26 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: Сеніна Ю.Л.
Суддів: Гуменюка В.І., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Романюка В.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлені особи: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Коростені та Коростенська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві,
У листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із заявою про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, вказавши як зацікавлених осіб відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Коростені та Коростенську механізовану дистанцію вантажно-розвантажувальних робіт.
Свої вимоги мотивував тим, що в період знаходження у відрядженні на будівництві Олевського льонозаводу під час роботи з ним стався нещасний випадок, про що був складений акт форми Н-1 № 1 від 21 липня 1973 року, відповідно до якого його визнано інвалідом третьої групи, а з 23 липня 1993 року - інвалідом другої групи, внаслідок трудового каліцтва і було визначено втрату працездатності з 16 січня 1995 року в розмірі 40% безстроково.
Оскільки оригіналу вищевказаного акту не збереглося, а відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Коростені відмовляє позивачу в прийнятті документів для призначення страхових виплат у зв'язку з трудовим каліцтвом, позивач просив суд встановити факт нещасного випадку на виробництві, який йому необхідний для продовження отримання страхових виплат.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 11 січня 2007 року заяву ОСОБА_1. задоволено.
Встановлено факт нещасного випадку на виробництві під час виконання трудових обов'язків ОСОБА_1., який мав місце 21 липня 1973 року.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 27 лютого 2007 року рішення Олевського районного суду Житомирської області від 11 січня 2007 року скасовано, провадження по справі закрито.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 27 лютого 2007 року і направити справу на новий апеляційний розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1. задоволенню не підлягає, але судові рішення підлягають скасуванню з інших підстав, ніж це зазначено у касаційній скарзі.
Постановляючи ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції від 11 січня 2007 року та закриття провадження по справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що з приводу встановлення факту нещасного випадку на виробництві, що мав місце з ОСОБА_1., 8 липня 1998 року Олевським районним судом ухвалено рішення про встановлення факту нещасного випадку, яке набрало законної сили.
Однак, з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до п. 2 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
На а.с.19-20 міститься копія рішення Олевського районного суду від 8 липня 1998 року, на яке посилається суд апеляційної інстанції.
Проте із зазначеного рішення не вбачається, що воно було ухвалено про той же предмет позову та з тих самих підстав, оскільки факт нещасного випадку у вищевказаному рішенні не встановлювався. Даним рішенням було задоволено позов ОСОБА_1. до Олевського льонозаводу. Хоч ОСОБА_1і заявляв вимоги про встановлення факту нещасного випадку і відшкодування шкоди, але рішення було ухвалено лише про стягнення з Олевського льонозаводу на користь ОСОБА_1. сум на відшкодування матеріальної і моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
А тому у даному випадку у апеляційного суду не було підстав закривати провадження у справі згідно зі ст. 205 ЦПК України.
Крім того, ні суд першої інстанції ні апеляційний суд не звернули увагу на те, що позивач хоч і найменував заяву позовною, але заявив вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження з посиланням на ст. 256 ЦПК України.
І суд також розглянув справу в порядку окремого провадження
А згідно з ч. 6 ст. 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Оскільки у даному випадку між позивачем і відповідачем виник спір про право на отримання відшкодування шкоди, то спір між ними повинен вирішуватись не шляхом встановлення юридичного факту, а шляхом пред'явлення позову про відшкодування шкоди.
За такого порушення норм процесуального права ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з залишенням заяви ОСОБА_1. без розгляду.
Керуючись ст.ст. 235, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 11 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 27 лютого 2007 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1, зацікавлені особи: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Коростені та Коростенська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Сенін Ю.Л.
Судді: Гуменюк В.І.
Лихута Л.М.
Охрімчук Л.І.
Романюк Я.М.