Справа №2-2972
2008р.
19 лютого 2008 року, Київський районний суд м. Сімферополя у складі:
головуючого-судді Козленка В.В.,
при секретарі Кудас О.М.,
за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,- розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою , відновлення межі земельної ділянки і визначення межі земельної дялянки в натурі,-
В суд з позовом до ОСОБА_4,ОСОБА_5., ОСОБА_6. про визначення межі земельної ділянки між домоволодіннями АДРЕСА_1спочатку звернулася ОСОБА_7., яка після цього подарувала вказане домоволодіння своїй дочці ОСОБА_3., у зв язку з чим суд замінив позивача по справі.
Позивачка ОСОБА_3. під час розгляду справи уточнила свої позовні вимоги і просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов язавши відповідачів знести будівлю, позначену на схематичному плані під літ. В, та паркан, відновити та визначити межу земельної ділянки між вказаними домоволодіннями згідно з варіантом №1 в додатку №3 до висновку будівельно- технічної єкспертизи №1800 від 28 вересня 2007 р., посилаючись на те, що її мати- ОСОБА_7. придбала домоволодіння АДРЕСА_1за договором купівлі-продажу від 22 липня 2002 р. Згідно з вказаним договором площа земельної ділянки домоволодіння повинна складати 453 кв.м., але при проведенні геодезичної зйомки було встановлено, що площа земельної ділянки менша. Таким чином, відповідачі, які є співвласниками сусіднього домоволодіння , до придбання її матір ю домоволодіння №12а самовільно захватили частину земельної ділянки і перенесли раніше існуючу межу. Суміжна межа між домоволодіннями по даним бюро технічної інвентаризації за 1979 р. і 2002 р. була у вигляді прямої лінії, але межу порушили відповідачі. Так, від вулиці, від зовнішнього паркану до стіни її будинку відповідачі самовільно спорудили паркан, який змістили в напрямку її домоволодіння і тим самим була зменшена її земельна ділянка. Крім того, відповідачі самовільно спорудили будівлю, позначену на схематичному плані під літ.В, і це суттєво порушує її права власника, робить перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розмір якої повинен бути 453 кв.м.
Відповідачка ОСОБА_4, представник відповідачки ОСОБА_6. позов не визнали і просять визначити межу між вказаними земельними ділянками згідно з додатком №2 до висновку будівельно- технічної експертизи №1800 від 28 вересня 2007 р.,
посилаючись на те, що ця межа, яка експертом вказана у додатку №2, існує з 60-х років минулого століття, тобто вона склалася задовго до придбання домоволодіння матір ю позивачки між співвласниками на той час цілого домоволодіння . Крім того, відповідачка ОСОБА_4 і представник відповідачки ОСОБА_6. пояснили, що будівля під літ.В не є самовільною і заінвентаризована у встановленому порядку, а новий паркан з каменю , на який вказує позивачка, вони дійсно спорудили, але там, де весь час знаходився паркан, споруджений частково з каменю , а частково з дерева і який був частково зруйнований при проведенні позивачкою ремонтних робіт на своєму будинку. При цьому новий паркан був зміщений не в напрямку земельної ділянки позивачки, а навпаки, в напрямку їх земельної ділянки.
Відповідачка ОСОБА_5. в судове засідання не з явилася, звернулася в суд з заявою з проханням розглянути справу за її відсутності.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, відповідачки ОСОБА_4, представника відповідачки ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що мати позивачки ОСОБА_3.- ОСОБА_7. придбала домоволодіння АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 22 липня 2002 р., згідно з яким площа земельної ділянки цього домоволодіння за даними БТІ складає 453 кв. м.
Але, на час придбання вказаного домоволодіння матір ю позивачки фактична площа земельної ділянки була меншою. Так, по даним геодезичної з йомки ( л.с.25) вона складає 442 кв.м., що на 11 кв. менше ,чим по даним БТІ. Під час розгляду справи була проведена судова будівельно- технічна експертиза, висновком якої від 28 вересня 2007 р. підтверджена ця різниця. В той же час з висновку цієї експертизи слідує також, що і площа земельної ділянки домоволодіння відповідачів складає 664 кв.м., що на 37 кв.м. менше, чим вказано в правовстановлюючих документах.
Судом встановлено, що межа між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_1склалася і існує з 60-х років минулого століття, тобто вона склалася задовго до придбання домоволодіння матір ю позивачки між співвласниками на той час цілого домоволодіння №12.
При цьому ця межа, як було встановлено експертним дослідженням, зміщена на 0,48 м. на довжині 10,65 м. в сторону домоволодіння №12, тобто в сторону домоволодіння відповідачів.
Таким чином , судом встановлено, що фактично в користуванні позивачки і відповідачів знаходяться земельні ділянки, розмір яких не відповідає даним бюро технічної інвентаризації, і дійсна межа між ними була встановлена задовго до придбання домоволодіння матір ю позивачки між співвласниками на той час цілого домоволодіння №12.
З цією обставиною, а саме з встановленими розмірами земельних ділянок не узгоджується той спосіб визначення межі, а саме згідно з варіантом №1 в додатку №3 до висновку будівельно- технічної експертизи №1800 від 28 вересня 2007 р., який вимагає позивачка ОСОБА_3., тому що при цьому розмір земельної ділянки, який знаходиться в користуванні відповідачів, ще більше зменшиться, а тому суд вважає можливим на підставі ст. 107 ЗК України визначити межу між земельними ділянками сторін в натурі з урахуванням вказаної обставини згідно з додатком №2 до висновку будівельно- технічної експертизи №1800 від 28 вересня 2007 р., тобто ту межу, яка є дійсною і давно визначеною.
В даному випадку сторони повинні діяти в напрямку забезпечення прав одне одного на землю, що є змістом добросусідства згідно з ст. 103 ЗК України, правила якого вони зобов язані дотримуватись, а не діяти в тому напрямку, щоб фактичний розмір земельної ділянки відповідав розміру, вказаному в даних органів технічної інвентаризації, про що заявила під час розгляду справи позивачка ОСОБА_3.
Позивачка ОСОБА_3. не надала суду доказів того, що раніше була якась інша , на думку позивачки - дійсна межа і що вона була перенесена відповідачами.
Таким чином, ця межа іншою не була, а тому не можуть бути задоволені позовні вимоги позивачки ОСОБА_3. в частині відновлення межі земельної ділянки.
Не підлягають задоволенню також позовні вимоги позивачки ОСОБА_3. в частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зносу будівлі під літ. В та паркану, поскільки судом встановлено, що будівля під літ.В не є самовільною і заінвентаризована у встановленому порядку, що підтверджується даними бюро технічної інвентаризації ( л.с. 24,54), і вона не чинить позивачці перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Новий паркан з каменю , на який вказує позивачка, відповідачі дійсно спорудили, але там, де весь час знаходився паркан, тобто на межі земельних ділянок, споруджений частково з каменю , а частково з дерева і який був частково зруйнований при проведенні позивачкою ремонтних робіт на своєму будинку. При цьому новий паркан був відповідачами при спорудженні зміщений не на земельну ділянку позивачки, а навпаки, на свою земельну ділянку, що підтверджується слідуючим.
По даним БТІ сторона земельної ділянки позивачки від вул. Шкільної до межі з сусідньою ділянкою відповідачів мала довжину 12 м. 10 см., а нині ця довжина складає 12 м. 33 см., тобто відповідачі при спорудженні нового паркану змістили його на свою земельну ділянку на 23 см. (л.с. 139, 140).
На підставі ст.ст. 91,103,107 ЗК України, керуючись ст.ст.10,11,60,130,209,212-214,218 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визначити в натурі межу земельної ділянки між домоволодіннями АДРЕСА_1згідно з додатком №2 до висновку будівельно- технічної експертизи №1800 від 28 вересня 2007 р.
В частині позовних вимог про відновлення межі земельної ділянки, про визначення в натурі межі земельної ділянки між домоволодіннями АДРЕСА_1згідно з варіантом №1 в додатку №3 до висновку будівельно- технічної експертизи №1800 від 28 вересня 2007 р., а також в частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зносу будівлі під літ. В та паркану в задоволенні позову ОСОБА_3. відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя шляхом подачі протягом 10- ти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з наданням її копії для апеляційного суду, або в порядку ч.4 ст.295 ЦК України.
Головуючий: