"02" серпня 2011 р.Справа № 16/17-1268-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Воронюка О.Л.
(Згідно із розпорядженням в.о. голови Одеського апеляційного господарського суду № 449 від 01.08.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я. Гладишевої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, О.Л. Воронюка)
при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 (довіреність № 265 від 14.02.2011 року)
від відповідача: ОСОБА_5 (довіреність № 4-ю від 17.05.2011 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6
на рішення господарського суду Одеської області від „16” червня 2011 року
по справі № 16/17-1268-2011
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, м. Одеса
до Закритого акціонерного товариства „Одеська кіностудія”, м. Одеса
про визнання договору оренди недійсним
01.04.2011 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_6 (далі по тексту -позивач, ФОП ОСОБА_6) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Одеська кіностудія” (далі по тексту -відповідач) про визнання недійсним договору оренди № 33/2009 від 10.08.2010 року, укладеного між сторонами по справі, посилаючись на невідповідність вказаної угоди положенням чинного законодавства.
27.05.2011 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, згідно якої ФОП ОСОБА_6 просив визнати недійсним договір оренди № 33/2009 від 10.08.2009 року, укладений між сторонами.
Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2011 року по справі № 16/17-1268-2011 (суддя Желєзна С.П.) в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_6 відмовлено в повному обсязі. Такий висновок суду мотивований тим, що в порушення ст.ст.32, 33 ГПК України, позивачем не доведено наявність підстав для визнання недійсним договору оренди № 33/2009 від 10.08.2009 року, а також при вирішенні спору судом встановлена відповідність спірного договору положенням чинного законодавства.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_6 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити, а саме визнати недійсним договорі оренди № 33/2009 від 10.08.2009 року. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Скаржник, як і в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі посилається на відсутність у договорі оренди № 33/2009 від 10.08.2009 року істотних умов, визначених статтею 284 Господарського кодексу України, що, на його думку, тягне за собою його невідповідність положенням чинного законодавства, та, як наслідок, недійсність.
Апелянт звертає увагу суду на факт навмисного введення ФОП ОСОБА_6 відповідачем в оману щодо властивостей переданого в оренду приміщення, яке укладається у відсутності у ЗАТ „Одеська кіностудія” правовстановлюючих документів на передані у користування за договором оренди № 33/2009 від 10.08.2009 року приміщення.
На думку скаржника, ним вчинено договір оренди № 33/2009 від 10.08.2009 року під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо властивостей та якості прийнятого в користування за договором оренди № 33/2009 від 10.08.2009 року приміщення, можливості використання його за цільовим призначенням.
Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2009 року між ЗАТ „Одеська кіностудія” (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (Орендатор) було укладено Договір оренди № 33/2009, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування приміщення чотирьох боксів, розташованих на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 та майно, яке знаходиться у приміщенні, передано з метою розміщення гаража.
Відповідно до пункту 1.4 Договору, приміщення, що передаються в оренду, належать на праві власності ЗАТ „Одеська кіностудія”.
Розділом 2 Договору встановлено, що приміщення передано в оренду з метою розміщення гаража.
Відповідно до п.3.1 Договору, передача приміщення та майна в оренду здійснюється у відповідності з актом прийому-передачі, акт прийому-передачі в оренду приміщення та майна підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін.
Згідно п.4.2 Договору, строк договору оренди поширювався з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року.
Згідно пояснень сторін, у зв'язку з відсутності їх заперечень протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення його строк було продовжено на новий, тобто з 31.12.2009 року по 30.04.2009 року у відповідності до ст.764 Цивільного кодексу України.
На виконання умов Договору оренди № 33/2009 від 10.08.2009 року ЗАТ „Одеська кіностудія” 01.09.2009 року передано, а ФОП ОСОБА_6 прийнято у користування об'єкт оренди, про що складено відповідний Акт. Згідно даного акту, ЗАТ „Одеська кіностудія” передала, а ФОП ОСОБА_6 прийняв у володіння та користування нежилі приміщення у вигляді чотирьох окремих боксів для автомобілів загальною площею 394 (триста дев'яносто чотири) кв.м., які розташовані на території кіностудії за адресою: АДРЕСА_1.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_6 та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як встановлено матеріалами справи, договір № 33/2009 від 10.08.2009 року виконувався сторонами, що підтверджується самим договором, що має підписи та печатки сторін, та який пролонгувався сторонами до 30.04.2009 року, а також актом приймання-передачі нежилих приміщень (боксів) в оренду від 01.09.2009 року.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2010 року по справі № 3/21-10-2559 виселено ФОП ОСОБА_6 з займаних ним нежилих приміщень чотирьох боксів, належних ЗАТ „Одеська кіностудія” і розташованих за адресою: 65044, АДРЕСА_1. Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ЗАТ „Одеська кіностудія” 15 176 грн. 84 коп. заборгованості з орендної плати за договором № 33/2009 від 10.08.2009 року, 1 517 грн. 79 коп. пені, 356 грн. 58 коп. інфляційних, 255 грн. грн. 51 коп. витрат на оплату державного мита, 77 грн. 10 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 року рішення господарського суду Одеської області від „11” серпня 2010 року по справі № 3/21-10-2559 скасувати частково, стягнути з ФОП ОСОБА_6 на користь ЗАТ „Одеська кіностудія” 106 702,46 грн., з яких: 34 425 грн. - заборгованості по орендній платі; 426,53 грн. -збитків від інфляції; 3 000,93 грн. -пені; 68 850 грн. -неустойки в розмірі подвійної орендної плати, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви в сумі 1 067,39 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 210,96 грн., витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 457,25 грн. Виселено ФОП ОСОБА_6 з займаних ним нежилих приміщень чотирьох боксів, належних ЗАТ „Одеська кіностудія” і розташованих за адресою: 65044, АДРЕСА_1.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2010 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 року по справі № 3/21-10-2559 залишено без змін.
Зазначеними вище рішеннями усіх інстанцій встановлений факт того, що договір № 33/2009 від 10.08.2009 року виконувався сторонами, зокрема, ФОП ОСОБА_6 користувався орендованим за вказаним договором майном -нежилими приміщеннями у вигляді чотирьох окремих боксів для автомобілів.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, факт виконання сторонами спірного договору № 33/2009 від 10.08.2009 року не підлягає доказуванню.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” встановлено, що відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
При цьому слід зазначити, що помилка -це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Так, для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, ст.229 ЦК України розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати.
Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину.
Згідно із п.20 вказаної постанови Пленуму ВСУ, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Отже, безпідставними є посилання позивача на положення ст.ст.229, 230 ЦК України, оскільки факт обману не доведено.
Згідно із п.7 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Виходячи з викладеного, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Укладений між сторонами договір є договором підряду, а тому в силу ст.203 Цивільного кодексу України його зміст має відповідати вимогам гл.61 названого Кодексу.
Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).
Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Спірний договір № 33/2009 від 10.08.2009 року укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
Так, стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Більш того, підписання спірного договору № 33/2009 від 10.08.2009 року та подальше його продовження свідчить про те, що при його укладенні між сторонами була досягнута згода по всім істотним умовам, необхідним для такого виду договору.
Таким чином судова колегія доходить до висновку, що усі наведені ФОП ОСОБА_6 у позові та апеляційній скарзі обставини, з якими позивач пов'язує недійсність укладеного з відповідачем договору № 33/2009 від 10.08.2009 року, не заслуговують на увагу, оскільки не свідчать про недотримання сторонами в момент укладення договору приписів ч.1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України, що не спростовано позивачем належними доказами ні в місцевому господарському суді ні, в суді апеляційної інстанції, а тому і відсутні будь-які правові підстави для визнання недійсним оспорюваного договору № 33/2009 від 10.08.2009 року.
Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ФОП ОСОБА_6, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Посилання ФОП ОСОБА_6 на відсутність у договорі № 33/2009 від 10.08.2009 року індексації суми орендної плати та порядку використання амортизаційних відрахувань, що, на його думку, свідчить про його недійсність, є необґрунтованими, оскільки наслідком відсутності всіх істотних умов договору свідчить про неукладеність даної угоди, в той час як приписами частини 8 статті 181 Господарського кодексу України чітко визначено, що неукладений договір є договір, який не відбувся. Між тим, як встановлено під час розгляду справи, сторонами вживалися заходи щодо виконання даного договору, у зв'язку з чим, договір, який виконувався, визнавати недійсним з посиланням на його неукладеність є неправомірним.
Згідно із наданим ЗАТ „Одеська кіностудія” актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП „Одеська кіностудія художніх фільмів” до статутного фонду ЗАТ „Одеська кіностудія” від 21.11.2005 року, Міністерство культури і туризму України передало Фонду державного майна України, а Фонд, в свою чергу, прийняв та передав ЗАТ „Одеська кіностудія” у власність в якості вкладу до статутного фонду цілісний майновий комплекс ДП „Одеська кіностудія художніх фільмів”, розташований за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 33, разом з усіма правами та обов'язками, згідно з описом, що наводиться у додатку, який є невід'ємною частиною цього акту. Право власності ЗАТ „Одеська кіностудія” на зазначений цілісний майновий комплекс зареєстровано в КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.10.2006 року за № 12331210. Приміщення, передані ФОП ОСОБА_6 в користування згідно договору оренди № 33/2009 від 10.08.2009 року, входять до складу зазначеного цілісного майнового комплексу згідно з планом-схемою земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, планом поверхів будівель під літ. “Э”, “У”, експлікацією внутрішніх площ до плану будівель по АДРЕСА_1, а також згідно відомості активів ДП „Одеська кіностудія художніх фільмів” станом на 30.06.2005 року. Отже, матеріалами справи підтверджено право власності відповідача на майно, передане позивачу у користування за договором оренди № 33/2009 від 10.08.2009 року, зокрема на час укладення оспорюваного договору.
При прийнятті орендованих приміщень у користування у позивача були відсутні претензії щодо якості орендованого майна, про що зазначено у акті прийому-передачі нежилих приміщень (боксів) в оренду від 01.09.2009 року, зокрема вказано, що: на момент передачі в оренду бокси знаходяться в нормальному санітарно-технічному стані, придатному для використання боксів згідно з їх цільовим призначенням; бокси забезпечені комунально-побутовими комунікаціями; позивач не має будь-яких претензій чи зауважень щодо санітарно-технічного стану боксів та інженерних комунікацій. Отже, відсутність жодних претензій позивача щодо якості орендованого майна на момент підписання спірного договору та подальше його виконання сторонами підтверджує правильне розуміння позивачем природи цього правочину, а також прав і обов'язків сторін.
ФОП ОСОБА_6 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_6
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2011 року по справі № 16/17-1268-2011 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_6 -без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення
2. Рішення господарського суду Одеської області від „16” червня 2011 року по справі № 16/17-1268-2011 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя О.Л. Воронюк
Повний текст постанови
складено „04” серпня 2011 року.