28.07.11р.Справа № 39/5005/6976/2011
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНІЛ", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування автомобільним транспортом у сумі 166 549 грн. 78 коп.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
ОСОБА_2, дов. від 17.06.2011 р. № 723
від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 10.01.2011 № 1
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі Позивач), звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІНІЛ” (надалі Відповідач), в якому просить стягнути з Відповідача заборгованість по оплаті наданих транспортно-експедиційних послуг в сумі 111 047 грн. 40 коп., пеню -13325 грн. 68 коп., інфляційні збитки -32 647 грн. 93 коп., три проценти річних -9528 грн. 77 коп., всього 166549 грн. 78 коп. Позовні вимоги, мотивовані порушенням із боку Відповідача зобов'язань, встановлених договором транспортного експедирування автомобільним транспортом № 29-05/08 від 29.05.2008 року.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що між сторонами в належній формі не було погоджено вартість та порядок оплати послуг за договором № 29-05/08 від 29.05.2008 року. Окрім того, заперечуючи проти заявленого позову, Відповідач посилається на неналежне виконання Позивачем свого зобов'язання за договором, внаслідок чого, Відповідачеві було завдано шкоду в розмірі 189623,03 грн., що встановлено під час розгляду справи № 16/682-08.
В судовому засіданні 19.07.2011 року оголошувалася перерва до 28.07.2011 року, згідно ст. 77 ГПК України.
В засіданні суду 28.07.2011 року, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -
29 травня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір транспортного експедирування автомобільним транспортом № 29-05/08, відповідно до умов якого, Виконавець (Позивач) взяв на себе зобов'язання за винагороду та за рахунок коштів Замовника (Відповідача), виконати та організувати експедирування вантажів в міжнародних сполученнях та підставі Заявки Замовника, бланк якої є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 2.1. Договору, сторони визначили, що надання експедиторських послуг проводиться у відповідності до норм і правил, що встановлені законодавством України, міжнародним законодавством, що ратифіковано в Україні, та даним договором.
За змістом п. 9.1., даний Договір вступає в силу з дати його підписання (29.05.2008) та діє до 31.12.2008 року.
Як зазначає Позивач в своєму позові, 27.05.2008 року він отримав три заявки (№ 27/05 від 27.05.08, № 27/051 від 27.05.08, № 27/052 від 27.05.08) на перевезення обладнання за маршрутом Німеччина (Бохольт) -Україна (Дніпропетровськ).
За доводами Позивача, вказані вище заявки на перевезення вантажу, були складені та виконувалися в рамках договору транспортного експедирування автомобільним транспортом № 29-05/08 від 29.05.2008 року.
Разом із тим, з огляду на те, що за змістом вказаного договору, сторони не встановили, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3 ст. 631 ЦК України), суд вважає безпідставним посилання на зазначений договір при виконанні зобов'язань сторін, що виникли на підставі заявок на перевезення вантажу, які були складені до укладення договору № 29-05/08.
З огляду на вищевикладене, під час вирішення даного спору, при визначенні взаємних прав та обов'язків сторін, що виникли з відносин транспортного експедирування, судом враховуються умови, які визначені в заявках на перевезення вантажу № 27/05, № 27/051, №27/052 від 27.05.08 року, та вимоги чинного законодавства, що визначає правові засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні.
Як убачається з матеріалів справи, 27 травня 2008 року, Відповідачем (Замовником) було складено та подано Позивачу (Виконавцю) три заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом (№ 27/05, № 27/051, № 27/052). За умовами вказаних заявок, Позивач мав організувати перевезення вантажу за маршрутом Німеччина (Бохольт) -Україна (Дніпропетровськ).
Зазначеними заявками сторони погодили вид та найменування вантажу, тип рухомого складу, дату та час завантаження, строк доставки вантажу, адресу завантаження, вантажовідправника, супровідні документи на вантаж, контактну особу, пункти митного оформлення, адресу розвантаження, вантажоодержувача, вартість перевезення за один автомобіль, платника, а також визначили умови оплати -10% передоплати по факту складання заявки, та 90% - по митному очищенню вантажу.
Звертаючись з даним позовом, СПД ОСОБА_1, просить суд стягнути з Відповідача вартість наданих нею транспортно-експедиційних послуг в сумі 111 047,40 грн.
Як убачається зі змісту позовної заяви, заявлена до стягнення вартість транспортно-експедиційних послуг, визначена Позивачкою як загальна сума вартості перевезення вантажу за трьома заявками, за вирахуванням суми 12 338 грн. 60 коп., що становить 10% попередньої оплати, яка була отримана Позивачкою 02.06.2008 року.
Відповідно до положень ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 931 ЦК України, визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Як вище встановлено судом, в якості розміру плати за надані транспортно-експедиційні послуги, Позивач визначає, суму оговореної в заявках вартості перевезення.
В силу вимог ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”, платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
З огляду на те, що у спірних правовідносинах Позивач не являвся перевізником вантажу, а лише надавав транспортно-експедиційні послуги з організації перевезення, визначена в заявках вартість перевезення вантажу, є витратами експедитора, які не входять в плату експедитора.
Таким чином, заявлена Позивачем до стягнення сума грошових коштів, за своєю правовою природою не є платою за надані Позивачем транспортно-експедиційні послуги, а являється сумою витрат експедитора.
Згідно ч. 9 ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”, підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України, встановлено, що обставини справи, які відповідно до вимог законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач не довів суду належними та допустимими доказами фактичного розміру понесених ним витрат на оплату послуг перевезення вантажу, в зв'язку з чим, у суду відсутні підстави для задоволенні позову щодо стягнення грошової суми 111 047 грн. 40 коп.
За умов відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, вимоги в частині стягнення пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних, які мають похідний характер, задоволенню не підлягають.
Згідно вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суддя О.В. Ліпинський
Повне рішення складено 02.08.2011