79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
02.06.08 Справа № 6/52-38
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.
Юрченка Я.О.
при секретарі Горбач Ю.Б.,
з участю представників:
від позивача -Хрипко М.Ю., Хоруженко В.О.
від відповідача (скаржник) -не з'явився
від прокуратури - Майорчак В.М. - помічник прокурора
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Отава», смт.Любешів від 15.04.2008 року вих.№13/3
на рішення господарського суду Волинської області від 07.04.2008 року, суддя Пахолюк В.А.
у справі № 6/52-38
за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України в особі Військової частини А2788, м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Отава», смт.Любешів
про стягнення 28774,93 грн.
рішенням господарського суду Волинської області від 07.04.2008 року по справі №6/52-38 позов задоволено частково, стягнено з ТзОВ «Отава»на користь Військової частини А2788 - 17094,01 грн., в тому числі 9971,51 грн. (штраф 7%), 7122,5 грн. (штраф 5%). В стягненні 11680,92 грн. - відмовлено.
Суд при винесенні рішення виходив з того, що відповідачем зобов'язання за договором №62 від 30.08.2007 року на поставку сиру сичужного твердого виконано не своєчасно та не в повному обсязі і тому суд вважає підставними заявлені до стягнення - штраф у розмірі 5% вартості недопоставки та штраф у розмірі 7% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції, які передбачені договором.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду Волинської області від 07.04.2008 року по справі №6/52-38 ТзОВ «Отава»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення господарського суду частково, в частині стягнення штрафу в розмірі 7% в сумі 9971,51 грн., оскільки відповідно до п.6.2 договору №62 від 30.08.2007 року за порушення строків поставки продукції постачальник (відповідач) сплачує замовнику (позивачу) пеню в розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції. Скаржник вказує на те, що він недопоставив позивачу продукцію за договором на суму 142450,25 грн., а не прострочив її поставку, тому стягнення 7% штрафу є безпідставним.
Представник скаржника (відповідача) в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Представник позивача та помічник прокурора в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували. Представники позивача у відзиві на апеляційну скаргу просять скасувати рішення господарського суду Волинської області від 07.04.2008 року по справі №6/52-38 в частині відмови в стягненні пені, проте слід зазначити що до Львівського апеляційного господарського суду апеляційної скарги від Військової частини А2788 не надходило.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та помічника прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав:
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
30.08.2007 року між Військовою частиною А2788 ( в тексті договору - замовник) та ТзОВ «Отава»укладено договір №62 на постачання продовольства, передумовою для його укладення було проведення торгів на закупівлю, товарів, робіт, послуг за державні кошти на суму 152 500 грн.
Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар ( товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, згідно із п.п.1.1 договору №62 від 30.08.2007 року постачальник (відповідач) зобов'язується постачати продовольство, а саме: сир сичужний твердий в кількості 6100 кг по ціні 25 грн. за 1 кг на суму 152500 грн., а замовник (позивач) зобов'язується забезпечувати приймання та оплату продукції в асортименті у строки і за цінами згідно з специфікацією.
Відповідно до умов договору (п.14) термін поставки продукції з 30 серпня по 31 грудня 2007 р.
Згідно умов договору поставка здійснюється за заявками військової частини А2788.
Замовником (Військовою частиною А2788) на підставі зазначеного договору направлено Постачальнику (ТзОВ “Отава») заявку від 24.09.07р. про поставку 1 тонни сичужного сиру твердого в термін до 27.09.2007р. та від 10.10.2007р. про поставку 700 кг сиру в термін до 19.10.07 року.
На підставі акту приймання №539 від 27.09.2007 року відповідачем поставлено сиру в кількості - 95,7 кг, а також згідно акту приймання №593 від 09.10.07 року 306,29 кг замість 1 тонни по заявці від 24.09.07р.
Поставка 700 кг сиру по заявці від 10.10.07р. не проведена.
Таким чином, як вбачається із розрахунку позивача, відповідачем за умовами договору №62 від 30.08.2007 року недопоставлено твердого сиру в кількості 5698,01 кг (6100 - (95,7 кг + 306,29 кг).
Всього поставлено сиру в кількості 401,99 кг на загальну суму 10049 грн. 75 коп., що підтверджується видатковими накладними №1 від 07.11.2007 року на суму 2392,50 грн. та №2 від 21.11.2007 року на суму 7657,25 грн. та платіжними дорученнями на оплату за №847 від 07.11.2007 року та №915 від 21.11.07 року, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п.6.2 договору №62 від 30.08.2007 року за порушення строків поставки продукції Постачальник (відповідач) сплачує Замовнику (позивачу) пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника (відповідача) додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленої ( недопоставленої) продукції.
Також зазначеним договором передбачено (п.6.3), що за відмову від постачання або непоставку (недопоставку) продукції Постачальник (відповідач) сплачує замовнику штраф у розмірі 5% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.
Строки і порядок поставки регулюється нормами визначеними в ст.267 Господарського кодексу України, згідно п.2 якої строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів.
Слід зазначити, що відповідно до договору , а саме п.14 строк постачання товару визначено за заявками військової частини А2788, які за умовами п.2.2 договору повинні надсилатись не пізніше ніж за 10 днів до початку чергового періоду поставки.
Водночас, строки або періоди поставки у договорі не були визначені, а заявки позивачем надавались з порушенням вимог п.2.2 договору.
Згідно ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного грошового зобов'язання за кожен день прострочення (виконання).
Судом першої інстанції взято до уваги те, що договором від 30.08.2007 року відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1 відсотка не була визначена за грошове зобов'язання, що суперечить вимогам ст. 549 ЦК України та Закону України за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Поряд з цим, доказів, які б свідчили про прострочення поставки сиру сичужного на суму 142 450,25 грн. позивачем не надано, а відтак суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що нарахування пені за прострочку в сумі 11680,92 грн. є безпідставним.
Скаржник по даній справі рішення в цій частині не оскаржує, а позивач апеляційної скарги не подавав.
Одночасно, судом апеляційної інстанції взято до уваги те, що відповідач у відзиві на позовну заяву, вих.№11/3 від 03.04.2008 року (арк. справи 18) факт недопоставки продукції не заперечує.
Як вбачається із позовної заяви, а саме розрахунку наведеного в останній штрафну санкцію в розмірі 7% нараховано із вартості 6100 тон, проте заявки, які містяться в матеріалах справи та які позивач надавав відповідачу на 1 тонну та 700 кг.
Одночасно судом взято до уваги те, що як вбачається із договору №62 від 30.08.2007 року, а саме п.6.2 порушення строків поставки продукції Постачальник (відповідач) сплачує Замовнику (позивачу) пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника (відповідача) додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.
Таким чином, 7% штрафу нараховується від суми недопоставки, а не від суми договору.
Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення в штрафу в розмірі 7% в сумі 9971,51 грн., який нараховано із суми 142450,25 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає, а відтак рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
У відповідності до ст.49 ГПК України, у зв'язку із скасуванням рішення частково суд проводить новий розподіл судових витрат, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню - 71,22 грн. державного мита за розгляд справи у господарському суді Волинської області.
Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Отава»задоволити.
Рішення господарського суду Волинської області від 07.04.2008 року по справі №6/52-38 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 7% штрафу у сумі 9971,51 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні стягнення 7% штрафу відмовити.
Стягнути з Військової частини А2788 (м.Київ, вул.Качалова,3, р/р 352117001000886 в УДК м.Києва, МФО820091, код ЄДРПОУ 07686319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Отава»(Волинська область, Любешівський район, смт.Любешів, вул.Березня,1, р/р 2600623409001 в ВГРУ КБ «Приватбанк»в м.Луцьк, МФО303440, код ЄДРПОУ 31183822) - 85,47 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
В решті рішення залишити без змін.
На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді:
Зварич О.В.
Юрченко Я.О.