Справа №2а-584/11
«17»червня 2011 року Приморський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді Нікітіній С.Й., при секретарі - Віноградовій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права та відшкодування майнової шкоди.
Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 25 грудня 2006 року відмовлено у задоволені вимог ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права та відшкодування майнової шкоди, яка ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2007 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2010 року вищевказані судові рішення скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.
При новому розгляді справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами до Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату, при нарахуванні та виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни 3-ї групи в частині застосування, в період з 01 січня 2000 року по 20 серпня 2001 року та як інваліду війни 2-ї групи з 21 серпня 2001 року по 31 грудня 2005 року, постанов Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року; визнати його право на щомісячне підвищення пенсії, як інваліду війни 2-ї групи, з 01 січня 2006 року у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції Закону України №2458-ІУ від 03.03.2005 року, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок призначеної йому пенсії за період з 01 січня 2000 року по 20 серпня 2001 року з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для інвалідів 3-ї групи на 200 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 21 серпня 2001 року по 31 грудня 2005 року з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для інвалідів війни 2-ї групи на 350 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та з 01 січня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, при розрахунку призначеної йому пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для інвалідів війни 2-ї групи, керуватися розміром мінімальної пенсії за віком, що встановлюється законами України, та сплачувати йому щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги повністю, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позовні вимоги не визнала та пояснила, що щомісячне підвищення пенсії, як інваліду війни 2-ї групи, позивачу призначено відповідно до чинного законодавства та підстави для проведення перерахунку відсутні.
Представник Одеського обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, надав суду заперечення, в яких позовні вимоги не визнав та зазначив, що в період з 01 січня 2000 року по 01 січня 2006 року, надбавка за участь у бойових діях позивачу нараховувалась та сплачувалась відповідно до вимог діючого законодавства.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що позивач до 20 серпня 2001 року мав статус інваліда війни 3-ї групи, а з 21 серпня 2001 року є інвалідом війни 2-ї групи, що підтверджено відповідними посвідченнями.
До 31.12.2006 року позивач перебував на пенсійному обліку в Одеському обласному військовому комісаріаті, а з 01.01.2007 року на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком.
Відповідно до вимог ст.99 КАС України (в редакції Закону, що діяв на час звернення позивача до суду) - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до.адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.
Суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах річного строку звернення до суду, оскільки позивач не надав суду поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року (Справа N 1-29/2007) у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституцінності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14,23, 29,30,39, 41, 43, 44, 45,46 статті71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, які за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.
Проте, з лютого 2005 року по 31 грудня 2005 року, позивач, як інвалід війни 2-ї групи, має право на отримання підвищення до пенсії.
ч.3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, які є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З урахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватись надбавки, підвищення до пенсій, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч. 3 ст. 2 Закону «Про прожитковий мінімум»метою введення прожиткового мінімуму є встановлення розмірів мінімальної заробітної платні і мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій і інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України і законів України.
З 1 січня 2004 року вступив в дію Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 року, відповідно до ч. 1 ст. 28 якого, мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст.63 Закону України „Про Державний Бюджет України на 2005 рік" визначено, що розмір мінімальної пенсії за віком відповідає рівню прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, і затверджений у розмірі 332,00 грн. на місяць на 2005 рік.
Згідно ст.65 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" розмір мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу встановлений з 01.01.2006 року в розмірі 350 грн., з 01.04.2006 року в розмірі 359 грн. таз 01.10.2006 року в розмірі 366 грн.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України, основних соціальних гарантій, до яких належить пенсійне забезпечення, визначаються Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Відповідно до ст.17 зазначеного Закону, розміри мінімальної пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Отже, встановлення Кабінетом Міністрів України розміру мінімальної пенсії за віком суперечить наведеним нормам закону.
Оскільки, Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком, тому застосування, встановлених постановами КМУ розмірів мінімальної пенсії за віком, при розрахунку позивачу підвищення до пенсії за участь у бойових діях є порушенням прав позивача на отримання пенсійного забезпечення в обсязі передбаченому законодавством України.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншою розміру мінімальної пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії і права на отримання щомісячного підвищення до пенсії у повному обсязі.
З 01 січня 2006 року вступили в дію зміни внесені до ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»Законом України N 2939-1V від 05.10.2005 року.
Згідно нової редакції ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»інвалідам війни 2-ї групи було встановлено підвищення пенсії в розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
На даний час Закон України N 2939-ІУ від 05.10.2005 року в частині внесення змін до ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не визнаний неконституційним і тому є діючим та підлягає застосуванню при визначенні розміру підвищення до пенсії інвалідам війни 2-ї групи.
В зв'язку з протиправними діями Одеського обласного військового комісаріату, в частині застосування, в період з лютого 2005 року по 31 грудня 2005 року, постанов Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та № 01 від 03.01.2002 року, при нарахуванні та виплаті позивачу надбавки до пенсії як інваліду війни 2-ї групи є підстави для задоволення позовних вимог в період з лютого 2005 року по 31 грудня 2005 року.
Враховуючи те, що з 01 січня 2006 року, Законом України Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»N 3552-ХП, з подальшими змінами, встановлено інший розмір надбавки до пенсії для інвалідів війни 2-ї групи, то суд вважає, що в решті позовних вимог позивачу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 158, 159, 161, 162, 163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни 2-ї групи, в період з лютого 2005 року по 31 грудня 2005 року в частині застосування постанов Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для інвалідів війни 2-ї групи на 350 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік з лютого 2005 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, що брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
17.06.2011