21.07.2011 Суддя: Перетятько О. Ю.
Справа № 2-а-9952/11
21 липня 2011 року Центрально - Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі: головуючого - судді Перетятька О.Ю.,
при секретарі Шульгун Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально - Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про визнання протиправними дій по відмові в проведенні перерахунку і виплати щорічної грошової допомоги ветеранам війни за 2011 рік в розмірах, встановлених законом, та зобов'язання сплатити недоотримані суми допомоги,
06 червня 2011 року позивач звернувся до суду з названим позовом. Свої вимоги мотивував наступними обставинами. Він є інвалідом війни 2 групи і перебуває на обліку у відповідача. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” йому щорічно, до 5 травня мала виплачуватися разова допомога в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Однак в порушення вимог ч. ч. 2 і 3 ст. 2 названого Закону України, ч. 3 ст. 22 Конституції України, якими прямо заборонено скасування або зміна встановлених раніше пільг та прав ветеранів війни та членам їх сімей без їх рівноцінної заміни, вказана разова допомога за 2011 роки виплачувалася йому не в повному обсязі. В той же час, вважав, що у відповідності із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та на підставі Закону України «Про прожитковий мінімум», зокрема, для визначення розміру мінімальної пенсії за віком, розмір недоплати разової грошової допомоги до 05 травня 2011 року складає 5532 грн. Просив визнати протиправними дії Центрально- Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради щодо відмови у перерахунку та виплаті грошової допомоги до 5 травня за 2011 р. Просив зобов'язати Центрально-Міське управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради сплатити невиплачену суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 роки в розмірі 5532 грн.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав заяву з проханням розглянути справу в його відсутність, тому суд розглянув справу у відсутності позивача.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав заяву з проханням розглянути справу в його відсутності. В письмовому запереченні позов не визнав. Зазначив, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 р. «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", також, на його думку законодавством не встановлено розміру мінімальних пенсій, встановлених нормативними актами для встановлення разової щорічної допомоги до 5 травня.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає встановленим наступне.
ОСОБА_1 має статус ветерана війни -інваліда війни 2 групи, що підтверджується копією посвідченням серії НОМЕР_1(а.с. 5), копією довідки МСЕК від 22.06.2010 р.(а.с. 6) у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”(до внесення змін в названий Закон України Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI) має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня як інвалід війни 2 групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Фактично позивач отримав від відповідача в квітні 2011 року - 580 грн., при цьому відповідач керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 р. «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Ця обставина підтверджена довідкою відповідача та не оспорюється сторонами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них
визначає Закон України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”.
Абзацом 1 ст. 17 цього Закону встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Згідно абз. 1 ст. 17-1 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок по здійсненню виплат, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в тому числі разової грошової допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 цього Закону щорічно до 5 травня ветеранам війни - інвалідам 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до розділу 2 п. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI в частину п'яту ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»були внесені зміни, згідно з якими щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Однак п. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI визнаний неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). На 2011 рік дія ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не зупинялася, до неї зміни не вносилися, тому на час призначення та виплати відповідачем позивачу разової допомоги діяла названа вище редакція ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме, що щорічно до 5 травня ветеранам війни- інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а відповідач мав керуватися нормами Закону, як акту, що має вищу юридичну силу, а не постановою Кабінету Міністрів України.
У розумінні частини першої статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму і станом на квітень 2011 р. складає 764 грн. відповідно до ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” відповідач у 2011 році мав сплатити позивачеві 764 грн.(мінімальну пенсію за віком)х 8= 6112 грн. Фактично ж сплатив 580 грн. Отже, сума недоплати складає 5532 грн., тому відповідача слід зобов'язати сплатити позивачеві ці суми за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 13,17,17-1 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», керуючись ст.ст. 2,11,14,70-72,86,159-163 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до Центрально - Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про визнання протиправними дій по відмові в проведенні перерахунку і виплати щорічної грошової допомоги ветеранам війни за 2011 рік в розмірах, встановлених законом, та зобов'язання сплатити недоотримані суми допомоги, задовольнити.
Визнати протиправними дії Центрально -Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради стосовно відмови в перерахунку і виплати щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 5 травня 2011 року в розмірі, меншому встановленого ч. 5 ст. 13 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”.
Зобов'язати Центрально -Міське управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік у розмірі 5532 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять дві) гривні.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Вступну та резолютивну частини постанови прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті 21 липня 2011 року. Постанова в повному обсязі складена 26 липня 2011 року.
Суддя О. Ю. Перетятько