Справа № 2-927/11 року
«30»червня 2011 р. м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі :
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
при секретарі Бобуйок О.А.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справі за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Першої Одеської державної нотаріальної контори, за участю третьої особи- КП «ОМБТІ та РОН», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна-квартири, зобов'язання нотконтору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом,
ОСОБА_5 у грудні 2007р. звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, Першої Одеської Державної нотаріальної контори, Міська лікарня №5, поліклінічне відділення про визнання права власності в порядку спадкування на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2008р. (а.с. 75), залишеним без змін Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2008р. (а.с. 98) у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Ухвалою Верховного суду України від 10 лютого 2010р. (а.с. 111) Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2008р. та Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2008р. було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 16 квітня 2010р. (а.с. 121) справу було прийнято до свого провадження суддею Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В.
09.09.2010р. позивачем подано зміни предмету позову та доповнення до позовних вимог(а.с.267-272 т.1), відповідно до яких він просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: кв.НОМЕР_1 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зобов'язати Першу Одеську Державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 жовтня 2008р. видане на ім'я ОСОБА_2 на спадкове майно, зазначивши, що спадкове майно на яке видано це свідоцтво складається з 1/2 квартири АДРЕСА_1, зобов'язати Першу Одеську Державну нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_5 на спадкове мано - 1/2 квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою Приморського районного суду від 24 грудня 2010р., задоволено заяву позивача від 18.10.2010р. та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_5 в частині позовних до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на обов'язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_6, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він має право в порядку ст. 1241 ЦК України на обов'язкову частку у спадковому майні після смерті його матері ОСОБА_6, оскільки є її сином та непрацездатним. Враховуючи ту обставину, що при звернені до Першої Одеської Державної нотаріальної контори йому біло відмовлено у видачі свідоцтво про право на спадщину з підстав не доведеності права на обов'язкову частку у спадковому майні та враховуючи, що ОСОБА_2, який прийняв спадкове майно, продав ОСОБА_3 спірне майно, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Також в обґрунтування недійсності правочину позивач зазначив, що оскільки на час його укладання була відсутня його згода як співвласника майна, тому його слід визнати недійсним, в порядку ст. 203, 215 ЦК України.
У судовому засіданні, представник позивача- ОСОБА_1, що діяв на підставі довіреності (а.с. 280), підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності (т.2 а.с. 27), заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач не довів свою непрацездатність, та як наслідком права на обов'язкову частку у спадщині може бути лише довідка про інвалідність якої на їх погляд у позивача не має, та зазначив, що оскільки є донька померлої, ОСОБА_4, яка має ріні права як і позивач та яка залучена до справи у якості третьої особи, тому ОСОБА_5 може претендувати не на 1/2 як він просить суд, а лише на 1/4, як це передбачено законом. Також представник відповідача заперечував, щодо визнання недійної договору купівлі продажу, оскільки він вчинений згідно діючого законодавства. При цьому він звернув увагу суду на ту обставину, що позивач сам приховав наявність у померлого доньки ОСОБА_4 яка є також його рідною сестрою.
Представник відповідача, Першої Одеської Державної нотаріальної контори, ОСОБА_8, що діяла на підставі довіреності (т.2 а.с. 5) проти задоволення позовних вимог заперечувала, з тих підстав, що нотаріус, коли відмовив у видачі позивачу Свідоцтва про право на спадщину, діяв у відповідності з діючим законодавством, оскільки не мав права самостійно вирішувати чи відповідають медичні стандарти України відповідним стандартам Аргентини, носить чи ні розлад здоров'я стійкий характер та приймати рішення про наявність інвалідності у спадкоємця на час відкриття спадщини. Представник відповідача зазначила, що в її діях відсутня бездіяльність, оскільки свідоцтво про право на спадщину було видано, лише після набрання чинності Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2008р., залишеним без змін Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2008р. Також представником відповідача зазначено, що неможливо вносити зміни у Свідоцтво про право на спадщину, оскільки спірне майно вже відчужене на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідач ОСОБА_3, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до ч.3 ст.76 ЦПК України, при причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи КП «ОМБТІтаРОН»у судове засідання не з'явився, , надавши суду заяву про розгляд справи у їх відсутність (а.с.68 т.2).
Представник, третьої особи ОСОБА_4, яка була залучено згідно ухвали суду від 19.05.2011р. (а.с.93)-ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності (а.с. 94) у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості, недоведеності та звертав увагу суду, на рівні права довірителя з позивачем, оскільки вона є дочкою померлої,і це ніким не спростовано, що має суттєве значення для врахування розміру обов'язкової частки у спадковій масі.
Згідно ст.169 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача ОСОБА_3 та КП «ОМБТІ та РОН».
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи дійшов висновку, що у позовних вимогах слід відмовити у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право власності від 19 листопада 2002р. (а.с. 233) належала квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
21.07.2007р. ОСОБА_6 складає заповіт (а.с. 168), згідно якого все своє майно заповідає ОСОБА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помирає, що підтверджується Свідоцтвом про смерть (а.с.9) виданим Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського району управління юстиції від 11 жовтня 2007р.
З метою прийняття спадщини 18.09.2007р. на адресу Першої Одеської Державної нотаріальної контори з відповідною заявою (а.с. 163) звертається ОСОБА_2
Також, з метою прийняття спадщини, в порядку ст. 1241 ЦК України, на адресу Першої Одеської Державної нотаріальної контори, з відповідною заявою звертається син померлої ОСОБА_5 Факт спорідненості підтверджується Свідоцтвом про народження від 20.04.1957р. (а.с. 12) та Довідкою наданою Відділом реєстрації актів цивільного стану від 04.10.2007р. (а.с. 8). В обґрунтування свого права на обов'язкову частку у спадковому майні та в підтвердження своєї непрацездатності він надає Посвідчення (а.с. 144) з якого вбачається, що з 01.10.1999р. по 30.09.2001р. він як інвалід другої групи має право на пенсію та Довідку від 15 лютого 2006 року, яка видана державною службою відновлення здоров'я Секретаріату санітарних програм Міністерства охорони здоров'я Аргентинської Республіки про недостатність (а.с.27, 32, 35).
Перша Одеська Державна нотаріальна контора, зазначила, що наданих документів з боку ОСОБА_5 в підтвердження непрацездатності на час відкриття спадщини не достатньо, що послугувало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.(а.с.174).
Оскільки судовий спір тривав довгий час і Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2008р., залишеним без змін Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2008р. у задоволені позовних вимог ОСОБА_5 було відмовлено, Першою Одеською Державною нотаріальною конторою 15.10.2008р. на користь спадкоємця за заповітом, ОСОБА_2 видається Свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.242).
Після чого ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07 листопада 2008р. (а.с. 285) продав квартиру ОСОБА_3
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Згідно з вимогами ч.1 ст.16 Закону України «Про міжнародне приватне право»особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є. Відповідно до ст.70 цього Закону спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.
Статтею 13 цього Закону встановлено, що документи видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено або міжнародним договором.
Таким чином беручи до уваги що позивач є громадянином України, який перебуває на території Аргентини легально, що видана довідка про недостатність була легалізована в установленому порядку (а.с. 23-25), а також що вказана довідка в судовому засіданні була перекладена залученим згідно ухвали суду від 20.09.2010р.(а.с.14-15 т.2) перекладачем ОСОБА_9 як що термін «недостатність»в перекладі означає «непрацездатність»або «інвалідність»(а.с. 35, т2 а.с.43-46), суд доходить висновку, що позивач, як працездатна особа має право на обов'язкову частку у спадковому майні.
Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України, розмір обов'язкової частки у спадщині , незалежно від змісту заповіту, складає половину від частки, що належала б кожному спадкоємцю за законом.
Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом є діти померлого: позивач та ОСОБА_4, таким чином з урахуванням вимог ст. 1241 ЦК суд доходить висновку, що позивач має право на 1/4 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У той же час суд відмовляє у задоволенні позовних в частині внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом в порядку ст. 1300 ЦК України у зв'язку з наступним.
Згідно ст. 1300 ЦК України, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
При аналізі вказаної норми та знаходження її у главі 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину», суд доходить висновку, що вказана норма регулює правовідносини щодо порядку оформлення права на спадщину. Судом встановлено, що видане державним нотаріусом свідоцтво про право на спадщину втратило свою силу, оскільки після цього вчинений договір купівлі-продажу. Також законодавством не передбачений механізм повернення правовстановлюючого документу після укладення на його підставі договору купівлі-продажу. У зв'язку з зазначеним суд вважає, що не можливо застосовувати положення цієї норми до спірних правовідносин, оскільки сторони не знаходяться на стадії прийняття та оформлення спадщини та з тих підстав, що спірне майно було відчужено ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_3
Інших позовних вимог на захист інтересів позивача в порядку спадкування позивачем не були заявлені.
Також суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійним договору купівлі-продажу у зв'язку з наступним.
Згідно із Цивільним кодексом особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутись до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст. ст. 215 - 235), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 330, ст. 338).
Правочин купівлі-продажу у розумінні ч.3 ст. 215 ЦК України слід вважати оспорюваним, а отже недійсність такого правочину пов'язується із запереченням його дійсності однією із сторін. Сторонами по оспорюваному договору купівлі-продажу є ОСОБА_2, який дійсність укладеного між ним правочину не заперечує, та ОСОБА_3 ОСОБА_5 не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу. Таким чином суд доходить висновку, що майнові права позивача щодо квартири, не підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, незалежно від того, чи відповідає спірний правочин закону.
Отже, на правочин, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.
Відповідно до ст. 330 ЦК, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Оскільки позивач не звертався до суду з позовом про витребування майна, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
Також враховуючи пов'язаність позовних вимог щодо зобов'язання Першої Одеської державної нотаріальної контори видати свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину спірної квартири з вимогами про внесення змін до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом та вимогами щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд також відмовляє у цієї частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 131, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.11,15,16, 203, 215, 358, 1216,1220, 1221, 1222, 1233, 1241, 1258, 1261,1267,1296, 1299, 1300 ЦК України, суд-
В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Першої Одеської державної нотаріальної контори, за участю третьої особи- КП «ОМБТІ та РОН», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна-квартири, зобов'язання нотконтору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення., згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України.
Суддя Приморського
районного суду м. Одеси Домусчі Л.В.
30.06.2011