Справа № 2а-1192/2011
01 червня 2011 року Суддя Приморського районного суду м. Одеси у Свячена Ю.Б., розглянувши в залі суду в м. Одесі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона є інвалідом 2 групи, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 49, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вона має право на державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію, за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, а також на додаткову державну пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Просила зобов'язати відповідача перерахувати пенсію з 01.01.2007 року із з наступним перерахунком пенсії у разі зміни прожиткового мінімуму.
Суддя розглядає, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України справу, в порядку письмового провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач в особі Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси належним чином повідомлений про розгляд справи, наддав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також письмовий відгук (заперечення) на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Вказав на те, що ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що встановлений мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з даним Законом. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 27.12.2007 року внесені зміни до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і на даний період часу розмір пенсії позивача відповідає встановленим змінам.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, у їх сукупності, суддя вважає достатніми підстави для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Підстав для розгляду справи в судовому засіданні немає.
Суддя, вивчивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачка є постраждалою в наслідок Чорнобильської катастрофи, про що Київською обладміністрацією видано посвідчення громадянина -особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, серії НОМЕР_1 від 14.11.2000 року (а.с.10), з вкладкою № НОМЕР_2 від 14.11.2000 року, дійсною безстроково, (а.с.10).
Також позивач є інвалідом ІІ групи з 16.10.2000 року безстроково, що підтверджується довідкою № 122958 спеціалізованої МСЕК, захворювання позивача пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС - роботами на ЧАЕС (а.с.13).
Позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України Приморського району м. Одеси (а.с. 8,9 ,11).
21.12.2010 року позивач звернулася до УПФУ в Приморському районі м. Одеси із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що отримав відмову листом від 27.12.2010 року № 1372/В-11.
Як вбачається з довідки Управління Пенсійного фонду в Приморському районі м. Одеси, позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, як інвалід 2 групи , розмір якої становить станом на 01.12.2010 року 1 724,18 грн., як інваліду ІІ групи (а.с.11). Таким чином розмір пенсії позивача суперечить розміру пенсії громадянам даної категорії, визначеної Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому її вимоги є обгрутнованими.
Відповідно до ст. 49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорія 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у вказаній редакції встановлено, що розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено в новій редакції, відповідно до якої, особам, віднесеним до 1-ї категорії - інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Цим же Законом викладено в новій редакції і статтю 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по II групі інвалідності -200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп/2008 від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосуються виплат, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Із врахуванням викладеного позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалід ІІ групи, має право на отримання державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченому ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції до 28 грудня 2007 року), та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, передбаченому ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону у названій редакції.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватися державна та додаткова пенсія позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Будь-якими іншими чинними законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
Із врахуванням викладеного, суддя приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної та додаткової пенсії у встановлених законом розмірах.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачці підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. ст. 49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»і ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» затверджено на 2010 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
На підставі викладеного позивач має право на перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлених законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
Згідно з ч. 3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції до 28 грудня 2007 року), яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Суд приймає до уваги положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо правильного визначення дати, з якої повинен бути проведений перерахунок основної та додаткової пенсій позивачу.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач вперше звернувся до УПФУ в Приморському районі Одеської області із заявою про перерахунок пенсії 21 грудня 2010 року (а.с.6). Таким чином перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися з 21 січня 2011 року.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду ).
В зв'язку з цим Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
На підставі викладеного, ст. 2, 95, 116, 117 Конституції України, ст. 50-67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28, ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп /2008 від 22.05.2008 року, керуючись ст. 9, 11,70, 71, 128, 158-163, 186, 99, КАС України, суддя -
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси в перерахунку державної та додаткової пенсії ОСОБА_2 у відповідності зі ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як інваліду - чорнобильцю ІІ групи першої категорії.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії з 21 січня 2011 року відповідно до ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскардження шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Ю.Б. Свячена