"03" серпня 2011 р.Справа № 14/36/5022-852/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
розглянув справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2
про cтягнення заборгованості в сумі 31500,00 грн.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_3, довіреність № 4450 від 05.07.11 р.;
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 31500,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні його повноваженим представником, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору оренди нерухомого майна, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 31500,00 грн., яку просить стягнути в судовому порядку.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, участь повноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, ухвала суду від 17.06.2011р. повернута органом зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання".
Як вбачається із позовної заяви позивачем зазначено адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - АДРЕСА_2. Наведена адреса міститься і у всіх інших документах долучених суб'єктом звернення до позовних матеріалів.
Інших відомостей про місцезнаходження відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суду не відомо.
Відповідно до п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", "за закінченням терміну зберігання" і т. п., вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином, справа відповідно до ст.75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
31.10.2009 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - Орендодавцем (позивач по справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - Орендарем (відповідач по справі) укладено договір оренди №01-АА (далі Договір), згідно із п.1.1 якого Орендодавець передає, Орендар приймає у користування приміщення площею : №1 -50 м.кв., №2-30 м.кв., №3 (гараж) - 26 м. кв. та прилеглою територією 300 м. кв., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (далі - об'єкт оренди).
На виконання умов Договору, згідно Акту приймання-передачі 31.09.2009р. Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято у користування наведений вище об"єкт оренди.
Однак, відповідачем зобов'язання по договору оренди щодо своєчасної сплати орендних платежів виконане не було, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 31500,00 грн., яка станом на дату подання позовної заяви до суду в установленому законом порядку залишається несплаченою.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, при цьому плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається із п.2.1. Договору, орендна плата за користування об'єкта оренди становить 1500,00 грн. за кожен місяць оренди.
Відповідно до п.2.3. Договору, орендна плата сплачується Орендарем щомісяця, до 30 числа включно, готівкою, або по перерахунку відповідно до п.2.1 Договору.
Договір укладений на термін з 30.09.2009 р. по 29.09.2011 р.
Як слідує із поданого позивачем розрахунку заборгованості орендної плати за період з 30.10.2009 р. по 30.06.2011 р. у відповідача існує прострочена заборгованість по сплаті орендних платежів в сумі 31500,00 грн., яка станом на 19.07.2011 року залишається несплаченою (довідка позивача № 24/к від 19.07.2011 р.).
Згідно із ст. 625. ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог та заперечень з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).
Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, підприємцем не надано, а судом не здобуто.
За таких обставин, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 31500,00 грн. підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені в установленому порядку відповідачем.
Відповідно до ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-3,33,43,44,49,79,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) - 31500 (тридцять одну тисячу п'ятсот) грн.00 коп. заборгованості по орендній платі; 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 05.08.2011 року через місцевий господарський суд.
Суддя О.В. Руденко