Центрально-Міський районний суд м.Макіївки
Справа № 2-169/11
30 червня 2011 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Яременко І.В.
при секретарі Анохіної Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання кредитного договору та договору застави транспортного засобу недійсними, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Райффайзен Банк Аваль»про визнання кредитного договору № 014/07-198/161980 від 21.07.2008 року та договору застави № 014/03/21242 від 21.07.2008 року недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.07.2008 року між ним та відповідачем ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»був укладений договір про надання споживчого кредиту в розмірі 10638,00 доларів США ля придбання автомобілю. З метою забезпечення виконанням ним своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами був укладений договір застави автомобілю марки ВАЗ 21124, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності. Згідно вказаного кредитного договору відповідач зобов'язався видати позивачеві кредит в іноземній валюті, крім того, розмір відсотків, комісійні винагороди та відповідальність за вказаним кредитним договором також визначені в іноземній валюті. Однак кредитний договір суперечить Конституції України, Цивільному, Господарському Кодексам України та іншим актам цивільного законодавства. У відповідності зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею в Україні є гривня, у зв'язку з чим грошове забов»язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Зобов»язання має бути виражене у грошовій одиниці України ( ст.. 524 ЦК України). Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Використання іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного Банку України. Відповідач зазначену індивідуальну ліцензію не отримував, в зв'язку з чим при наданні кредиту в доларах США і також при здійсненні позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США порушені норми цивільного законодавства України та Конституції України. Таким чином, вважає, що відповідач розумів, що акт видачі йому кредиту готівкових коштів у вигляді іноземної валюти носить формальний характер, а насправді валюта виступає не як спосіб платежу, а як еквівалент національної валюти України, яка необхідна для використання кредиту за цільовим призначенням. Про це свідчить той факт, що банк перевів не іноземну валюту, а національну валюту -гривню, по безготівковому розрахунку на рахунок ТОВ «Автотехнологія»в розмірі 51595,00 грн. в рахунок оплати за придбання позивачем вказаного автомобілю в день укладення кредитного договору. Відповідно до ч 1 ст. 203 ЦК України зміст правової угоди не може протерічити Цивільному кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним принципам. Невиконання вказаного положення, а також пунктів другого, третього, п'ятого та шостого ст. 203 ЦК України є підставою для недійсності правової угоди ( ст. 215 ЦК України). На момент підписання договору офіційний курс НБУ гривні у відношенні до долару США складав 5,05 гривень за 1 доларів США, а на теперішній час -8,00 грн., у з'язку з чим його матеріальне становище значно погіршилося. В зав'язку з тим, що кредитний договір є недійсним, то відповідно є недійсним і договір застави № 014/03/21242 від 21.07.2008 року.
Представник позивача ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, до судового засідання не з'явилась. Суду надана заява з проханням справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача АТ «Райффайзен Банк Аваль», який діє на підставі довіреності, до судового засідання не з'явився. Суду надана заява з проханням справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги не визнають, також суду надані письмові заперечення проти позову, оскільки позивачем на власний розсуд розтлумачені та перекручені норми законодавства з метою уникнення відповідальності за кредитним договором.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 21 липня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір № 014/07-198/161980, відповідно до умов якого, відповідач надав позивачу споживчий кредит в сумі 10638 долари США з кінцевим терміном повернення не пізніше 21.07.2012 року зі сплатою 13,8 % річних за користування кредитними коштами. Цільове призначення -споживчі цілі (придбання транспортного засобу) (а.с. 11-17).
21.07.2008 року між позивачем та банком з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним довогором було укладено договір застави транспортного засобу № 014/03/21242( а.с. 25-28). Згідно умов вказаного договору позивча ОСОБА_1 передав відповідачеві ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в заставу належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: автомобіль марки ВАЗ 21124 легковий комбв, 2008 року випуску, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Вказаний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купілві-продажу автомобіля № 595 від 15.07.2008 року (а.с.20-24).
Однією з підстав визнання умов кредитного договору недійсним позивач вказує несправедливі умови надання кредиту
За твердженням позивача несправедливими є умови надання кредиту в доларах США, його погашення та сплата процентів за користування кредитом у доларах США та за курсом, який існує на момент оплати, і є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України, банк перекладає виключно на позивача, що на його думку є грубим порушенням ч 3 ст. 13 ЦК України.
Суд не може погодитись з доводами позивача в цій частині, оскільки, укладаючи договір кредиту в доларах США, позивач з'ясовував на яких умовах він укладається і у позивача існувала можливість передбачити в момент укладання договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти -гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті. Зростання курсу долару США -валюти кредиту, само по собі не є підставою для розірвання кредитного договору.
Позивач в своєму позові посилається на неправомірність укладання кредитного договору в іноземній валюті, оскільки це на його думку, суперечить чинному законодавству України.
Конституція України не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) забов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник забов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Відповідно до п. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.
Відповідно до п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Відповідно до вимог п.п. «в»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, передбачена наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін та суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. На теперішній час законодавець не визначив межі термінів та сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу,затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, якому Національний банк України видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями.
Судом встановлено, що відповідач на час укладання кредитного договору мав банківську ліцензію №5, видану йому Національним банком України 29.12.2001 року на право здійснення операцій на право розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також дозвіл № 5-2 від 29.07.2003 року (з додатком) на право здійснення операцій з валютними цінностями. В період дії Кредитного договору вказаний дозвіл був замінений дозволом № 5-3 від 21.09.2009 року (з додатком).
Таким чином на сьогоднішній день Банк здійснює свою діяльність в сфері кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії № 5 та дозволу № 5-3 (з додатком), виданих банку Національним банком України 29.06.2010 року через зміну найменування..
За наявності у відповідача генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Згідно частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Виходячи з положень ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України до істотних умов кредитного договору віднесено: мета, сума і строк кредиту; умови та порядок його видачі та погашення; види ( способи) забезпечення забов»язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; сплата процентів.
Таким чином, кредитний договір укладається за правилами, встановленими ЦК України.
На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позову про визнання кредитного договору № 014/07-198/161980 від 21.07.2008 року недійсним.
Виходячи з того, що обґрунтуванням недійсності договору застави транспортного засобу № 014/03/021242 від 21.07.2008 року, укладеного між Банком та позивачем, зазначена недійсність кредитного договору, який є законним та обґрунтованим, підстави для недійсності договору застави відсутні.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 192 519, 524,526, 533, 554, 610, 628, 638, 1048-1050,1054 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст. 3-7, 10-13, 15, 60, 61, 88, 209-213, 215, 218, ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання кредитного договору та договору застави транспортного засобу недійсними -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії через Центрально-Міський районний суд м.Макіївки.
Рішення складено у нарадчій кімнаті в 1- му примірнику.
Суддя І.В. Яременко