19.07.11р.Справа № 1/5005/5719/2011
За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного банку "Експрес Банк", м. Дніпропетровськ
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Нікополь Дніпропетровської області
про виконання обов'язку прийняти майно з оренди
за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Нікополь Дніпропетровської області
до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного банку "Експрес Банк", м. Дніпропетровськ
про виконання обов'язку передачі майна з оренди
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, довір. № юр-231 від 05.07.11р. начальник юридичного відділу;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, паспорт. серія НОМЕР_2, виданий Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області 16.10.06р., суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа; ОСОБА_3, довір. від 18.10.10р., представник.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2011р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2011р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2010р. у справі № 20/213-10 скасовані. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції .
Відповідно до матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк “Експрес Банк” в особі Дніпропетровської філії АБ “Експрес-Банк” звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати cуб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 прийняти майно з оренди по договору оренди № 01/03-07 від 07.03.2007р., шляхом підписання акту приймання передачі приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1, з датою підписання 07.12.2009року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір оренди розірвано за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010 р. у справі №17/15-10, з 07.12.2009р., а СПД - ФО ОСОБА_1 ухиляється від прийняття приміщення з орендип.
Відповідач СПД - ФО ОСОБА_1 заперечує проти позовних вимог, вважає позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, вказує на тек, що саме банк ухиляється від передачі приміщення відповідачу.
Відповідач надав до господарського суду зустрічний позов, відповідно до якого, після остаточного уточнення позовних вимог 26.03.2011р., просить суд зобов'язати ПАТ АБ "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного банку "Експрес Банк":
повернути з оренди незаконно утримане майно (приміщення), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 cуб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1, згідно зобов'язань за Договором № 01/03-07 оренди нежитлового приміщення від 07.03.2007р., посвідченого та зареєстрованого в реєстрі № 400 приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу - ОСОБА_4, по акту приймання-передачі приміщення з оренди;
виконати певні дії , зокрема: підготувати майно (приміщення), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для передачі з оренди у стані не гіршому, чим на момент передачі його в оренду, забезпечити перевірку фактичного стану приміщення та наданих в користування електричних, санітарно-технічних, водопостачальних та інших приладів.
Відповідач за зустрічним позовом зустрічні позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню, просив задовольнити первісний позов.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 12.07.11р. до 19.07.11р.
В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
Згідно з умовами договору оренди №01/03-07, укладеним 07.03.2007 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) та Акціонерним банком “Експрес Банк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк “Експрес Банк” (орендар), орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, розташоване за адресою Дніпропетровська область, АДРЕСА_1, строком на п'ять років.
Вказане приміщення було передано орендареві за актом № 1 прийому-передачі нежитлового приміщення від 12.03.2007 р.
Пунктом 5.1. спірного договору сторони узгодили, що після закінчення строку оренди або в результаті дострокового розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний передати орендодавцеві об'єкт оренди в плині -3-х днів з моменту закінчення строку оренди (припинення дії договору) по Акту приймання передачі № 2 . Майно вважається повернутим з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі №2.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010 р. у справі №17/15-10, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2010 р., спірний договір оренди розірвано з 07.12.2009 р.
Дане рішення набрало законної сили 28.07.2010 р., після чого, як зазначає позивач за первісним позовом, він неодноразово звертався до орендодавця з проханням прийняти орендоване майно. На підтвердження своїх доводів позивач надав до справи копії наступних документів: лист від 02.08.2010р. №02-1641, телеграмами від 17.08.2010р. №02-1770, від 25.08.2010р. № 02-1823, від 30.08.2010р.
Також позивачем долучено до справи витяг із газети Вісті Придніпров'я № 63(1155) від 07.09.2010р., в якому надруковано оголошення -звернення позивача до відповідача з пропозицією 17.09.2010 р. з'явитись для передачі прийому майна з оренди.
17.09.2010 р. спірне нерухоме майно передано не було. Проте позивачем було складено акт про неявку відповідача, а відповідачем було складено акт про неявку представників позивача.
Предметом первісного позову у даній справі є вимога банку прийняти майно з оренди по договору оренди №01/03-07 від 07.03.2007р., шляхом підписання акту приймання-передачі приміщення, що є предметом вказаного договору, з датою підписання 07.12.2009року.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно з ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 41 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову -це певна матеріально -правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Підстава позову -це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача прийняти майно з оренди по договору оренди №01/03-07 від 07.03.2007р., шляхом підписання акту приймання-передачі приміщення, що є предметом вказаного договору, з датою підписання 07.12.2009року не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав.
На підставі вищезазначеного, позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на позивача за первісним позовом.
Щодо зустрічних позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом зустрічного позову є вимога позивача за зустрічним позовом про зобов'язання банку повернути з оренди незаконно утримане майно (приміщення), згідно зобов'язань за Договором № 01/03-07 оренди нежитлового приміщення від 07.03.2007р., по акту приймання-передачі приміщення з оренди та вимога позивача за зустрічним позовом про зобов'язання банку виконати певні дії, зокрема: підготувати спірне майно (приміщення), для передачі з оренди у стані не гіршому, чим на момент передачі його в оренду, забезпечити перевірку фактичного стану приміщення та наданих в користування електричних, санітарно-технічних, водопостачальних та інших приладів.
Відповідно до умов договору оренди №01/03-07, укладеного 07.03.2007 р. між сторонами, передбачено наступне: п. 5.1 Договору: "після закінчення строку оренди або в результаті дострокового розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний передати орендодавцеві об'єкт оренди в плині -3-х днів з моменту закінчення строку оренди (припинення дії договору) по Акту приймання передачі № 2. Майно вважається повернутим з моменту підписання Сторонами Акту приймання - передачі № 2"; п. 5.2 Договору: "протягом строку, зазначеного в п. 5.1 даного договору орендар зобов'язаний звільнити "Об'єкт оренди" і підготувати його до передачі орендодавцеві".
В ході судового розгляду справи було встановлено, що спірний договір оренди розірвано рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010 р. у справі №17/15-10, дата розірвання договору, згідно рішення суду, 07.12.2009р.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору, зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зімн. Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
На підтвердження позовних вимог позивач за зустрічним позовом надав до матеріалів справи документи, що свідчать про його звернення до Банку з вимогою повернути з оренди незаконно утримане майно (приміщення за адресою: АДРЕСА_1).
Так, зокрема, в матеріалах справи наявна вимога СПД-ФО ОСОБА_1 від 28.07.2010р. № 13/07 про повернення орендованого приміщення, повторна вимога від 03.08.2010р. № 17/08, а також протокол № 1 від 02.11.2009р. огляду фактичного стану приміщення за адресою: АДРЕСА_1, для приймання - передачі даного приміщення; вказаний протокол підписаний та скріплений печатками орендодавця та орендаря.
Як вбачається із вищезазначеного протоколу, стан приміщення, що підлягає поверненню із оренди, не відповідає вимогам Договору та приписам ст. 785 ЦК України, відповідно до якої у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Із матеріалів справи, долучених позивачем за зустрічним позовом, вбачається, що до теперішнього часу спірне приміщення знаходиться у користуванні Банку, акти передачі орендованого приміщення із оренди відсутні. Лише в судовому засіданні 12.07.11р. відповідач за зустрічним позовом надав екземпляр акту приймання-передачі нежитлового приміщення з оренди № 2 від 07.12.2009р., підписаний та скріплений печаткою Банку.
Як зазначив в судовому засіданні позивач за зустрічним позовом, лише 16.08.2010р. Банк листом № 02-1754 звернувся із пропозицією щодо повернення орендованого приміщення та підписання акту приймання - передачі. Однак, дана пропозиція стосувалася не спірного приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а приміщення за адресою: АДРЕСА_2.
Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що даний лист було направлено на адресу СПД - ФО ОСОБА_1 тією ж датою, що і позовну заяву до господарського суду з приводу примусового виконання обов'язку прийняти майно з оренди з 07.12.2009р., тобто 16.08.2010р. за № 02-1759.
Крім того, телеграми від 17.08.2010р., від 25.08.2010р. та від 30.08.2010р. також були направлені Банком після дати звернення до господарського суду із вищезазначеною позовною заявою.
Таким чином, надані позивачем за зустрічним позовом докази спростовують доводи відповідача за зустрічним позовом про його намір повернути спірне майно за актом приймання-передачі № 2 відповідно до умов договору оренди №01/03-07 від 07.03.2007р.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Таким чином, вимога позивача за зустрічним позовом про зобов'язання банку повернути з оренди незаконно утримане майно (приміщення), згідно зобов'язань за Договором № 01/03-07 оренди нежитлового приміщення від 07.03.2007р., по акту приймання-передачі приміщення з оренди, обґрунтована, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.
Вимогу СПД-ФО ОСОБА_1 про зобов'язання банку виконати певні дії, зокрема: підготувати спірне майно (приміщення), для передачі з оренди у стані не гіршому, чим на момент передачі його в оренду, забезпечити перевірку фактичного стану приміщення та наданих в користування електричних, санітарно-технічних, водопостачальних та інших приладів, суд вважає такою, що не відносяться до способів захисту цивільних прав та інтересів передбачених статтею 16 Цивільного Кодексу України.
Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати за зустрічним позовом покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. .
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні первісного позову відмовити.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного банку "Експрес Банк" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 17, код ЄДРПОУ 25724963) повернути з оренди незаконно утримане майно (приміщення), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Дніпропетровської області Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 (53200, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1), згідно зобов'язань за Договором № 01/03-07 оренди нежитлового приміщення від 07.03.2007р., посвідченого та зареєстрованого в реєстрі № 400 приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу - ОСОБА_4, по акту приймання-передачі приміщення з оренди.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного банку "Експрес Банк" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 17, код ЄДРПОУ 25724963) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (53200, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 42 грн. 50 коп. (сорок дві грн.. 50 коп.) витрат по сплаті держмита та 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн.. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудь
Рішення підписано - 29.07.2011р.