03 червня 2008 р.
№ 2-13/9572-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
за участю представників:
СТОВ "Штурм Перекопу"
Плешаков О.С. -(дор.від 03.03.2008)
Красноперекопського міськрайонного товариства мисливців і рибалок
Конев Р.В. -(дор.від 01.01.2008)
Республіканський комітет з лісового і мисливського господарства АР Крим
Закирьева З.Ф. -(дор.№ 10-06/840 від 29.05.2008)
розглянув касаційну скаргу
Сільськогосподарського ТОВ "Штурм Перекопу"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2008
у справі
№ 2-13/9572-2007 господарського суду АР Крим
за позовом
Сільськогосподарського ТОВ "Штурм Перекопу"
до
Красноперекопського міськрайонного товариства мисливців і рибалок
третя особа
Республіканський комітет з лісового і мисливського господарства АР Крим
про
визнання недійсним договору
Рішенням господарського суду АР Крим від 11.12.2007 (суддя: А.Жукова) в позові про визнання недійсним договору від 27.06.2004 "Про умови ведення мисливського господарства" відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тими обставинами, що позивач не довів, що він є орендарем саме тих земельних ділянок на яких розповсюджується дія договору від 27.06.2004, власниками земельних ділянок за весь період користування відповідачем мисливськими угіддями не було пред'явлено жодної претензії відносно дій або бездіяльності користувача чи завдання якої-небудь шкоди земельним ділянкам, позивачем не доведено порушення його прав та інтересів зі сторони відповідача.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2008 (судді: Г.Прокопанич, М.Ткаченко, О.Котлярова) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.
Сільськогосподарське ТОВ "Штурм Перекопу" в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Скаржник посилається на суперечність договору від 27.06.2004 вимогам ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" в частині вимог щодо погодження з власниками та землекористувачами при наданні мисливських угідь, відсутність рішення Верховної ради АР Крим про надання мисливських угідь у користування відповідачу, постанова Верховної ради АР Крим від 19.06.1997 відповідача не стосується, оскільки відповідач є самостійною юридичною особою і не є правонаступником Кримського республіканського товариства мисливців і рибалок, судом не було правильно застосовано ст. 215 ЦК України, рішення Верховної ради АР Крим № 1229-1 від 19.06.97 "Про надання у тимчасове довгострокове користування мисливських угідь" не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 780 від 20.07.96, відповідач не є правонаступником Красноперекопської районної організації Кримського республіканського товариства мисливців і рибалок, відповідач використовує землі, що перебувають у користуванні позивача без відповідних погоджень з власником чи землекористувачем, органом місцевого самоврядування, органом державної влади, судом надана неналежна оцінка доказам у справі, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, а саме в частині розмірів земель, які розташовані під мисливськими угіддями і якими неправомірно користується відповідач, порушено приписи ст.ст. 21, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" в частині переважного права користування мисливськими угіддями власників і постійних землекористувачів, ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому порядку.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарським судом встановлено, що 27.06.2004 між республіканським комітетом з лісового і мисливського господарства АР Крим та Красноперекопським міськрайонним товариством мисливців і рибалок Кримського республіканського товариства мисливців і рибалок (КРТМР) укладено договір про умови ведення мисливського господарства.
Зазначений договір укладено у відповідності до постанови Верховної Ради АР Крим від 19.07.97 № 1229-1 "Про надання у тимчасове довгострокове користування мисливських угідь" Красноперекопській районній організації Кримського республіканського товариства мисливців і рибалок (КРТМР) вирішено передати у тимчасове довгострокове користування мисливські угіддя в адміністративних кордонах Красноперекопського району.
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини третьої ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Наслідки недійсності оспорюваного договору від 27.006.2004 стосуються лише сторін цього договору і не поширюються на права позивача, який вважає себе користувачем спірного майна (земельної ділянки), не будучи стороною угоди.
Касаційна інстанція зазначає, що позивач в даному випадку обрав невірний спосіб захисту своїх майнових інтересів шляхом звернення з позовом про визнання недійсним спірного договору, стороною якого він не є.
Таким чином, касаційна інстанція вважає правомірним висновок господарського суду апеляційної інстанції, що права позивача не підлягають захисту в обраний позивачем спосіб, а саме визнання угоди недійсною, стороною в якій позивач не є.
Ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено обставин порушення оспорюваною угодою його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.
Доводи позивача щодо протизаконної діяльності відповідача відхиляються,оскільки не можуть бути предметом оцінки в даному спорі.
Інші доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, тому касаційною інстанцією до уваги не приймаються.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2008 та рішення господарського суду АР Крим від 11.12.2007 у справі № 2-13/9572-2007 господарського суду АР Крим залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун