Ухвала
Іменем України
10 квітня 2008 року
Справа № 2-24/13393-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Плута В.М.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
представник позивача - ОСОБА_2, довіреність № 435 від 21.09.07 - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
представник відповідача - Грязнова Галина Михайлівна, довіреність № б/н від 08.01.08 - Державна податкова інспекція в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим;
представник відповідача - Гамза Людмила Миколаївна, довіреність № б/н від 14.01.08 - Державна податкова інспекція в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим;
представник 3-ої особи - не з'явився - Державний інспектор праці Територіальної державної інспекції праці в Автономній Республіці Крим Мішустов О.В.;
прокурор - Веліюпаев Наріман Рустенович, посвідчення № 07022 від 01.04.07 - Помічник прокурора Нижньогірського району Автономної Республіки Крим Веліюлаєв Н.Р.;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 13.12.2007 у справі № 2-24/13393-2007А
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (вул. Шкільна, 16, Нижньогірський, 97100)
3-я особа Територіальна державна інспекція праці в Автономній Республіці Крим Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України (вул. Київська, 81, Сімферополь, 95034)
за участю Прокурора Нижньогірського району Автономної Республіки Крим (вул. Шкільна, 8а, Нижньогірський, 97100)
про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2007 (суддя Колосова Г.Г.) позов задоволено.
Скасовані податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції № 000081700X0 від 10.02.2006, № 000081700/1 від 20.03.2006, № 000081700/2 від 17.05.2006.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 3,40грн. - судових витрат.
Не погодившись з вказаним судовим актом, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2008 було залучено до участі у справі помічника прокурора Нижньогірської районної прокуратури Веліюлаєва Н.Р. та у якості 3-ої особи - державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в Автономній Республіці Крим Мішустова О.В.
Розглянувши матеріали повторно в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Ніжньогірською райдержадміністрацією 07.06.2000 та поставлений на облік у Державній податковій інспекції в Ніжньогірському районі, яка стала правонаступником Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції на підставі наказу Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим № 30 від 25.01.2006.
З 27.01.2006 по 02.02.2006, з продовженням терміну перевірки до 04.02.2006 Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена комплексна позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового і валютного законодавства України за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, за результатами якої складений акт № 41/17-01 від 04.02.2006 (а.с.8-16).
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ніжньогірському районі про визнання протиправними дій, які стосуються процедури проведення перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, оскільки вважає, що при проведенні перевірки відповідачем порушені вимоги чинного законодавства.
Дослідивши надані сторонами докази та заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
21.01.2006, в.о. керівника Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції був виданий наказ № 23 «Про прийняття рішення на проведення позапланової виїзної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1», згідно з яким посадовим особам було доручено провести проведення позапланової виїзної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 у відповідності з пунктом 6 частиною 1 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.12.1990 із змінами та доповненнями (Закон № 509) на підставі листа прокуратури Ніжньогірського району від 05.01.2006 № 19 про факт виплати заробітної плати без сплати податків (а.с.42).
Такі ж підстави проведення перевірки зазначені у направленні № 14 від 21.01.2006 (а.с.43).
Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що фактично перевірка була здійснена на підставі пункту 1 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»із змінами та доповненнями, що підтверджено відповідачем.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, згідно з наведеною нормою закону обов'язковими елементами наявності обставин, які дають підстави для проведення позапланової виїзної перевірки, є наявність виявлення фактів, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування при проведенні перевірки іншого платника податків, а також наявність письмового запиту та відсутність пояснень від платника податків протягом десяти робочих днів з дня його отримання.
До того ж, вказані елементи мають бути наявними у сукупності.
13.01.2006, суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 був надісланий запит № 29/10/17-0, який він отримав 14.01.2006 (а.с.64).
16.01.2006, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 надав пояснення щодо запиту до Державної податкової інспекції в Ніжньогірському районі, в яких вказано, що при необхідності надасть більш детальну інформацію, однак документального підтвердження фактів, які викладені у поясненнях, що витребувала Державна податкова інспекція в Ніжньогірському районі, немає (а.с.66-67).
Доказів того, що факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, виявлені за наслідками перевірок інших платників податків, та що взагалі були проведені якійсь перевірки інших платників податків за вказаними фактами, відповідачем не надано.
Посилання у наказі на проведення перевірки, направленні на перевірку, акті перевірки на лист Прокуратури Ніжньогірського району від 05.01.2006 не є підтвердженням проведення перевірок інших платників податків у розумінні пункту 1 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», за наслідками яких може бути проведена перевірка платника податків (а.с.48).
До того ж, наказ № 23 від 21.01.2006 про прийняття рішення на проведення перевірки, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 отримав лише 31.01.2006, тобто після початку перевірки, про що є відмітка на наказі.
Доказів того, що наказ був направлений позивачеві раніше, відповідачем не надано.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадови особи зобов'язанні діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна податкова інспекція є органом державної влади і відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Тому проведення Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією позапланової виїзної документальної перевірки на підставі наказу № 23 від 21.01.2006 за відсутністю для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил та процедури, встановлених законом, є порушенням права платника податку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, яке підлягає судовому захисту.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо визнання протиправними дій, які стосуються процедури проведення перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Крім того, в результаті перевірки встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 вимог пункту 1.15 статті 1, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22.05.2003 із змінами та доповненнями (Закон № 889) в частині неутримання та неперерахування в бюджет податку з доходів фізичних осіб у сумі 741 грн.
На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000091700/0 від 10.02.2006, яким суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання 2223 грн. (основний платіж - 741 грн., штрафні санкції - 1482 грн.) за платежем - податок з доходу фізичних осіб згідно підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(а.с. 21).
Не погодившись з винесеним повідомленням-рішенням суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 оскаржив його в адміністративному порядку, однак скарги залишені без задоволення, а повідомлення-рішення - без змін. На підставі адміністративного оскарження прийняті нові повідомлення-рішення за № 0000091700/1 від 20.03.2006, № 0000091700/2 від 17.05.2006.
Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000091700/0 від 10.02.2006, № 0000091700/1 від 20.03.2006, № 0000091700/2 від 17.05.2006, тому що вважає їх такими, що не відповідають чинному законодавству.
На думку судової колегії, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з акту перевірки № 41/17-01 від 04.02.2006, згідно листа прокуратури Нижньогірського району Автономної Республіки Крим №19р від 05.01.2006 прокуратурою Нижньогірського району разом з державним інспектором праці по Нижньогірському районі була проведена перевірка дотримання вимог про працю в частині належного використання найманої праці суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1
В результаті перевірки були виявлені факти використання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, праці гр. ОСОБА_2, 1978 р.н. без оформлення трудового договору з 01.11.2004 по 12.10.2005.
За порушення вимог законодавства про працю у частині використання найманої праці без оформлення Нижньогірський районний суд визнав суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 винним у здійсненні адміністративного правопорушення (постанова від 19.12.2005).
Згідно пояснення громадянина ОСОБА_2 і помічника прокурора Нижньогірського району Велиюлаєва Н.Р., громадянин ОСОБА_2 працював у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.11.2004 по 12.10.2005 без укладення трудової угоди і одержував заробітну плату у розмірі 500грн. щомісяця, однак утримання і перерахування відповідних податків не здійснював.
На запит Нижньогірського відділення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції №29\10\17-01 від 13.01.2006 про надання документів по взаємовідносинам з громадянином ОСОБА_2 за період з 01.01.2003 по 31.12.2005 дана відповідь від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, що з громадянином ОСОБА_2 трудовий договір не укладав, але він виплачував грошову винагороду в листопаді 2004 року, квітні 2005 року, вересні-жовтні 2005 року у сумі 250грн. щомісяця.
Відповідно до статті 1.15. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.2003 - податковий агент - юридична особа або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу згідно статті 4.2.1. вищевказаного закону включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, зараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Відповідно до підпункту 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.2003 - податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом відповідно до підпункту 8.1.2.
Відповідно до пункту 22.3 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", починаючи з 1 січня 2004 року і до 31 грудня 2006 року ставка оподатковування встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподатковування.
У порушення пункту 1.15 статті 1, підпункту 4.2.1. пункту 4.2. статті 4, підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3, підпункту 8.1.1. підпункту 8.1.2. пункту 8.1. статті 8, пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.2003 - суб'єкт підприємницької діяльності при виплаті доходу у виді заробітній платі в розмірі 500,0грн. щомісяця громадянину ОСОБА_2 за період з 01.11.2004 по 12.10.2005 не утримував податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку та під час виплати оподатковуваного доходу, не перераховував податок у бюджет, донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 741,0 грн.
Доводи відповідача судова колегія до уваги не приймає, а вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському або податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.
Оскільки судом встановлені порушення при проведенні перевірки, суд дійшов висновку про те, що акт № 41/17-01 від 04.02.2006 не може бути належним доказом наявності порушень позивача.
Крім того, позивач надав до матеріалів справи договір від 01.11.2004, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2, який має усі ознаки договору підряду, а також акти прийому-передачі виконаних робіт за вказаним договором (а.с.35-39).
Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 № 727\98 (із змінами та доповненнями) підприємець має право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності тільки за умови, що у продовж року в трудових відносинах з ним знаходиться не більш 10 осіб.
Цивільно-правовий договір ( договір підряду) не відноситься до сфери трудових відносин, за таким договором замовник не використовує працю громадянина, а придбаває результати такої праці за винагороду.
Трудові відносини врегульовані нормами Кодексу про працю України від 10.12.1971 та опосередкуються трудовим договором.
Відповідно до статті 21 Кодексу трудовий договір передбачає зобов'язання працівника виконувати роботу з підпорядкуванням внутрішньому розпорядку, а роботодавець - виплачувати заробітну плату та забезпечувати необхідні умови праці.
Тоді як договір підряду є різновидом цивільно-правового договору і регулюється нормами Цивільного кодексу України. За таким договором підрядчик зобов'язується виконати роботу, а замовник - прийняти її та оплатити ( стаття 837 Цивільного кодексу України) При цьому обов'язкова форма такого договору не встановлена і його не потрібно реєструвати в центрі зайнятості.
Договір підряду не є підставою для виникнення трудових відносин, доплата 50% єдиного податку за таку особу ( громадянина-підрядчика) не здійснюється, отримувати довідку про трудові відносини в Державній податковій інспекції не потрібно. Це також підтверджується у листі Державної податкової адміністрації України від 23.06.2006. № 3498М 7-0715.
До того ж, судова колегія вважає, що податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб фактично було визначено Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією за непрямими методами. Саме до непрямих методів Постановою Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002 «Про затвердження методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами», яка втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 788 від 20.08.2005, віднесено встановлення витрат на оплату праці на підставі письмових пояснень працівників про фактично одержані доходи.
Але у відповідності з внесеними Законом № 1830 змінами, зокрема, до підпункту 4.3.3 пункту 4.3 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальна для всіх платників. Оскільки на цей час законом методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами не прийнята, то такі методи до платників податків застосовуватися не можуть.
До того ж судова колегія приймає до уваги, що штрафні санкції у спірних податкових повідомленнях-рішеннях визначені на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але ця норма застосовується тільки в тому разі, коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати. Сума штрафу в такому випадку складає подвійну суму зобов'язання з такого податку.
Однак, згідно підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»цей податок підлягає сплаті (перерахуванню до бюджету) під час виплат оподаткованого доходу єдиним платіжним документом, тобто не передує виплаті, як цього вимагає підпункт 17.1.9 пункт 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 000091700/0 від 10.02.2006, № 000091700/1 від 20.03.2006, № 000091700/2 від 17.05.2006 підлягають задоволенню.
Також на підставі акту перевірки від 04.02.2006 було винесене податкове повідомлення-рішення № 000081700X0 від 10.02.2006, яким суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 донарахований єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у сумі 1680 грн. за порушення статті 2 Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва»зі змінами та доповненнями, та статті 5 Постанови Верховної Ради АР Крим від 19.06.2002 № 124-3/02 «Про деякі питання зв'язані з численням і сплатою податків в АР Крим»зі змінами та доповненнями (а.с.22 на звороті).
За результатами адміністративного оскарження були винесені податкові повідомлення-рішення № 000081700\0 від 10.02.2006, № 000081700/1 від 20.03.2006, № 000081700/2 від 17.05.2006.
Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 000081700X0 від 10.02.2006, № 000081700/1 від 20.03.2006, № 000081700/2 від 17.05.2006, оскільки вони, на його думку, суперечать чинному законодавству.
Вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
В акті перевірки Об'єднана державна податкова інспекція посилається на те, що за період з 01.04.2004 по 30.11.2004 згідно даних обліку доходів і витрат суб'єкт підприємницької діяльності здійснював наступні види послуг: торгово - закупівельна, вантажоперевезення, місце здійснення - територія Нижньогірського району, по Свідоцтву про сплату єдиного податку НОМЕР_1 від 01.04.2004 на 2004 рік, на умовах сплати єдиного податку по ставці 140грн., затвердженої Рішенням 12-й сесії 24 скликання Нижньогірської районної ради №18 від 27.12.2003.
01.12.2004 свідоцтво про сплату єдиного податку суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, здав. В період з 01.01.2005 по 31.03.2005 з заявою на придбання свідоцтва про сплату єдиного податку у Нижньогірське відділення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції, суб'єкт підприємницької діяльності не звертався.
За період з 01.04.2005 по 30.11.2005 згідно даних обліку доходів і витрат суб'єкт підприємницької діяльності здійснював наступні види послуг: торгово - закупівельна, вантажоперевезення, місце здійснення - територія Нижньогірський, вул. Южна, 2, по Свідоцтву про сплату єдиного податку НОМЕР_2 від 01.04.2005 на 2005 рік, на умовах сплати єдиного податку по ставці 140,00грн., затвердженої Рішенням 20-й сесії 4 скликання Нижньогірської районної ради №10 від 28.01.2005.
01.12.2005 свідоцтво про сплату єдиного податку суб'єкт підприємницької діяльності, здав.
17.10.2005, суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Нижньогірського відділення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції подана заява (вх. № 5477X10 від 17.10.2005) про видачу довідки про трудові відносини фізичної особи на 2005 рік на найнятого працівника, з яким укладений трудовий договір. На підставі даної заяви Джанкойською об'єднаної державної податкової інспекції була видана довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку - ОСОБА_3 ІНН НОМЕР_3, довідка серії 3 № 071010.
Згідно статті 2 Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" (із змінами та доповненнями) - у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Єдиний податок за найманого робітника ОСОБА_2 у розмірі 50% від ставки затвердженої Рішенням 12-й сесії 24 скликання Нижньогірської районної №18 від 27.12.2003 та затвердженої Рішенням 20-й сесії четвертого скликання Нижньогірської районної Ради №10 від 28.01.2005, за період з 01.11.2004 по 01.12.2004 та з 01.04.2005 по 30.10.2005 коли суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 був платником єдиного податку, не сплачувався.
У порушення статті 2 Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" зі змінами та доповненнями - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 платник єдиного податку здійснював підприємницьку діяльність з використанням найманої праці громадяніна. ОСОБА_2 за період з 01.11.2004 по 01.12.2004 та з 01.04.2005 по 30.10.2005 єдиний податок у бюджет по ставці 50% від ставки єдиного податку не сплачував, донараховано єдиного податку у 560,0грн.
Згідно статті 5 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 червня 2002 року №124-3/02 «Про деякі питання, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків в Автономній Республіці Крим»( із змінами та доповненнями) Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2004 року №905-3/04 «Про внесення змін у постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що регулюють питання оподатковування»- при встановленні органами державної податкової служби в ході перевірки суб'єктів господарювання наявності найманих працівників, не включених у розділ 8 поданого даними суб'єктами заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, і відсутності в цих найманих працівників довідки про їх трудові відносини з платником єдиного податку платник єдиного податку зобов'язаний сплатити податковий платіж у бюджет у розмірі 100% ставки єдиного податку в розрахунку за кожний попередній календарний місяць роботи з єдиного податку в звітному календарному році.
У порушення статті 5 Постанови Верховної ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 № 124-3\02 «Про деякі питання, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків в Автономної Республіки Крим»(із змінами та доповненнями) Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2004 року №905-3/04 «Про внесення змін у постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що регулюють питання оподатковування»- в ході перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - платника єдиного податку виявлена наявність використання найманого працівника громадянина ОСОБА_2 за період з 01.11.2004 по 01.12.2004 та з 01.04.2005 по 30.10.2005, не включеного у розділ 8 поданої ним заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, і відсутності в цього найманого робітника довідки про їх трудові відносини з платником єдиного податку, донарахований додатковий платіж у бюджет у розмірі 100% ставки єдиного податку в розрахунку за кожний попередній календарний місяць роботи з єдиного податку в звітному календарному році в сумі 1120грн.
Таким чином, відповідно до підпункту 4.2.2 «б», «г»пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181 (зі змінами і доповненнями), донарахований податок за 2004 рік, 2005 рік у розмірі 1680,00грн.
З урахуванням вище встановлених фактів та висновків суду першої інстанції, доводи відповідача судова колегія до уваги не приймає, а вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 000081700X0 від 10.02.2006, № 000081700/1 від 20.03.2006, № 000081700/2 від 17.05.2006 вважає такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати у сумі 3,40грн., понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України згідно пункту 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі висловленого, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови господарського суду, оскільки вона прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2007 у справі № 2-24/13393-2007А - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
В.М. Плут