29 травня 2008 р.
№ 2-21/16830-2007
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:
Грейц К.В. -головуючого,
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.,
розглянувши касаційну скаргу
Фонду майна АР Крим
на постанову
від 05.03.2008
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду АР Крим № 2-21/16830-07
за позовом
Фонду майна АР Крим
до
1. ТОВ "Інститут "Шельф"
2. Фонду державного майна України
про
визнання неправомірним включення майна до акту оцінки, визнання недійсним акту приймання-передачі майна
за участю представників:
- позивача
Іскри Ю.Ю. (дов. від 08.01.2008 № 02Д)
Аметова С.Д. (дов. від 08.01.2008 № 04Д)
- відповідача 1
- відповідача 2
Борецької Л.Р. (дов. від 15.02.2008 б/н)
Якубова Я.А. (дов. від 14.01.2008 б/н)
Погорілко Н.М. (дов. від 12.05.2008 № 337)
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2008 (суддя Чонгова С.І.) позовні вимоги задоволені повністю, визнано неправомірним включення виробничого будинку інвентарний № 2146 до акту оцінки цілісного майнового комплексу Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДПІшельф" при створенні ТОВ "Інститут Шельф"; визнано недійсним акт приймання-передачі майна до статутного фонду ТОВ "Інститут Шельф" від 17.07.2003 у частині передачі до статутного фонду ТОВ "Інститут Шельф" виробничого будинку інвентарний № 2146 оціночною вартістю 267625 грн.
Рішення мотивоване тим, що наказ Фонду майна АР Крим від 25.02.2000 № 95 про вилучення за складу цілісного майнового комплексу інституту "НІПІшельф" виробничого будинку не скасований і не визнаний недійсним, спірне майно, виходячи з приписів ст. 388 Цивільного кодексу України, знаходиться у володінні добросовісного набувача -КП "Велком".
Севастопольський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційну перевірку в зв'язку з апеляційною скаргою ТОВ "Інститут "Шельф", постановою від 05.03.2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Прокопанич Г.К., суддів Котлярової О.Л., Маслової З.Д.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2008 скасував, у позові Фонду майна АР Крим відмовив.
Постанову обґрунтовано приписами ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 12 ГПК України, в порушення яких Фонд майна АР Крим звернувся до суду з вимогою про визнання неправомірним включення майна до акту оцінки у спосіб судового захисту, не передбачений чинним законодавством, а також про визнання недійсним акту приймання-передачі майна, який не є актом, що підлягає оскарженню у розумінні норм ГПК України.
Фонд майна АР Крим, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, в своїй касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 77 Господарського процесуального кодексу України, порушення ст. ст. 54, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 43, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Під час судового засідання у Вищому господарському суді України представником Фонду державного майна України надані письмові заперечення на касаційну скаргу, а представниками ТОВ "Інститут "Шельф" - відзив на касаційну скаргу, в яких вони, заперечуючи проти доводів скаржника, просять постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2008 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Інститут "Шельф" створено 23.10.2003 шляхом реорганізації (перетворення) Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту “НДПІшельф».
Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 16.07.2003 № 1230 "Щодо участі Фонду державного майна України у ТОВ "Інститут "Шельф" Фонд державного майна України виступив учасником ТОВ "Інститут "Шельф" і згідно п. 3 цього наказу частка держави у статутному фонді ТОВ "Інститут "Шельф" складала 6129000 грн., що становить 45 %.
Актом приймання-передачі майна до статутного фонду ТОВ "Інститут "Шельф" від 17.07.2003 Фонд державного майна України передав до статутного фонду товариства цілісний майновий комплекс Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДПІшельф", в т.ч. виробничий будинок інв. № 2146 оціночною вартістю 267625 грн.
Посилаючись на те, що наказом Фонду державного майна України від 09.01.1998 № 22 Фонду майна АР Крим передані повноваження з приватизації інституту "НДПІшельф", на виконання якого прийнято рішення про приватизацію державного майна, що перебуває на балансі державного підприємства інституту "НДПІшельф" (наказ від 25.02.1998), однак, надалі зі складу цілісного майнового комплексу інституту "НДПІшельф" було виключено ряд об'єктів, в т.ч. спірний виробничий будинок, розташований в м. Феодосія по вул. Кірова, 6 (наказ від 25.02.2000 № 95) та прийнято рішення щодо приватизації шляхом викупу КП "Велком" приміщень 1-го та 2-го поверхів цього виробничого будинку (наказ № 817 від 31.10.2001), Фонд майна АР Крим заявив у господарському суді АР Крим цей позов про визнання неправомірним включення виробничого будинку інвентарний № 2146 до акту оцінки цілісного майнового комплексу Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДПІшельф" при створенні ТОВ "Інститут Шельф" та визнання недійсним акту приймання-передачі майна до статутного фонду ТОВ "Інститут Шельф" від 17.07.2003 у частині передачі до статутного фонду ТОВ "Інститут Шельф" виробничого будинку інвентарний № 2146 оціночною вартістю 267625 грн.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог.
Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи скаржника щодо переоцінки фактичних обставин справи колегією суддів касаційної інстанції не розглядаються.
Так, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, зазначив, що норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України не передбачають такого способу захисту прав та законних інтересів, як визнання неправомірним включення майна до акту оцінки, а визнання недійсним акту його приймання-передачі суперечить нормі ст. 12 ГПК України, у розумінні якої акт приймання-передачі майна не є правовим актом державного чи іншого органу, що підлягає оскарженню у господарському суді, отже, обрання позивачем невірного способу захисту і визначення предмету позову, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту, унеможливлює задоволення такого позову.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та відхиляє посилання скаржника на неправильне застосування апеляційним судом приписів статті 16 ЦК України, оскільки, на думку скаржника, частина 2 цієї статті містить не вичерпний перелік способів захисту і є вказівка про те, що суд може захистити цивільне право іншим способом, втім, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний припис містить ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України про те, що права суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом. Таким чином, законодавець визначив, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором чи законом, натомість, предмет позову Фонду майна АР Крим - визнання неправомірним включення майна до акту оцінки, визнання недійсним акту приймання-передачі майна - не передбачені як способи захисту ні чинним законодавством, ані договором, що позбавляє суд можливості захистити права позивача.
Фонд майна АР Крим в своїй касаційній скарзі також зазначає про порушення апеляційним господарським судом ст. 12 ГПК України, обґрунтовуючи свої доводи тим, що спірний акт приймання-передачі майна від 17.07.2003 носить характер правочину, що спричинив перехід права власності, а не правового акту державного чи іншого органу.
Стосовно зазначених доводів колегія суддів касаційної інстанції вказує наступне. Актом від 17.07.2003 приймання-передачі майна до статутного фонду ТОВ "Інститут "Шельф" Фонд державного майна України передав цілісний майновий комплекс "НДПІшельф", проте, вказаний акт не можна визнати правочином, оскільки акт приймання-передачі є документом, що засвідчує факт передачі майна, тобто, факт виконання або правочину, або акту державного чи іншого органу. Документом, що породжує права та обов'язки є наказ Фонду державного майна України від 16.07.2003 № 1230 "Щодо участі Фонду державного майна у ТОВ "Інститут "Шельф", яким і визначено Фонд державного майна учасником товариства, статутний фонд якого становить 13620000 грн., з часткою держави 45% на суму 6129000 грн.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком Севастопольського апеляційного господарського суду, що у розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу в господарських судах може бути визнаний недійсним акт, який є правовстановлюючим (нормативний або індивідуальний).
Доводи скаржника щодо наявності у нього повноважень з приватизації інституту "НДПІшельф", переданих йому наказом Фонду державного майна України від 09.01.1998 № 22, на виконання яких прийнято рішення про приватизацію державного майна, що перебуває на балансі державного підприємства інституту "НДПІшельф" (наказ від 25.02.1998), та подальше виключення зі складу цілісного майнового комплексу інституту "НДПІшельф" спірного виробничого будинку (наказ від 25.02.2000 № 95), дія яких в часі не була врахована судом апеляційної інстанції, спростовуються наявними в матеріалах справи документами і доказами, відповідно до яких на момент створення ТОВ "Інститут "Шельф" і передачі державного майна до його статутного фонду у Фонду майна АР Крим були відсутні функції з управління державним майном інституту "НДПІшельф", зокрема, наказом Фонду державного майна України від 04.10.2002 № 1751 інститут "НДПІшельф" виключено з переліку об'єктів, які підлягають підготовці до продажу в 2002 році, наказом Фонду майна АР Крим від 16.10.2002 № 826 припинено процес підготовки до продажу державного майна, що знаходиться на балансі державного підприємства інституту "НДПІшельф", а функції з управління державним майном інституту "НДПІшельф" передані від Фонду майна АР Крим до Міністерства палива і енергетики України, що також підтверджується актом від 20.11.2002 приймання-передачі функцій управління державним майном.
Все вищевикладене не було прийнято до уваги судом першої інстанції, що призвело до прийняття незаконного рішення про задоволення безпідставного і необґрунтованого позову.
Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції ст. ст. 43, 22 ГПК України і неправильне застосування ст. 77 ГПК України колегією суддів також відхиляються, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України суд має відкласти розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення справи в даному засіданні, тобто, наявних матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, то суд може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті, навіть, якщо було подано клопотання про відкладення розгляду справи. В оскаржуваній постанові було зазначено мотиви відхилення клопотання про відкладення слухання справи.
Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі, суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги, відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2008 у справі господарського суду Автономної Республіки Крим № 2-21/16830-2007 залишити без змін.
Касаційну скаргу Фонду майна АР Крим залишити без задоволення.
Головуючий суддя К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна
О.І.Глос