"02" серпня 2011 р.Справа № 5024/994/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Разюк Г.П.
суддів: Колоколова С.І., Воронюка О.Л.
(склад суду змінено згідно із розпорядженням в.о. голови Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. № 455)
при секретарі судового засідання Підгурському Д.Л.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1., довіреність № 32/10 від 01.02.11р.;
від відповідача -ОСОБА_2., довіреність № 612/1-10 від 01.08.11р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Міськтеплокомуненерго”, м. Гола Пристань Херсонської області
на рішення господарського суду Херсонської області від 21.06.2011 року
по справі № 5024/994/2011
за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ
до скаржника
про стягнення 259576, 96 грн..
/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/
У травні 2011р. Дочірня компанія „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі по тексту - ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”) звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства (далі -КП) "Міськтеплокомуненерго" про стягнення 259 576, 96 грн. за договором поставки природного газу № 06/09-1452 БО-33 від 25.09.09р., з яких: 197963,07 грн. -сума основного боргу; 15 192, 48 грн. - пені за період з 27.11.10 р. по 27.05.11 р.; 35 043,00 грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції за період з листопада 2009р. по квітень 2011р.; а також 11 378,41 грн. - 3% річних за період з 27.11.10р. по 27.05.11 р..
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства України, зокрема ст.ст.11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193,216-217, 231, 264-265 ГК України та вимог укладеного між сторонами договору, відповідач договірні зобов'язання виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем.
Рішенням господарського суду Херсонької області від 21.06.11р. (суддя Людоговська В.В.) позов ДК “Газ України” задоволено повністю, стягнуто з КП "Міськтеплокомуненерго" вищеозначені суми та судові витрати з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт поставки відповідачу газу на заявлену суму та прострочення його оплати.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, КП "Міськтеплокомуненерго" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 21.06.2011 р. та прийняти нове, яким відмовити ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в задоволенні позовних вимог.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд не врахував:
1) що КП "Міськтеплокомуненерго" повністю розрахувався за поставлений газ, якщо рахувати вартість газу без підвищення ціни, встановленої додатковими угодами від 30.04.10р. та 6.08.10р.;
2) не прийнято до уваги ту обставину, що відповідно до Постанови КМУ № 503 від 11.05.11р. „Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування” відповідачу виділено 597 950, 00 грн., з яких 197 963, 07 грн. різниця в тарифах і вона буде перерахована після надходження з бюджету коштів, а також абз.2 п.10 Договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 11.05.2011р. № 503, яким передбачено, що до проведення взаєморозрахунків сторони зобов'язуються не вчиняти дій спрямованих на погашення заборгованості.
3) не взято до уваги те, що пеня, інфляційні та 3% річних не можуть бути стягнуті за ст. 614 ЦК України, бо з огляду на викладене в попередньому пункті відсутня вина відповідача в порушенні зобов'язання.
У відзиві на апеляційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та в судовому засіданні спростовувало доводи апеляційної скарги, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009р. між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (Постачальник) та КП "Міськтеплокомуненерго" (Покупець) було укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/09-1452 БО-33, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу природний газ за наявності його обсягів (п.1.1), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.
Згідно договору ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” виконала свої зобов'язання, передавши відповідачу протягом жовтня - грудня 2009 року та січня - серпня 2010 року природний газ на загальну суму 2677643,63 грн., що підтверджується актами прийому -передачі природного газу (а.с. 25-35).
Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати за отриманий природний газ виконав частково на суму 2479680,56 грн., отже станом на 27.05.10р. борг склав 197963,07 грн..
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата вартості газу згідно п.5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку:- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів і проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання -передачі природного газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п.6.3 Договору у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ поставлений в мінімальний періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Пунктом 6.5 договору передбачена звірка розрахунків, яка здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї сторін., Зазначене оформляється актом звіряння, з урахуванням вартості робіт з відключенням та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.
Як вбачається з акту звірки розрахунків в спірному періоді сальдо на користь позивача станом на 31.03.2011р. склало 197963, 07 грн. /а.с. 24/.
Відповідачем не представлено суду доказів будь-яких проплат отриманих послуг, окрім врахованих позивачем. За таких обставин, судом вірно на підставі ст.526 ЦК України задоволено позов щодо основного боргу.
Згідно з умовами п. 7.2. Договору № 06/09-1452 БО-33 від 23.09.2009 року, за несвоєчасну оплату спожитого газу Відповідача зобов'язано сплатити на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п. 7.10 Договору неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
За поданим позивачем розрахунком, який здійснений у відповідності із п.7.10 договору за 6 місяців, що передують зверненню з позовом, тобто з 27.11.2010 року по 27.05.2011 року (181 день) розмір пені становить 15 192 грн. 48 коп. Вказані позовні вимоги заявлені в межах строку, встановленого п.9.3 договору, і законно задоволені господарським судом на підставі ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України на під.
Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Підставою для звільнення боржника від відшкодування таких втрат є лише погашення заборгованості, тобто виконання грошового зобов'язання належним чином. За таких обставин, нарахування передбачених ст.625 ЦК України відсотків від сум фактичної заборгованості, що мала місце в усьому спірному періоді, а не лише в його кінцевій даті, кредитором здійснено у відповідності до чинного законодавства і не суперечить вимогам ст.625 ЦК України.
Відповідно до обгрунтованого розрахунку позивача, розмір суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, та 3 % річних становить відповідно 35043 грн. та 11378, 41грн.. Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно у відповідності із вимогами ч.2 ст.625 ЦК України стягнув означені суми з відповідача.
Твердження скаржника про те, що ним оплачена вся вартість поставленого газу суперечить умовам договору сторін, викладеним в додаткових угодах, виконання яких є обов'язоким для відповідача.
Постанова КМУ № 503 від 11.05.11р. „Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування” не звільняє відповідача від виконання зобов'язань прийнятих на себе за угодою сторін.
П.10 Договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 11.05.2011р. № 503, якою передбачено, що до проведення взаєморозрахунків сторони мають не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки позивачем даний договір не був підписаний, отже він і не зобов'язаний виконувати його умови.
Також, колегія суддів не може погодитись з твердженням скаржника, що пеня, інфляційні та 3% річних не можуть бути стягнуті за ст. 614 ЦК України, бо відсутня вина з огляду на те, що відсутність вини має доводити особа, яка порушила зобов'язання, а договором не передбачена залежність оплати отриманого газу відповідачем від дій чи бездіяльності інших осіб. Отже скаржником не доведена відсутність вини у невиконані грошового зобов'язання, або що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили,оскільки не були надані жодні докази того, що неможливість розрахунків за газ виникла саме за обставин, які не залежать від нього.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства „Міськтеплокомуненерго” не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду залишає без змін, як законне та обґрунтоване.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Херсонської області від 21.06.2011 року по справі № 5024/994/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства „Міськтеплокомуненерго”-без задоволення.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя С.І. Колоколов
Суддя О.Л. Воронюк
Повний текст постанови складено 05.08.2011р.