27.07.2011 Суддя: Перетятько О. Ю.
Справа № 2-а-9059/11
27 липня 2011 року Центрально - Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі: головуючого - судді Перетятька О.Ю.,
при секретарі Шульгун Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центрально - Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, про визнання дій щодо відмови в перерахунку та виплаті щорічної грошової допомоги ветеранам війни за 2009 -2010 роки в розмірах, встановлених законом, та стягнення недоотриманої суми допомоги,
13 травня 2011 року позивач звернувся до суду з названим позовом. Свої вимоги мотивував наступними обставинами. Він є ветераном війни -учасником війни і перебуває на обліку у відповідача. Відповідно до ст. 14 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” йому щорічно, до 5 травня мала виплачуватися разова допомога в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. Однак в порушення вимог ч. ч. 2 і 3 ст. 2 названого Закону України, ч. 3 ст. 22 Конституції України, якими прямо заборонено скасування або зміна встановлених раніше пільг та прав ветеранів війни та членам їх сімей без їх рівноцінної заміни, вказана разова допомога за 2009, 2010 роки виплачувалася йому не в повному обсязі. В той же час, вважав, що у відповідності із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та на підставі Закону України «Про прожитковий мінімум», зокрема, для визначення розміру мінімальної пенсії за віком, разова грошова допомоги до 05 травня 2009 року недоплачена в розмірі 1424 грн., до 5 травня 2010 року недоплата складає 1998 грн., а всього недоплата, на його думку, таким чином, становить 3422 грн. Вважає, що пропустив строк для звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 99 КАС України з поважної причини, оскільки він звертався до місцевого суду з цим позовом в порядку цивільного судочинства до 09.09.2010 р. в межах строків, встановлених ЦПК України, проте ухвалою від 08.11.2010 р. провадження у його справі було закрито у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 09.09.2010 р. Просив винести рішення, яким визнати протиправними дії Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради щодо відмови в перерахунку та виплаті грошової допомоги до 5 травня за 2009, 2010 р.р, в розмірі, встановленому законом. Просив стягнути з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради невиплачену суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2009 -2010 роки в розмірі 3422 грн.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав заяву з проханням розглянути справу в його відсутності (а.с 23).
Представник відповідача Центрально -Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не заявився, подав заяву з проханням розглянути справу в його відсутність(а.с. 24). В своїх письмових запереченнях позов не визнав. Зазначив, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України №1414 від 29.12.2009 р. «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році»(оскільки на момент виплати у квітні 2010 р. Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 18.03.2009 р. «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються у 2009 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань». Також, на його думку законодавством не встановлено розміру мінімальних пенсій, встановлених нормативними актами для встановлення разової щорічної допомоги до 5 травня(а.с. 12-14).
Представник другого відповідача Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи(а.с. 22а), в судове засідання не з'явився, тому суд розглянув справу в його відсутності.
Ухвалою Центрально -Міського районного суду міста Горлівки від 27.07.2011 р. ОСОБА_2 пропущений строк для звернення до суду з квітня 2009 року по 12.10.2010 року поновлено, оскільки він 31.08.2010 р. первинно звернувся до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, коли вони підлягали розгляду відповідно до ЦПК України і в межах строку позовної давності (а.с.8). Проте ухвалою суду від 08.11.2010 р. провадження у справі в порядку цивільного було закрито у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 09.09.2010 р., яким відповідні норми законодавства, що передбачали розгляд таких спорів в порядку цивільного судочинства були визнані неконституційними.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає встановленим наступне.
ОСОБА_2 має статус ветерана війни -учасника війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”(до внесення змін в названий Закон України Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI) має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Фактично позивач отримав від відповідача в квітні 2009 року - 70 грн., в квітні 2010 р. -120 грн. цьому відповідач керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 р. № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 р. № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань». Ця обставина підтверджена довідкою відповідача та не оспорюється сторонами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них
визначає Закон України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”.
Абзацом 1 ст. 17 цього Закону встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Згідно абз. 1 ст. 17-1 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок по здійсненню виплат, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в тому числі разової грошової допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 цього Закону щорічно до 5 травня ветеранам війни - учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до розділу 2 п. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI в частину п'яту ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»були внесені зміни, згідно з якими щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Однак п. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI визнаний неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ч. 5 ст. 14 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Жодним іншим нормативним актом дія ч. 5 ст. 14 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” на 2009 рік не зупинялася. Тому, відповідач мав керуватися саме нормами названого закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 р. № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».
У розумінні частини першої статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму і станом на квітень 2009 р. 498 грн.
Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” відповідач у 2009 році мав сплатити позивачеві 498 грн.(мінімальну пенсію за віком)х3= 1494 грн. Фактично ж сплатив 70 грн. Отже, сума недоплати складає 1424 грн., тому відповідача слід зобов'язати сплатити позивачеві ці суми за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 70 Закону України від 27.04.2010 р. «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їх дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ч. 5 ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Жодним іншим нормативним актом дія ч. 5 ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” на 2010 рік не зупинялася. Тому, відповідач мав керуватися саме нормами названого закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 р. № 299 «Про розміри разової грошової допомоги,що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань". Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму і станом на квітень 2010 р. складав 706 грн.(відповідно до ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»та ст.2 Закону України від 20.10.2009 р. «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»). Пунктом 1 статі 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина. Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними посилання відповідача на положення ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», як на підставу відсутності права позивача вимоги та правомірності своїх дій. Зазначений закон, що регулював відносини у відповідному бюджетному періоді з 01.01.2010 року по 31.12.2010 рік, визначив, що розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Тобто, зазначеною нормою передбачалось визначення розміру держсоцгарантій, які встановлювались положеннями законів України, а не тільки актами Кабінету Міністрів України, якому цією нормою не надано повноважень по зменшенню відповідних розмірів допомоги, встановлених законом .
Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” відповідач у 2010 році мав сплатити позивачеві 706 грн.(мінімальну пенсію за віком)х3= 2118 грн. Фактично ж сплатив 120 грн. Отже, сума недоплати складає 1998 грн., тому відповідача слід зобов'язати сплатити позивачеві ці суми за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно пункту 1 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4 квітня 2006 року N 332, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2006 року за N 454/12328 (далі - Типове положення), яе було чинним на час виникнення спірних відносин, Головні управління Державного казначейства України в областях є територіальними органами Державного казначейства України, які утворюються Державним казначейством України за погодженням з Міністром фінансів України. Пунктом 3 вказаного Типового положення передбачено, що основним завданням Головного управління Державного казначейства України в областях є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів.
З огляду на вище викладене, в задоволенні позовних вимог щодо Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області слід відмовити.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 14,17, 17-1 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), керуючись ст.ст. 2,11,14,70-72,86,159-163 КАС України,
Позов ОСОБА_2 до Центрально - Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, про визнання дій щодо відмови в перерахунку та виплаті щорічної грошової допомоги ветеранам війни за 2009 -2010 роки в розмірах, встановлених законом, та стягнення недоотриманої суми допомоги, задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Центрально -Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради стосовно виплати ОСОБА_5 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2009 -2010 роки в розмірі, меншому встановленого ч. 5 ст. 14 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”.
Зобов'язати Центрально -Міське управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України виплатити ОСОБА_2 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 та 2010 роки у розмірі 3422 (три тисячі чотириста двадцять дві) гривні.
В іншій частині позову, в тому числі, до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Вступну та резолютивну частини постанови прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті 27 липня 2011 року. Постанова в повному обсязі складена 01 серпня 2011 року.
Суддя О. Ю. Перетятько