29 травня 2008 р.
№ 8/119/05-НР
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Муравйова О.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу
приватного підприємства "Баядера" (далі Підприємство)
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду
від
04.03.08
у справі
№ 8/119/05-НР
господарського суду
Миколаївської області
за позовом
Підприємства
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Транс" (далі Товариство),
третя особа:
Терлецький Василь Васильович (далі Терлецький В.В.),
про
стягнення 12 558,00 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Галаченко Т.О. (за дов. б/н від 26.05.08);
- відповідача:
не з'явились;
- третьої особи:
не з'явились.
Ухвалою від 06.05.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Підприємства № 1991/24 від 02.04.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 29.05.08, без початку перегляду справи по суті.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На день розгляду справи у судовому засіданні 29.05.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У судове засідання 29.05.08 представники Товариства та Терлецького В.В. не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від Товариства та Терлецького В.В. повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 29.05.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється у встановленому законом порядку поштою.
У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у черговій відпустці, розпорядженням від 28.05.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 8/119/05-НР господарського суду Миколаївської області, призначеної до розгляду у судовому засіданні на 29.05.08, створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді -Муравйов О.В., Ходаківська І.П., яка переглядає справу по суті.
Про вказані обставини представника сторони було повідомлено на початку судового засідання 29.05.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.
За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.05.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 18.11.05 господарського суду Миколаївської області (суддя Гриньова Т.В.) позовні вимоги Підприємства задоволено повністю.
З Товариства на користь Підприємства стягнуто 12 588,00 грн. матеріальних збитків, 125,88 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а на користь Донецького Науково-дослідного інституту судових експертиз 523,01 грн. за судову експертизу № 2780/22 по даній справі.
Постановою від 21.02.06 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Андрєєвої Е.І., суддів -Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.) апеляційну скаргу Товариства задоволено.
Рішення від 18.11.05 господарського суду Миколаївської області у даній справі скасовано, провадження по справі припинено.
Постановою від 25.05.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Підприємства задоволено частково. Рішення від 18.11.05 господарського суду Миколаївської області та постанову від 21.02.06 Одеського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 27.07.06 Верховного Суду України Товариству відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови від 25.05.06 Вищого господарського суду України.
Ухвалою від 13.09.06 господарського суду Миколаївської області (суддя Горобченко Д.М.) провадження у справі припинено.
Постановою від 28.11.06 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Петрова М.С., суддів -Колоколова С.І., Разюк Г.П.) апеляційну скаргу Підприємства задоволено частково.
Ухвалу від 13.09.06 господарського суду Миколаївської області скасовано, а справу передано на розгляд господарському суду Миколаївської області.
Постановою від 05.04.07 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а постанову від 28.11.06 Одеського апеляційного господарського суду -без змін.
Ухвалою від 05.07.07 Верховного Суду України Товариству відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови від 05.04.07 Вищого господарського суду України.
Ухвалою від 17.10.07 господарського суду Миколаївської області (суддя Семенов А.К.) провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою від 04.03.08 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Михайлова М.В., суддів -Поліщук Л.В., Журавльова О.О.) апеляційну с каргу Підприємства залишено без задоволення, а ухвалу від 17.10.07 господарського суд Миколаївської області -без змін.
Вказані процесуальній акти мотивовані тим, що Терлецький В.В. (водій Товариства) на момент скоєння ДТП перебував у відпустці, та самовільно користувався транспортним засобом у власних цілях, що підтверджується його письмовими поясненнями. У зв'язку з наведеним суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про те, що відповідачем у даній справі має бути Терлецький В.В., як фізична особа, а тому дана справа за своїм суб'єктним складом не підлягає розгляду в господарських судах.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, прийнятими під час нового розгляду справи, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу від 17.10.07 господарського суду Миколаївської області та постанову від 04.03.08 Одеського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, 15, 32, 289 Кримінального кодексу України.
Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що вину Терлецького В.В. у протиправному заволодінні транспортним засобом у встановленому законом порядку не доведено, а тому у суду не було достатніх правових підстав для врахування таких тверджень Товариства.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Підприємства -залишити без задоволення, а оскаржені судові акти -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 18.04.05 Підприємство звернулось до суду з позовом про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 12 558,00 грн., завданих Товариством внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Свої вимоги Підприємство мотивує тим, що 10.12.04 в м.Горлівка Донецької області за адресою: вул.Озерянівська, 2 сталась дорожньо-транспортна пригода -наїзд автомобілю "Мерседес-Бенц" 1838, державний номер 116-79НІ, на складське приміщення бази Підприємства в результаті чого були спричинені механічні пошкодження приміщення, а саме: зруйновано два бетонних прольоти бетонного козирку парапету складу, залізобетонна стійка та кільце.
Судовими інстанціями встановлено, що зазначений автомобіль належить на праві приватної власності Товариству, а в момент скоєння ДТП автомобілем керував водій Терлецький В.В., який є працівником Товариства.
На підставі схеми ДТП та протоколу про адміністративне правопорушення АА № 974900, в якому зафіксовані винні дії Терлецького В.В., судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДТП сталось внаслідок порушення Терлецьким В.В. п. 3.18 Правил дорожнього руху.
При цьому, встановлено, що згідно постанови Баштанського районного суду Миколаївської області по адміністративній справі № 3-96/2005р. від 29.01.05 за вказане порушення Терлецького В.В. було притягнено до адміністративної відповідальності.
Зокрема, попередніми судовими інстанціями встановлено, що незважаючи на наявність на навісі розвантажувальної рампи знаку "Рух транспортних засобів, висота яких перевищує 4 м, заборонено" та не врахувавши, що висота автомобілю, яким він керував, дорівнює 4,03 м, Терлецький В.В. здійснив під'їзний маневр для розвантаження, в результаті чого не впорався з керуванням своїм транспортним засобом і завдав Підприємству зазначеної матеріальної шкоди.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що для визначення суми матеріальних збитків Підприємство звернулось до ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Холдинг" для проведення експертизи з метою визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт, за результатами якої встановлено, що збитки, спричинені Підприємству внаслідок ДТП становлять 11 868,00 грн. При цьому, за експертні послуги Підприємством було сплачено 720,00 грн.
Разом з тим, переглядаючи справу під час нового розгляду суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про те, що водій Товариства Терлецький В.В., з вини якого сталась дорожньо-транспортна пригода, 10.12.04 заволодів транс портним засобом Товариства неправомірно.
При цьому, попередніми судовими інстанціями враховано, що як свідчать матеріали справи, зокрема, згідно наказу № 8-к від 10.03.03 Терлецький В.В. був прийнятий на роботу у Товариство водієм на сідельний тягач "Мерседес -Бенц" 1838.ї
06.12.04 Терлецький В.В. звернувся до керівництва Товариства із заявою про надання відпустки за свій рахунок, у зв'язку з чим згідно наказу № 206 від 06.12.04, йому була надана відпустка на період з 06.12.04 по 15.12.04.
У зв'язку з наведеним суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Терлецький В.В. у період відпустки самовільно, без повідомлення керівництва Товариства, використав транспортні засоби (автомобіль "Мерседес - Бенц 1838" державний номер 11679 НІ і напівпричіп - рефрижератор марки 8СНМІТ2 державний номер 14294 НІ) для поїздки у м.Горловку Донецької області в особистих цілях, де сталась зазначена дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої Підприємству завдано збитків.
Водночас, судовими інстанціями враховано, що з метою поїздки в м.Горлівку Терлецький В.В. без відома керівництва Товариства використав бланки відповідних доку ментів (подорожній лист вантажного автомобіля і посвідчення про відрядження), які сам заповнив і сам же вніс необхідний запис в журнал реєстрації путьових листів.
Розглядаючи спір попередніми судовими інстанціями також було взято до уваги те, що факт неправомірного заволодіння Терлецьким В.В. транспортними засобами та відповідними документами (подорожнім листом вантажного автомобіля і посвідчен ням про відрядження) підтверджується письмовими поясненнями самого Терлецького В.В. а також керівника Товариства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди та вина. Таким чином, той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до вимог ст.ст. 1172, 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
При розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених цивільним законодавством, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що попередніми судовими інстанціями встановлено факт перебування водія Терлецького В.В. у трудових відносинах з Товариством, що є володільцем автотранспортних засобів. При цьому, судами також фактично встановлено наявність вини у ДТП зазначеного водія Товариства, та шкоди, завданої такою ДТП.
Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України суд може зобов'язати особу, яка спричинила збитки відшкодувати їх у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України також звертає увагу, що відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 29.12.92 № 14 за вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків (відшкодування шкоди їх майну та ін.) відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.
Щодо порушень норм процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з правового аналізу матеріалів справи вбачається, що при винесенні оскаржених судових актів попередніми судовими інстанціями було неналежно взято до уваги вимоги положень ст.ст. 32, 34, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок господарського суду у випадку виявлення при вирішенні господарського спору у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, надсилання про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що у відповідності зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що під час нового розгляду справи судами в порушення вимог ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України фактично було проігноровано вказівки, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 25.05.06 та 05.04.07 у даній справі, що є чинними та такими, що підлягають виконанню.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу приватного підприємства "Баядера" № 1991/24 від 02.04.08 задовольнити частково.
Ухвалу від 17.10.07 господарського суду Миколаївської області та постанову від 04.03.08 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 8/119/05-НР господарського суду Миколаївської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
О.Муравйов
І.Ходаківська