ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа №
За позовом
Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
До
Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"
Про
визнання відсутності права
Суддя Кондратова І.Д.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
від позивача : Бєлячкова О.В. -представник за довіреністю № 2-16 від 26.12.2007 року; Овдіна Ю.Б. -представник за довіреністю № 2-17 від 26.12.2007 року;
від відповідача : Волосна Я.О. -представник за довіреністю № 2Д-08 від 28.12.2007 року;
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" про визнання відсутності права у позивача вимагати від відповідача надавати послуги з транспортування природного газу за договором на транспортування природного газу № 117-36 від 28.02.2007 року, укладеним між сторонами починаючи з 01.03.2008 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2008 р. порушено провадження у справі № 37/172, розгляд справи було призначено на 12.05.2008 р. о 14-45.
Представник відповідача в судове засідання 12.05.2008 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, проте через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи. Подане клопотання судом було задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2008 року розгляд справи було відкладено, в зв»язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.
У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.05.2008 року оголошувалась перерва до 27.05.2008 року.
Представник відповідача заявив клопотання про витребування від позивача перелік всіх споживачів природного газу, з якими укладені договори транспортування природного газу, а також копії відповідних договорів. Судом подане клопотання розглянуто та відхилено, оскільки вищезазначені документи не стосуються предмету спору.
У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.05.2008 року оголошувалась перерва до 10.06.2008 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовін вимоги.
Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що споживачі не мають право укладати договори на транспортування природного газу магістральними та розподільчими газопроводами, оскільки не є власниками природного газу, а позивач не має право укладати договори на транспортування природного газу напряму із споживачами, Постанова НКРЕ № 306, на яку посилається відповідач визнана в судовому порядку недійсною. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не має право в односторонньому порядку відмовитись від договору.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.06.2008 року за згодою представників було оголошено лише вступну та резолютиву частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
28 лютого 2007 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" був укладений договір на транспортування природного газу № 117-36 від 28.02.2007 року, згідно з яким Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зобов'язувалась надати послуги Закритому акціонерному товариству "Укргаз-Енерго" з транспортування трубопровідним транспортом природного газу Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільчих станцій. В свою чергу, Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" зобов'язувалось сплатити за транспортування газу встановлену плату.
Позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить визнати відсутність у Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" права вимагати від Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надавати послуги з транспортування природного газу за договором на транспортування природного газу № 117-36 від 28.02.2007 року, починаючи з 01.03.2008 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не має ліцензію на постачання природного газу, а отже не має статусу постачальника. Крім того, позивач зазначає, що чинне законодавство (зокрема постанови КМУ № 1729 від 27.12.2001 року, № 163 від 05.03.2008 року, № 41 від 06.02.2008 року) "фактично унеможливлюють" виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 117-36 від 28.02.2007 року, а отже зобов'язання позивача перед відповідачем є припиненими. Позивач наголошує на тому, що виконання позивачем договору № 117-36 від 28.02.2007 року призводить до порушення законодавства України.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, згідно з вказаними нормами права, позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами обставини, на яких ґрунтується його позов, а також правомірність заявлених позовних вимог.
У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підставою виникнення господарських зобов'язань у відповідності до статті 174 Господарського кодексу України є, зокрема, господарський договір.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, в силу вищевказаних норм чинного законодавства чинний договір є обов'язковим для виконання сторонами і одностороння відмова від договору не допускається, більш того, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Крім того, кожна сторона зобов'язана вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, в свою чергу кожна сторона має право вимагати від іншої сторони належне виконання своїх обов'язків за договором.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються визначеними цією статтею шляхами, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Отже право на судовий захист пов'язано із самою протиправністю дій.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду лише за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Під час розгляду справи в суді позивач, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав жодних доказів на підтвердження того, що таке порушення його права чи охоронюваного законом інтересу відбулось, позивачем не надано суду також докази, які підтверджують, що відповідачем вчиняються протиправні дії, якими порушуються права позивача.
Слід зазначити, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав, оскільки в розумінні статті 20 Господарського кодексу України позивач має право звернутись до суду з позовом за захистом своїх законних інтересів шляхом визнання відсутності права, проте даний спосіб захисту не може звільнити позивача виконувати свої зобов'язання за чинним договором.
В свою чергу посилання позивача на те, що умови договору не відповідають вимогам чинного законодавства можуть бути підставою для визнання договору недійсним, а зміни в законодавстві -підставою для внесення змін до договору або його розірвання в порядку, встановленому Цивільними та Господарськими кодексами України.
Враховуючи те, що позивачем невірно визначений спосіб захисту, а також не доведено в розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України порушення права чи охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, суд не вбачає підстав для звільнення позивача від виконання своїх зобов'язань щодо надання послуг з транспортування природного газу за чинним договором на транспортування природного газу № 117-36 від 28.02.2007 року, а отже позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими, недоведеними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
І.Д. Кондратова
Дата підписання
рішення 13.06.2008 року