2007 року
та на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від 29.01.2008 року
у справі
№ 5/326
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус"
до
третя особа
Державного авіапідприємства "Львівські авіалінії"
Міністерство транспорту і зв'язку України
про
стягнення 10 549 862,78 грн.,
за участю представників сторін від:
позивача:
Чевердюк Д.І. - Генеральний директор;
відповідача:
Маковський І.Я. (дов. №34/13-132 від 23.07.2007 року)
третьої особи
не з'явився;
У жовтні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Державного авіапідприємства "Львівські авіалінії" (далі -відповідач) про стягнення 10 549 862,78 грн.
20.11.2007 року у судовому засіданні позивач подав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. ст. 66, 67 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.11.2007 року (суддя -Петрик І.Й.) клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено, заборонено відповідачу здійснювати продаж літака Як-42 реєстраційний номер UR-42358 та двигунів Д-36, що були передані в оренду на підставі Акту приймання-передачі від 18.12.2002 року, який є невід'ємною частиною договору № 435 від 11.12.2002 року, крім випадку вчинення вказаних дій на користь позивача. Також, вказаною ухвалою задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерство транспорту та зв'язку України.
Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що у даному випадку, доводи заявника щодо необхідності відповідних вжиття заходів з урахуванням їх розумності і адекватності щодо забезпечення позову належним чином обґрунтовано, а також на підтвердження свого права користування зазначеним вище повітряним судном представлено суду копію договору на оренду літаків
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 року (колегія суддів у складі: Процика Т.С. -головуючий, Городечної М.І., Кузя В.Л.) ухвалу господарського суду Львівської області від 20.11.2007 року залишено без змін,а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанову мотивовано тим, що позивачем заявлено позов про стягнення суми 10 549 862,78 грн., яка складається, зокрема, з вартості проведення ремонтних робіт, вартості придбання складових частин повітряного судна та інших витрат понесених позивачем за час використання орендованого літака, визначити вартість яких, що є важливим для правильного вирішення даного спору, у разі відчуження спірного повітряного судна може стати неможливим.
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 20.11.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 року, в частині заборони відповідачу здійснювати продаж літака Як-42 реєстраційний номер UR-42358 та двигунів Д-36, що були передані в оренду на підставі Акту приймання-передачі від 18.12.2002 року, який є невід'ємною частиною договору №435 від 11.12.2002 року, посилаючись на порушення місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норм процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.05.2008 року було відкладено розгляд справи та призначено на 09.06.2008 року
Позивачем відзив на касаційну скаргу на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надано не було, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений заздалегідь належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
Відповідно до пункту 3 роз'яснень Вищого арбітражного господарського суду від 23.08.1994р. № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (з подальшими змінами і доповненнями) умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову").
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності, здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 3 ст.86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.
Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі навів мотиви та обґрунтування, відповідно до яких суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання позивача, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін зазначену ухвалу суду першої інстанції та приймаючи оскаржувану постанову.
Суди попередніх інстанцій правильно врахували обґрунтування позивача, щодо необхідності заборонити відповідачу відчужувати літак Як-42 реєстраційний номер UR-42358 та двигуни Д-36, які були переданні в оренду позивачу на підставі Акту приймання-передачі від 18.12.2002 року, який є невід'ємною частиною договору №435 від 11.12.2002 року, у зв'язку з тим, що позивачем було заявлено позов про стягнення з відповідача суми 10 549 862,75 грн., яка складається, зокрема, з вартості проведених ремонтних робіт, вартості придбаних складових частин повітряного судна та інших витрат, понесених позивачем за час використання орендованого літака, і для вирішення даного спору по суті, можливо виникне необхідність у встановлені конкретної кількості та вартості замінених позивачем складових частин літака, а невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити прийняття в подальшому судового рішення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при винесенні ухвали місцевого господарського суду, керуючись ст.66 ГПК України правомірно вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо відчуження літака Як-42 реєстраційний номер UR-42358 та двигунів Д-36, які пов'язані з предметом позову, також, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вжиті місцевим судом заходи до забезпечення позову перебувають у необхідному правовому зв'язку із заявленими позовними вимогами та їх предметом, а невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому разі задоволення позову.
Враховуючи наведене, застосований господарським судом забезпечувальний захід колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильним, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування вказаної ухвали місцевого господарського суду, яка відповідає приписам Господарського процесуального кодексу України щодо підстав та умов застосування заходів до забезпечення позову, залишеної без змін постановою апеляційного господарського суду.
Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 року та ухвала господарського суду Львівської області від 20.11.2007 року у даній справі, прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Решта тверджень, викладених в касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту суд касаційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.1 ст. 1119, ст.ст.11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Державного авіапідприємства "Львівські авіалінії" залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 20.11.2007 року у справі № 5/326 залишити без змін.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
С.Р. Шевчук