Центрально-Міський районний суд м.Макіївки
Справа № 2-1115/11
14 липня 2011 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Єрьоміна Д.О.
при секретарі Хоменко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми попередньої оплати, відсотків та моральної шкоди, суд -
ОСОБА_1 звернувся до суду за позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми попередньої оплати, відсотків та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір поставки та установки металопластикових вікон № ФЛП-17-05/09О від 14.05.2009 року. Предметом даного договору була комплексна поставка металопластикових вікон «Rehau», профіль «Вrillant», фурнітура «Roto»та їх встановлення, згідно специфікації до договору № 1. У відповідності до п. 2.1. договору вартість виробів та робот по їх встановленню складає 40 000 грн.. Відповідно до п. 2.3. договору форма оплати -100% попередньої оплати, яка вноситься до каси виконавця, в зв'язку з чим ним було проведено оплату в розмірі 40 000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 34 від 14.05.2009 року. Згідно з п. 3.2. договору відповідач повинен був передати товар в продовж 30-ті календарних днів с моменту оплати, тобто до 14.06.2009 року. В порушення умов договору відповідач до наступного часу товар не передав. На підставі наведеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача -фізичної особи підприємця ОСОБА_2 суму попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції за період з липня 2009 року по березень 2009 року в розмірі 46 840 грн., три процента річних за період з 15.06.2009 року по 28.03.2011 року в розмірі 2143, 78 грн., а також моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмір 120 грн..
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив суд стягнути з відповідача -фізичної особи підприємця ОСОБА_2 суму попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції за період з липня 2009 року по березень 2009 року в розмірі 46 840 грн., три процента річних за період з 15.06.2009 року по 28.03.2011 року в розмірі 2143, 78 грн., а також моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмір 120 грн..
Відповідач -фізична особа підприємець ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, а саме не заперечував проти стягнення з нього суми попередньої оплати в розмірі 40 000 грн., при цьому зазначив, що дійсно між ним та ОСОБА_1 було укладено договір поставки та встановлення металопластикових вікон на суму 40 000 грн., яка була оплачена ОСОБА_1, але виконати договір не зміг. Проти задоволення в іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 заперечував і просив у їх задоволенні позивачу відмовити. В подальшому в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просив суд розглядати справу без його участі, але за участю його представника /а.с.47/.
Представник відповідача -ОСОБА_3, в судовому засіданні також просила суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача -фізичної особи підприємця ОСОБА_1 суму попередньої оплати в розмірі 40 000 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, з договору № ФЛП -17 -05/09О від 14.05.2009 року вбачається, що між ФОП ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір, відповідно до умов якого виконавець -ФОП ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання здійснити комплексну поставку металопластикових вікон «Rehau», профіль «Вrillant», фурнітура «Roto» та встановити їх. Вартість замовлення складає 40 000 грн., строк виконання договору 30 календарних днів з моменту оплати по умовам договору. Відповідно до п. 2.3. договору форма: попередня плата 100% /а.с. 7/.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 34 від 14.05.2009 року, копія якого долучена до матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 здійснила попередню оплату за поставку та встановлення вікон у розмірі 40 000 грн., тобто в розмірі 100% від загальної суми договору /а.с. 9/.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено в судовому засіданні відповідач - ФОП ОСОБА_2 зобов'язання відповідно до умов договору не виконав і до теперішнього часу не поставив позивачу ОСОБА_4 вікна та не встановив їх
Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання/неналежне виконання/.
З п.п. 4.3. договору № ФЛП -17 -05/09О від 14.05.2009 року вбачається, що за неналежне виконання або невиконання умов договору, сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи, якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки(пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Таким чином, суд приходить до переконання про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і вважає за можливе стягнути з відповідача на його користь неустойку в розмірі 3 відсотків від загальної вартості замовлення, що складає 1200 грн. /40 000 грн. х 3 %= 1200 грн./, оскільки на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відповідно до п. 2.1 договору вартість виробів і робіт по їх встановленню складає 40 000 грн..
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача фізичної особи підприємця -ОСОБА_2 суми боргу з урахуванням індексу інфляції, також задоволенню не підлягають, оскільки дія ст. 625 ЦК України поширюється на грошові зобов'язання, а не правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової шкоди).
В зв'язку з чим суд вважає, за необхідне відмовити позивачу і у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, та не може прийняти до уваги посилання позивача щодо спричинення йому моральної шкоди неналежним виконанням умов договору поставки та встановлення металопластикових вікон, оскільки правовідносини, які виникли між відповідачем і позивачем, регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого моральна шкода відшкодовується, якщо вона заподіяна тільки небезпечною для життя і здоров'я продукцією.
У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судові витрати. Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких також належать витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи. Отже, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та судовий збір на користь держави в розмірі 412 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст. 525, 526, 610, 624, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи підприємця -ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму попередньої оплати за договором № ФЛП -17 -05/09О від 14.05.2009 року в розмірі 40 000 грн., неустойку в розмірі 3 відсотків від загальної вартості замовлення в розмірі 1200 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього -41 320 грн. (сорок одну тисячу триста двадцять гривен).
Стягнути з фізичної особи підприємця -ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 412 грн. (чотириста дванадцять гривен).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області, через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення виготовлено суддею в 1-му примірнику.
Суддя: