донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.06.2008 р. справа №23/28
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Діброви Г.І.
суддів
Гези Т.Д. , Величко Н.Л.
за участю представників сторін:
від позивача:
не з'явився,
від відповідача:
Биковських С.В. - директор
Личката В.В. (по дов.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АПЕКС» м.Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
03.04.2008 року
по справі
№23/28 (Забарющий М.І.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» смт.Ювілейне
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АПЕКС» м.Донецьк
про
стягнення 105772, 02 грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю »Компанія »Агро-Союз» смт. Ювілейне (далі ТОВ «Компанія «Агро-Союз»), звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю »Науково-виробниче об'єднання »АПЕКС» м.Донецьк (далі ТОВ «АПЕКС») суми 105772,02грн., з яких інфляційні у сумі 89027,67грн., 3% річних у сумі 16744,5 грн.
Рішенням від 03.04.2008року господарський суд Донецької області (суддя Забарющий М.І.) позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача 62533грн.48коп. інфляційних, та 11385грн.22коп. - 3% річних. В решті вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, тому на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних, в іншій частині безпідставно нарахував інфляційні та річні на пеню та судові витрати.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2008р. є законним та обґрунтованим. Тому просить рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2008р. залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час і місце засідання суду був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №9218595.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.
Господарським судом Донецької області встановлено, що спірні правовідносини виникли з укладеного між сторонами у справі договору поставки №110 від 02.02.2005року, відповідно до якого відповідач прийняв обов'язки поставити товар позивачу згідно асортименту, кількості, за ціною, вказаними у специфікації. Відповідно до специфікації сума поставки складає 173367грн.00коп.
Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, сторони складають специфікацію, яка є невід'ємною частиною договору, із вказанням в ній найменування, асортименту, кількості, ціни та вартості продукції, що поставляється. Строк поставки кожної партії продукції: протягом 15 днів з моменту здійснення позивачем попередньої оплати даної партії продукції.
Позивач, відповідно до вимог п. 3.1 договору, повинен здійснити попередню оплату кожної партії продукції протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами відповідної специфікації на дану партію. Оплата здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок відповідача (п. 3.2 договору).
У ході розгляду справи у суді першої інстанції встановлено, що при розгляді справи №1/482 на виконання умов договору позивач платіжним дорученням №162 від 11.02.2005р. перерахував суму попередньої оплати 173367грн. Передача товару повинна бути здійснена 26.02.2005р.
Листом №10/05-9 від 24.10.2005р. відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов'язання і згідно ст.ст.612, 693 Цивільного кодексу України позивач направив лист №2563/03 від 21.11.2005р. про відмову від прийняття виконання та пропонував повернути попередню оплату.
Оскільки дані вимоги відповідачем не були виконані, позивач звернувся до господарського суду Донецької області.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 173367грн. та пені в сумі 140947,37грн., які були предметом розгляду у справі №1/482 задоволені господарським судом Донецької області у повному обсязі, про що було прийнято рішення від 14.02.2006року (а.с.15). Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. по справі №1/482 рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2006р. по справі №1/482 -залишено без змін.
Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням від 14.02.2006р. по справі №1/482 встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 173367грн., як грошового зобов'язання, яке виникло після отримання від позивача листа №2563/03 від 21.11.2005р. з вимогою повернути попередню оплату, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності з п.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Причиною виникнення спору у справі №23/28 стало питання щодо наявності у позивача підстав на отримання інфляційних у сумі 89027,67грн. за період з грудня 2005року по січень 2008р., 3% річних у сумі 16744,5 грн. за період з 25.11.2005р. по 01.02.2008р., нарахованих за порушення строків виконання відповідачем його грошового зобов'язання, згідно вимог ст.625 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що задоволенню підлягають інфляційні у сумі 62533,48грн. за період з грудня 2005року по січень 200року, та 3% річних у сумі 11385,22грн. за період з 25.11.2005р. по 01.02.2008року. На пеню та судові витрати позивач безпідставно нарахував інфляційні та 3% річних.
Частиною статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати оплату боргу з урахуванням індексу інфляції і процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу.
Таким чином, господарським судом Донецької області дана правильна юридична оцінка обставинам справи, оскільки стягувач не позбавлений права отримувати 3 проценти річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочки виконання грошового зобов'язання і інфляційні, як збільшення суми основного боргу в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем згідно вимог ст.625 Цивільного кодексу України.
Але, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що при прийнятті судового рішення суд першої інстанції припустився арифметичної помилки в розрахунку інфляційних та 3% річних, у зв'язку з чим апеляційна інстанція за своєю ініціативою перерахувала розрахунок інфляційних та 3% річних згідно вимог чинного законодавства України.
За розрахунком апеляційної інстанції сума інфляційних складає 60890,24грн. за період з грудня 2005р. по січень 2008р., 3% річних складає суму 11313грн.98коп. за період з 29.11.2005р. по 01.02.2008р., оскільки, відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, вимога до оплати позивачем була пред'явлена 21.11.2005р., яку відповідач повинен був виконати в строк до 28.11.2005р. Отже, порушене відповідачем право позивача на повернення суми попередньої оплати виникло з 29.11.2005р., а не з 25.11.2005р., як зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.
Судова колегія вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення інфляційних та 3% річних підлягає зміні у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання заявника скарги на те, що інфляційні витрати та 3% річних за своєю правовою природою є одним з різновидів способу відповідальності за невиконання зобов'язання, а тому згідно ст.232 Господарського кодексу України повинні нараховуватися впродовж 6 місяців з дня виникнення зобов'язання, судовою колегією не приймаються до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у випадках порушення ним правил господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань.
Перелік штрафних санкцій, передбачених Господарським кодексом України є вичерпним.
Таким чином, твердження заявника скарги, що витрати, які пов'язані з інфляцією і платою за користування чужими грошовими коштами (річні) відносяться до штрафних санкцій в розумінні вимог ст.232 Господарського кодексу України щодо строку їх нарахування, є помилковим, оскільки інфляційні та 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання. Поширення на річні та інфляційні, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, шестимісячного строку їх нарахування, є необґрунтованим, оскільки вони стягуються за весь період прострочки виконання грошового зобов'язання боржником в межах загального строку позовної давності.
Також господарським судом правомірно встановлено, що позивач безпідставно нарахував інфляційні та 3% річних на пеню та судові витрати, оскільки згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України пеня є різновидом штрафних санкцій, яку учасник господарських відносин повинен сплатити за неналежне виконання господарського зобов'язання. Пеня є видом господарських санкцій за невиконання господарського зобов'язання, а не самим зобов'язанням, тому на неї не нараховуються інфляційні та 3% річних.
Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2008року у справі №23/28 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, але підлягає часткової зміні в зв'язку з арифметичною помилкою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АПЕКС» м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2008року у справі №23/28 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2008року у справі №23/28 -змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АПЕКС» м.Донецьк інфляційних та 3% річних, виклавши пункт 1 резолютивної частини рішення наступним чином:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю »Науково-виробниче об'єднання »АПЕКС» (м. Донецьк, вул. Набережна, 125/10, ЄДРПОУ 25341788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Компанія »Агро-Союз» (смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1, р/р №26008101568001 у Дніпропетровському відділенні ЗАТ »Альфа-Банк», МФО 300346, ЄДРПОУ 25008215) -60890,24грн. інфляційних, 11313грн.98коп. річних, 722,19грн. витрат на сплату держмита та 80,55грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Зобов'язати господарський суд Донецької області видати наказ.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді: Т.Д. Геза
Н.Л. Величко
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС