Справа № 2-4002/11
07 липня 2011 р.
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Лірчук Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, зобов'язавши відповідача укласти договір найму на вказане приміщення, відкривши окремий особовий рахунок, визнавши його основним наймачем квартири. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він з 01.12.2000 року постійно проживає у вказаній квартирі, вселився зі згоди основного квартиронаймача ОСОБА_2, доглядав її до смерті, займається впорядкуванням квартири, по цей час безперешкодно проживає, постійно оплачує комунальні послуги та послуги за користування електричної енергією, та вважає, що набув право користування на вказану квартиру.
Представник позивача подала до суду заяву з проханням розглядати справу за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів, додавши письмові пояснення заявлених у позові свідків та копії квитанцій про оплату за комунальні послуги, при цьому підтримала позовні вимоги в повному обсязі, не заперечувала проти розгляду справи у заочному порядку.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином та своєчасно повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності чи будь-яких клопотань по справі від нього до суду не надходило, своєї думки щодо заявлених вимог у тій чи іншій формі не висловив.
Згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що будинок №56 по вулиці Отамана Головатого в м.Одесі перебуває на балансі у відповідача.
Згідно Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради районна адміністрація є виконавчим органом Одеської міської ради та виконує функції уповноваженого органу власника житлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади.
Позивач проживає у АДРЕСА_1 як член сім'ї основного квартиронаймача ОСОБА_2 з 01.12.2000 року.
Основний квартиронаймач померла і після її смерті позивач залишився проживати в квартирі та користується зазначеною житловою площею по цей час, сплачуючи комунальні та інші послуги, що випливають з договору найму житлового приміщення, його права на проживання в зазначеній квартирі ніхто не оспорював, що підтверджується наданими в судове засідання поясненнями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які також підтвердили факт постійного проживання позивача на спірній житловій площі, ведення спільного господарства та користування житлом як член сім'ї наймача.
За роки проживання позивач повністю підтримує належний технічний стан спірної квартири.
Договір між позивачем та власником будинку не укладався, однак по цей час позивач безперешкодно проживає у зазначеному житловому приміщенні, у нього приймаються кошти за проживання та комунальні послуги.
Іншого житла позивач не має, він зареєстрований за місцем роботи по вул.Чорноморського козацтва, буд.31 в м.Одесі, перебуває на квартирному обліку у відповідача з 2002 року.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЖК України, користування жилим приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Частина 1 ст.63 ЖК України визначає, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Відповідно до ст.64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Згідно ч.2 ст.65 ЖК України, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Згідно з ст.106 ЖК України, повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.
Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
В силу п.4 ст.3 Закону “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” №1382-ІУ від 11.12.2003 року, місце проживання є адміністративна-територіальна одиниця, на території якої особа проживає понад шість місяців на рік. Відповідно до ч.2 ст.2 того ж Закону, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року по справі №1-31/2001, положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ураїни від 10 жовтня 1994 року № 700, щодо прописки (виписки), згідно з яким паспортна служба органів внутрішніх справ застосовує як загальне правило дозвільний порядок вибору особою місця проживання, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), тому відсутність прописки не може бути підставою для відмови у визнанні права на користування.
Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, в п.15 Постанови від 01 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя” зазначено, що наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням або ж для відмови їй у цьому.
Таким чином, встановлені в судовому засіданні факти дають підстави вважати, що позивач правомірно набув право користування квартирою, а як наслідок -набув всі права та обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення, тому пред'явлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають судовому захисту шляхом визнання за позивачем права користування квартирою та шляхом зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір найму на спірне житло, визнавши його основним наймачем, відкривши на його ім'я окремий особовий рахунок.
З боку відповідача суду не представлено жодного належного доказу, який би спростував пред'явлені позовні вимоги.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57-61, 64, 158, 169, 197, 209, 212-215, 218, 222, 224-228 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право користування квартирою АДРЕСА_1.
Зобов'язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з ОСОБА_1 договір найму на квартиру АДРЕСА_1, визнавши його основним наймачем та відкривши на його ім'я окремий особовий рахунок.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.
Суддя: