01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.05.2008 № 42/507
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від ДК “Укртрансгаз» НАК “Нафтогаз України»: Овдіна Ю.Б. (дов. № 2-17від 26.12.2007р.);
від ВАТ “Укрнафта»: Перепелиця А.В. (дов. №Юр-377/д від 17.12.2007р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» та Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.04.2008
у справі № 42/507
за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"
про зобов"язання укласти договір
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 42/507 від 03.04.2008р. частково задоволено позовні вимоги Дочірньої компанії “Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України», зобов'язано Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта» укласти з Дочірньою компанією “Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» договір № 117-462 зберігання природного газу від 22.10.2007р. в редакції згідно листа Дочірньої компанії “Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» №№ 128456/11-004 від 23.10.2007р., окрім п.п. 2.1, 2.13, 5.7 договору, які викласти в редакції Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта» згідно протоколу розбіжностей № 1 від 09.11.2007р., стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта» на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» 56,67 грн. витрат по оплаті державного мита, 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що заперечення відповідача щодо загального обсягу природного газу, яких знаходиться у підземних сховищах газу позивача є правомірними, оскільки ґрунтуються на рішеннях Господарського суду м. Києва від 31.03.2005р. у справі № 18/49, від 13.11.2006р. у справі № 30/557, акті вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачу АА № 066054 від 06.10.2006р., складеного державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, а тому вимоги позивача в цій частині суперечать вимогам ст. 11 Закону України “Про судоустрій України», ст. 45 ГПК України, ст. 60 Закону України “Про виконавче провадження».
Також місцевий господарський суд зазначає, що висловлені відповідачем заперечення по п.п. 2.7.2, 2.7.3, 2.7.4, 2.7.5, 2.8 щодо умов і порядку здійснення закачування або відбору газу поклажодавцем (відповідачем) в/із підземних сховищ газу (за умови затвердження НАК “Нафтогаз України» балансу надходження та розподілу природного газу по Україні) суперечать вимогам Закону України “Про нафту і газ» та постанови Кабінету Міністрів України “Про забезпечення споживачів природним газом».
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач і відповідач звернулися з апеляційними скаргами.
Дочірня компанія “Укртрансгаз» просить частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.08 по даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що позивач може прийняти на зберігання лише той об'єм природного газу, який обліковується в ДК “Укртрансгаз» відповідними документами, а не частину газу, який знаходиться в ПСГ позивача на кінець сезону зберігання 2006-2007рр., а тому суд не в повній мірі дослідив ці обставини та погодився з редакцією відповідача пункту 2.1 договору.
Також позивач не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо редакції п. 2.13 договору оскільки умови щодо права притримання газу, переданого на зберігання, оскільки ч. 1 ст. 594 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Тобто, у випадку непроведення боржником оплати за послуги зі зберігання газу в підземних сховищах, позивач має право притримання оформлення передачі газу третім особам.
На думку позивача безпідставним є включення до договору п. 5.7 в редакції відповідача, згідно якого встановлено штрафну санкцію для позивача у розмірі 5% від вартості послуг при закачуванні, відборі і зберіганні газу в ПСГ за порушення позивачем п.п. 2.7.2, 2.7.3, 2.10 договору, оскільки зі змісту п. 2.7.1 договору ДК “Укртрансгаз» не має обов'язку щодо прийняття газу на зберігання, а даним пунктом договору передбачено обов'язок узгодити із зберігачем місячний обсяг газу, який планується закачати в ПСГ. Також умовами договору сторони не встановили строки для передачі відповідачеві газу.
ВАТ “Укрнафта» просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.08 та прийняти нове рішення, яким відмовити ДК “Укртрансгаз» у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на ст. 180 Господарського кодексу із якої слідує, що зміст господарського договору становлять умови договору, погоджені сторонами і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Аналогічною даній нормі є стаття 628 Цивільного кодексу України, із чого слідує, що умови будь-якого договору, що становлять його зміст, можна поділити на ті, що визначені за взаємною згодою сторін, і ті, що є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Умови пунктів 2.7.2, 2.7.3, 2.7.4, 2.7.5, 2.8, 2.12 спірного договору не були погоджені між ВАТ “Укрнафта» і ДК “Укртрансгаз» та актами законодавства України не передбачені вимоги включення у договір зберігання газу умови про обов'язковість погодження поклажодавцем своїх дій з третьою особою, якою є НАК “Нафтогаз України». ВАТ “Укрнафта» вважає, що наділення НАК “Нафтогаз України» постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 № 1729 статусом суб'єкта, уповноваженого на формування ресурсу газу для забезпечення потреб населення, не дає НАК “Нафтогаз України» права вимагати від інших суб'єктів господарювання погодження своїх дій з компанією.
Включення до договору зберігання газу пунктів 2.7.2, 2.7.3, 2.7.4, 2.7.5, 2.8, які містять обов'язок ВАТ “Укрнафта» узгоджувати свої дії при закачці, відборі газу з НАК “Нафтогаз України», суперечать ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України.
Дослідивши доводи апеляційних скарг, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Листом № 12846/11-004 від 23.10.07 Дочірня компанія “Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (Позивач) направила Відкритому акціонерному товариству “Укрнафта» (Відповідач) підписаний Позивачем і скріплений його печаткою проект договору № 117-462 від 22 жовтня 2007 року на зберігання природного газу в ПСГ в сезоні 2007-2008 років.
Листом № юр-2445 від 14.11.07 ВАТ “Укрнафта» повернуло позивачеві підписаний і скріплений печаткою відповідача договір зберігання природного газу № 117-462 від 22.10.07 з протоколом розбіжностей № 1 від 09.11.07, який просило позивача повернути у двадцятиденний строк від дати отримання.
ДК “Укртрансгаз» отримала підписаний відповідачем договір № 117-462 з протоколом розбіжностей 19.11.07, листом № 14545/11-004 від 23.11.07 направила відповідачеві протокол узгодження розбіжностей, а 10.12.07 ДК “Укртрансгаз» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ “Укрнафта» про зобов'язання укласти договір № 117-462 від 22.10.07 збереження природного газу в сезоні 2007/2008 р.р.
Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні.
Частина 4 статті 181 Господарського кодексу встановлює, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
В ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу закріплена норма, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Позивач не надав доказів врегулювання з відповідачем розбіжностей за договором № 117-462.
Складений позивачем протокол узгодження розбіжностей від 23.11.07 до договору № 117-462 від 22.10.07 повторює умови договору № 117-462 в редакції, запропонованій позивачем, і не може розцінюватися, як протокол узгодження розбіжностей.
Відповідач не надавав згоду на передачу до суду неврегульованих розбіжностей, як цього вимагає ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу. Про відсутність згоди ВАТ “Укрнафта» на передачу до суду переддоговірного спору відповідач заявляв в суді першої інстанції (а.с. 101) до прийняття рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 649 Цивільного кодексу розбіжності що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
Урегулювання розбіжностей і конфліктів, що виникають при укладенні господарського договору, можуть бути здійснені компромісним шляхом, шляхом взаємних поступок.
Також немає нормативного акту, якому мав би відповідати зміст договору зберігання природного газу, а тому, умови договору повинні визначатися за домовленістю сторін.
Згідно ст. 3 Закону “Про нафту і газ», відносини, пов'язані з користуванням нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, регулюються Кодексом України про надра, Законами України “Про трубопровідний транспорт», Законом України “Про угоди про розподіл продукції», іншими нормативно-правовими актами, а також цим Законом з питань, пов'язаних з особливостями нафтогазової галузі. Жодний із вказаних нормативних актів не закріплює обов'язкових умов договору зберігання газу.
Безпідставним є посилання суду першої інстанції на ст. 12 Закону “Про трубопровідний транспорт», ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу, як на норми які передбачають обов'язковість укладення договору на зберігання природного газу, оскільки ст. 1 Закону “Про трубопровідний транспорт» не передбачає сфери застосування цього Закону при укладенні договорів на зберігання газу, а ст. 12 цього Закону вказує загальні норми, що відносини установ, підприємств та організацій трубопровідного транспорту які здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами регулюються договором, як і частина 1 статті 937 та частина 1 статті 208 Цивільного кодексу, які передбачають обов'язок суб'єктів господарювання - юридичних осіб укладати договори у письмовій формі.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегулюванні цими актами, а частина 1 статті 7 Цивільного кодексу України вказує на те, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту, звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Рішеннями Господарського суду міста Києва від 12.10.05 у справі № 6/631, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.05, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.06 у справі № 25/360, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.06 та постановою Вищого господарського суду України від 25.01.07 врегульовані взаємовідносини, за якими між позивачем і відповідачем не було досягнуто згоди при укладенні договорів зберігання газу за попередні періоди.
Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 25.01.07 у справі № 25/360 вказується, що запропонована ВАТ “Укрнафта» редакція п.п. 2.7, 2.8, 2.11 договору та доповнення договору п. 5.7 про відповідальність зберігача, визначає права та обов'язки сторін при виконанні договору, які не суперечать ні закону, ні нормативним актам, що регулюють спірні відносини, визначає рівність взаємних зобов'язань учасників договірних відносин, а тому визнати зміст цих положень у редакції ДК “Укртрансгаз» не можна.
Позивачем не доведено і не надано обґрунтування щодо зміни підстав для зміни умов договору зберігання газу в сезоні зберігання 2007-2008 років, не доведено, що змінилося у взаємовідносинах між позивачем і відповідачем порівняно із попередніми періодами зберігання газу, що могло б бути підставою для зміни умов договору зберігання газу у сезоні 2007-2008 років.
Крім того, предметом позовних вимог позивача по даній справі є вимога про зобов'язання відповідача укласти договір № 117-462 від 22.10.07 зберігання природного газу в сезоні 2007/2008 р., в той час як договір № 117-462 підписаний Дочірньою компанією “Укртрансгаз» і Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта» з протоколом розбіжностей. В порушення ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу позивач не передав на розгляд суду розбіжності, що залишилися не врегульованими за договором № 117-462 від 22.10.07, а в позовній заяві виклав новий текст договору без номера і дати, не підписаний стороною, яка запропонувала проект договору.
Разом з тим, пунктом 9.1 договору № 117-462 від 22.10.07 встановлено, що даний договір поширює свою дію на відносини сторін, які склалися з 15.04.07 і діє в частині зберігання газу до 15.04.08, а в частині проведення розрахунків за надані послуги до повного виконання поклажодавцем своїх зобов'язань за даним договором.
Пункт 2.5 договору також вказує на те, що строк зберігання газу поклажодавця в ПСГ по даному договору закінчується 15 квітня 2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки по договору.
Закінчення строку дії договору за загальним правилом припиняє права і обов'язки його сторін.
Таким чином, не можуть врегульовуватися відносини між сторонами договору і з'ясовуватися умови договору після закінчення строку, на який договір було укладено.
Частина 4 статті 631 Цивільного кодексу передбачає, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Тобто, після 15.04.08 сторони договору № 117-462 від 22.10.07 можуть врегульовувати між собою лише правовідносини, які виникли за наслідками невиконання або неналежного виконання умов договору, а не врегульовувати переддоговірний спір.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ДК “Укртрансгаз» за позовом до ВАТ “Укрнафта» про зобов'язання укласти договір № 117-462 від 22.10.07, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.08 по даній справі підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Залишити без задоволення апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» на рішення Господарського суду м. Києва від 03.04.2008р. у справі 42/507.
2. Задовольнити апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2008р. у справі № 42/507.
3. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2008р. у справі № 42/507.
4. В позові відмовити.
5. Стягнути з Дочірньої компанії “Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» на користь Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта» 42,50 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.
6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи № 42/507 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
29.05.08 (відправлено)