2 квітня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів: Григор'євої Л.І.,
Балюка М.І., Барсукової В.М., -
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Велмед» (далі - Товариство); третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 5 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2007 року,
встановила:
У листопаді 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Товариства про визнання недійсним наказу від 17 лютого 2004 року № 14-к про звільнення його з займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 тис. грн., а також витрат на правову допомогу, мотивуючи його тим, що рішенням зборів учасників Товариства від 22 жовтня 2002 року він був призначений на посаду директора Товариства. Наказам від 17 лютого 2005 року № 14-к він був звільнений з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Посилаючись на те, що звільнення відбулось з порушенням норм діючого законодавства, просив задовольнити його вимоги. В подальшому доповнив свої вимоги про визнання недійсним наказу від 5 лютого 2004 року № 8(2) про накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 5 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від
14 листопада 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Л.І. Григор'єва
М.І. Балюк
В.М. Барсукова