2 квітня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів :
Барсукової В.М.,
Гуменюка В.І.,
Григор'євої Л.І.,
Данчука В.Г.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Павлограді про відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернувся з зазначеним позовом посилаючись на те, що він тривалий час працював на підземних роботах в різних підприємствах вугільної промисловості. За час роботи на підприємствах отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 6 травня 1999 року позивачу було встановлено 60 % втрати професійної працездатності безстроково.
Оскільки втратою професійної працездатності йому завдано моральну шкоду, просив стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на його користь моральну шкоду у розмірі 80 000 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 серпня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1. суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що позивач пропустив без поважних причин трирічний строк на звернення до суду за захистом права.
У відповідності до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.
Доводи скарги висновків суду не спростовують.
Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.
Керуючись статтями 335-337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 серпня 2007 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Л.І. Григор'єва
В.І. Гуменюк
В.Г. Данчук