Рішення
26 березня 2008 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Косенка В.Й., Григор'євої Л.І.,
Данчука В.Г., Балюка М.І., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Івано-Франківського обласного колективного підприємства “Медтехніка» про спонукання до укладення договору, визнання права власності на нежитлові приміщення та за зустрічним позовом Івано-Франківського обласного колективного підприємства “Медтехніка» до ОСОБА_1про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28 вересня 2004 року, за касаційною скаргою Івано-Франківського обласного колективного підприємства “Медтехніка» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 5 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2007 року,
ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до Івано-Франківського обласного колективного підприємства “Медтехніка» про спонукання до укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що розташовані у двоповерховій будівлі складу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на умовах, передбачених попереднім договором від 28 вересня 2004 року.
Уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_1. просив визнати за ним право власності на вказані нежитлові приміщення з покладенням на нього зобов'язання виконати умови п. 6 попереднього договору від 28 вересня 2004 року щодо повного розрахунку з Івано-Франківським обласним колективним підприємством “Медтехніка» за придбані нежитлові приміщення шляхом проведення доплати грошових коштів.
Івано-Франківське обласне колективне підприємства “Медтехніка» звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28 вересня 2004 року.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 5 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2007 року, позов ОСОБА_1. до Івано-Франківського обласного колективного підприємства “Медтехніка» про спонукання до укладення договору та визнання права власності на нежитлові приміщення задоволено. Зобов'язано Івано-Франківське обласне колективне підприємство “Медтехніка» укласти з ОСОБА_1. договір купівлі-продажу нежитлових приміщень під № 1 та № 8 загальною площею 181,2 кв.м, що розташовані у двоповерховій будівлі складу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та позначені літерою “В» в інвентарній справі, за умов, передбачених попереднім договором від 28 вересня 2004 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського округу ОСОБА_2. і зареєстрований у реєстрі за № Д 2-1245 та № Д 2-1244. Визнано за ОСОБА_1. право власності на вищезазначені нежитлові приміщення.
Зобов'язано ОСОБА_1. виконати умови п. 6 попереднього договору від 28 вересня 2004 року щодо повного розрахунку з Івано-Франківським обласним колективним підприємством “Медтехніка» за придбані нежитлові приміщення шляхом проведення доплати їх вартості в сумі 20 тис. грн.
У зустрічному позові Івано-Франківського обласного колективного підприємства “Медтехніка» до ОСОБА_1. про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28 вересня 2004 року відмовлено.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, Івано-Франківське обласне колективне підприємство “Медтехніка» подало до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й задовольнити їх позовні вимоги.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1., суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач безпідставно ухиляється від укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, а тому дійшов висновку про спонукання до його укладення.
Проте погодитися повністю з такими висновками не можна, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Суди встановили, що 28 вересня 2004 року між ОСОБА_1. і відповідачем Івано-Франківським обласним колективним підприємством “Медтехніка» було укладено попередній договір (зі змінами від 14 вересня 2005 року), за умовами якого сторони зобов'язалися до 1 березня 2006 року укласти договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (основного договору) за ціною, визначеною в п.п. 3.3 попереднього договору в розмірі 60 тис. грн., у тому числі ПДВ.
На виконання цього зобов'язання 28 вересня 2004 року (зі змінами від 14 вересня 2005 року) сторонами укладено договір завдатку, згідно з яким позивач сплатив відповідачу 40 тис. грн. в якості авансу за придбання нежитлових приміщень. У визначений попереднім договором строк відповідач не з'явився до нотаріуса для укладення основного договору, не оформив право власності на предмет договору.
Відповідно до п. 8 попереднього договору передбачено відповідальність сторін у разі відмови від укладення основного договору.
За п. 2 угоди про внесення зміни до договору завдатку від 14 вересня 2005 року сторони домовляються про те, що підтвердженням відмови однієї із сторін укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення у вказаний у цьому договорі термін є нез'явлення цієї сторони до нотаріуса 1 березня 2006 року або неможливість посвідчення договору купівлі-продажу у зв'язку з відповідністю документів, необхідних для його посвідчення в продавця.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що проекту основного договору в установлений термін не отримував. Крім того, свідоцтво про право власності Івано-Франківським ОБТІ видано лише 13 червня 2006 року, а тому його вини в незаключенні основного договору немає.
Не перевіривши зазначених обставин, суд також не врахував, що відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 635 ЦК України істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються в порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Із зустрічного позову вбачається, що при заключенні попереднього договору не враховано ПДВ, що причиною незаключення основного договору є збиткова для підприємства ціна нежитлових приміщень, тобто не визначено остаточної ціни майбутнього продажу нежитлових приміщень.
До того ж, зобов'язуючи відповідача до укладення договору купівлі-продажу, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до ст. 635 ЦК України порушення сторонами своїх зобов'язань, що ґрунтуються на попередньому договорі, може тягти наслідки, передбачені законом або договором. Зокрема, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору на підставі попереднього договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням укладення основного договору, а не до спонукання укладення договору. Отже примушення до виконання зобов'язання, що ґрунтується на попередньому договорі (укласти договір) цивільним законодавством не передбачено.
За правилами ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір, не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув.
Суд апеляційної інстанції на порушення ст. 303 ЦПК України не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги щодо законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції та залишив його без змін.
За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог у частині спонукання до укладення основного договору, а в апеляційного суду - для висновку про законність рішення суду першої інстанції.
Ураховуючи, що суди при вирішенні спору неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу Івано-Франківського обласного колективного підприємства “Медтехніка» задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 5 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2007 року в частині зобов'язання Івано-Франківського обласного колективного підприємства “Медтехніка» укласти із ОСОБА_1договір купівлі-продажу нежитлових приміщень під № 1 та № 8 загальною площею 181, 2 кв.м, що розташовані у двоповерховій будівлі складу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і позначені літерою “В» в інвентарній справі, з умов, передбачених попереднім договором від 28 вересня 2004 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського округу ОСОБА_2. (реєстр № Д2-1245, № Д2-1244);
визнання за ОСОБА_1права власності на двоповерхову будівлю складу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і позначена літерою “В» в інвентарній справі під № 1 та № 8, загальною площею 181, 2 кв. м;
зобов'язання ОСОБА_1виконати умови п. 6 попереднього договору від 28 вересня 2004 року щодо повного розрахунку з Івано-Франківським обласним колективним підприємством “Медтехніка» за придбані нежитлові приміщення шляхом проведення доплати грошових коштів у сумі 20 тис. грн.;
стягнення з Івано-Франківського обласного колективного підприємства “Медтехніка» на користь ОСОБА_1судових витрат у справі в розмірі 630 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким у завдоволенні цих позовних вимог відмовити. У решті - рішення судів залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
В.Г. Данчук
Л.І. Григор'єва
М.І. Балюк