Справа № 2/1522/6889/11
Іменем УКРАЇНИ
“12” липня 2011 року
Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого -судді Погрібного С.О.
за секретаря -Ацабрікової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство»про стягнення боргу, -
Позивачка звернулась до суду з вимогою до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство»(надалі за текстом -спілка) про стягнення коштів за депозитним договором та моральної шкоди, посилаючись на такі обставини. Сторони 26 березня 2009 року уклали договір № НИ-1/0206/09/127, за умовами якого відповідач прийняв від позивачки внесок (вклад) на депозитний рахунок грошову суму в розмірі 15 750,0 гривень строком на дев'ять місяців. 26 грудня 2009 року між сторонами було укладено додатковий договір №1 до договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № НИ-1/0206/09/127 від 26 березня 2009 року, відповідно до якого строк дії договору № НИ-1/0206/09/127 від 26 березня 2009 року було збільшено. 28 грудня 2009 року сторони уклали договір № НИ-1/0998/09/1800, за умовами якого відповідач прийняв від позивачки внесок (вклад) на депозитний рахунок грошову суму в розмірі 2 847,92 гривень строком на шість місяців. На порушення умов зазначених договорів, відповідач ухиляється від належного виконання прийнятих на себе зобов'язань в частині своєчасного повернення суми вкладу та відсотків за депозитними договорами. Недодержання відповідачем умов укладених договорів завдали позивачці значної моральної шкоди, яка полягає порушеннях нервового стану, почутті тривоги, порушеннях сну. З цих підстав позивачка змушена звернутись до суду з цим позовом.
Відповідач у судове засідання не з'явився неодноразово, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в установленому законом порядку, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, представник якого не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.
Позивачка надала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримала повністю, просила розглядати справу за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову.
Відповідно до укладеного договору № НИ-1/0206/09/127 від 26 березня 2009 року відповідач отримав від позивачки внесок (вклад) на депозитний рахунок грошову суму в розмірі 15 750,0 гривень на умовах строковості, зворотності та платності на строк в дев'ять місяців зі сплатою відсотків за вкладом у розмірі 24 % річних.
Додатковим договором № 1, укладеним між сторонами 28 грудня 2009 року, строк дії договору № НИ-1/0206/09/127 від 26 березня 2009 року продовжено до дванадцяти місяців.
Відповідно до укладеного договору № НИ-1/0998/09/1800 від 28 грудня 2009 року відповідач отримав від позивачки внесок (вклад) на депозитний рахунок грошову суму в розмірі 2 847,92 гривень на умовах строковості, зворотності та платності на строк в шість місяців зі сплатою відсотків за вкладом у розмірі 23,0 % річних.
Відповідно до п. 2.6 укладених договорів сплата члену КС процентів, нарахованих на внесок, здійснюється спілкою у строк, передбачений у п. 1.1. цього договору в якості закінчення його строку дії, або в день остаточного розрахунку у випадку дострокового розірвання цього договору.
Після закінчення строку дії договорів № НИ-1/0206/09/127 від 26 березня 2009 року та № НИ-1/0998/09/1800 від 28 грудня 2009 року, в порушення умов зазначених договорів відповідач не повернув позивачці суму внеску та нараховані проценти.
Суд повинен застосувати до спірних правовідносин за аналогією закону положення про договір банківського вкладу (депозиту), передбачені в параграфі 3 глави 72 ЦК України. В цьому висновку суд виходить з характеру спірних цивільних відносин, що виникли між сторонами, в яких спілка отримала від позивачки на депозитний рахунок грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності. Між сторонами виникли складні цивільні правові відносини, пов'язані з членством у спілці, з однієї сторони, а з другої -договірні відносини, безпосередньо пов'язані з виконанням спірного договірного зобов'язання, основні умови якого визначено обома сторонами в зазначених договорах. За висновком суду, спірні правовідносини безпосередньо не пов'язані з реалізацією прав позивача як члена кредитної спілки, передбачених в ст. 11 Закону України «Про кредитні спілки», а як кредитора спілки. Зокрема, за п. 3.2.4. вказаного договору спілка зобов'язалась повернути позивачці суму внеску та нараховані та не сплачені відсотки на внесок до вказаної дати.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки», внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності; кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.
Оскільки грошове зобов'язання виконано відповідачем не було, ним порушено положення ст. 1058 ЦК України, за якою одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. За змістом ч. 3 ст. 1058, ч.4 ст. 1066 ЦК України до правовідносин, що виникають між фінансовою установою (кредитним товариством) та членом кредитної спілки застосовуються положення Глави 72 ЦК України «Позика. Кредит. Банківський вклад». Крім цього згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки»кредитні спілки є фінансовими установами. Відповідач не виконав вимоги ч. 5 ст. 3 Закону України «Про кредитні спілки».
Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу. Всупереч умов цього договору до цього часу відповідач не дотримався вказаних зобов'язань, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла значна за розміром заборгованість за договором № НИ-1/0206/09/127 від 26 березня 2009 року в сумі 16 682,05 гривень (15 750,0 гривень (сума внеску) + 932,05 гривень (відсотки) = 16 682,05 гривень), за договором № НИ-1/0998/09/1800 від 28 грудня 2009 року -2 521,31 гривень (2 847,92 гривень (сума внеску) + 326,61 гривень (відсотки) = 3 174,53 гривень). Існування та розмір вказаної заборгованості підтверджується довідкою, наданою позивачу спілкою 17 вересня 2010 року.
Звернувшись до суду із позовом, позивачка вимагає стягнення заборгованості за депозитним договором № НИ-1/0206/09/127 від 26 березня 2009 року у загальній сумі 16 682,05 гривень, за договором № НИ-1/0998/09/1800 від 28 грудня 2009 року -2 521,31 гривень. Керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства суд, враховуючи обставини справи, вважає за необхідне визнати позов обґрунтованим та стягнути з відповідача на користь позивачки суму заборгованості у межах заявлених вимог.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно п. п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За положенням ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Оскільки грошове зобов'язання відповідачем не виконано, є наявним порушення вимог ч. 2 ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки», відповідно до якої кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованою вимогу позивачки про повернення коштів за депозитними договорами у повному обсязі.
Стосовно вимог позивачки щодо стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного.
За змістом п. 4 ст. 611 ЦК України правовим наслідком порушення зобов'язання, який встановлено договором або законом, зокрема, є відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи доведеність та обґрунтованість обставин порушення законних прав позивачки, тривалість такого порушення, порушення укладу життя сім'ї позивачки, викликану необхідність залучення додаткових зусиль для організації життя сім'ї позивачки, погіршення її нервового стану, суд вважає обґрунтованою вимогу про часткове відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має врахувати масштабність порушення прав позивачки, характер та тривалість створених їй незручностей. Суд вважає зазначену суму такою, яка частково відповідає характеру та рівню порушення немайнових прав, душевних та моральних втрат, яких зазнав позивач в результаті протиправної поведінки відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 192,12 гривень.
Керуючись ч. 2 ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки», ст. ст. 16, ч.1 ст. 96, ст. 526, ч.1 ст. 530, ст. 610, ч. 2 ст. 1060 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, СУД -
Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки „Перше кредитне товариство” про стягнення боргу -задовольнити частково.
Стягнути з Кредитної спілки „Перше кредитне товариство” на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № НИ-1/0206/09/127 від 26 березня 2009 року в сумі 16 682 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 05 копійок.
Стягнути з Кредитної спілки „Перше кредитне товариство” на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № НИ-1/0998/09/1800 від 28 грудня 2009 року в сумі 2 521 (дві тисячі п'ятсот двадцять одна) гривня 31 копійка.
Стягнути з Кредитної спілки „Перше кредитне товариство” на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.
Стягнути з Кредитної спілки „Перше кредитне товариство” в дохід держави судовий збір в розмірі 192 (сто дев'яносто дві) гривні 03 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення у порядку ст. 296 ЦПК України.
Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
СУДДЯ: С.О. Погрібний
12.07.2011