73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
28.07.2011 Справа № 5024/856/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон
до приватного підприємця ОСОБА_1 м. Херсон
про стягнення 20753грн. 28коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважені особи ОСОБА_2, ОСОБА_3
від відповідача - приватний підприємець ОСОБА_1, уповноважена особа ОСОБА_4
Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 20753грн. 28коп., що становить вартість електричної енергії спожитої відповідачем відповідно до акту порушення правил користування електричною енергією №128500 від 21.12.2010року.
Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст.22, 1166 ЦК України, 224, 275 ГК України з посиланням на те, що відповідачем спричинено збитки позивачу в результаті бездоговірного, безоблікового споживання електричної енергії шляхом самовільного підключення електроустановок п'ятикімнатного підвального приміщення розташованого в АДРЕСА_2 до електромереж позивача.
Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що складений позивачем акт №128500 від 21.12.2010року не підтверджує його вини у порушені правил користування електричною енергією, оскільки він не відповідає вимогам п.6.41 Правил. Він укладався не 21.12.2010року і не в приміщеннях, розташованих по АДРЕСА_2 та не в присутності відповідача, оскільки 21.12.2010року позивачем в присутності відповідача складався інший акт обстеження цих приміщень №16/1. В цей же день було складено акт про порушення правил користування електричною енергією №128200 відносно одного і того ж порушення правил за тією ж адресою, але іншим суб'єктом - ЖЕУ-1 Суворовського району. Про дату засідання комісії відповідач не повідомлявся. Ні акт від 21.12.2010року №128500, ні рішення комісії відповідачу не вручалися і не надсилалися поштою, що позбавило його права на їх оскарження у встановленому порядку.
Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст..77 ГПК України оголошувалася в засіданні суду 21.07.2011року за клопотанням відповідача.
В засідання суду 28.07.2011року позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ЖЕУ-1 Суворовського району м.Херсона.
Клопотання позивач обґрунтовує тим, що в один і той же день -21.12.2010року за адресою АДРЕСА_2 виявлено порушення Правил користування електричною енергією, а саме самовільне підключення електроустановок підвального приміщення до мереж енергопостачальника, що спричинило безоблікове споживання електричної енергії. Оскільки на одне і те ж порушення, в один і той же день було складено акт про порушення ПКЕЕ №128500 щодо відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1 та акт №128200 щодо ЖЕУ-1 Суворовського району м.Херсона, позивач вважає, що вирішення спору безпосередньо стосуватиметься прав ЖЕУ-1, тому просить залучити його до участі у справі як третю особу.
Відповідно до ст.. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
У заяві про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. В заяві також зазначаються які правовідносини існують у третьої особи з однією із сторін та яким чином рішення по справі вплине на ці правовідносини.
Позивач не зазначив в заяві про залучення до участі у справі третьої особи які правовідносини існують між позивачем або відповідачем з ЖЕУ-1 Суворовського району та яким чином рішення по справі про стягнення шкоди з відповідача може вплинути на ці правовідносини. Не надано таких пояснень і представниками позивача в засіданні суду, а їх посилання на те, що в один і той же день позивачем було складено 2 акти щодо одного і того ж порушення як на відповідача, так і на ЖЕУ-1 Суворовського району не свідчить про те, що між сторонами та ЖЕУ-1 існують будь-які правовідносини, в тому числі і про постачання електричної енергії, на які може вплинути рішення по справі.
Посилання представників позивача на те, що будинок АДРЕСА_3 передано на обслуговування ЖЕУ-1, а відповідач орендує ці нежилі приміщення, також не свідчить про наявність правовідносин між відповідачем і ЖЕУ-1, оскільки при дослідженні наданого до матеріалів справи копії договору оренди №192-с від 01.03.2004року та додаткового договору від 26.02.2010року судом встановлено, що нежилі приміщення по АДРЕСА_2 передавалися в користування відповідача на умовах оренди управлінням комунальної власності Херсонської міської ради і ці приміщення знаходяться на балансі управління житлового господарства, а не ЖЕУ-1 Суворовського району.
Таким чином позивачем не обґрунтовані підстави залучення до участі у справі третьої особи, не зазначено який інтерес існує у цієї особи до справи, які правовідносини наявні між відповідачем та третьою особою та яким чином рішення по справі може вплинути на права третьої особи. Щодо складання 2 актів щодо одного і того ж порушення на відповідача та на ЖЕУ-1 Суворовського району, то кожна особа, яка порушила Правила користування електричною енергією несе відповідальність перед енергопостачальною організацією самостійно відповідно до вимог закону.
Крім того слід зазначити, що заява про залучення третьої особи подана позивачем в засідання суду 28.07.2011року, тобто в останній день встановлений ст.. 69 ГПК України для вирішення спору, а продовжити процесуальний строк вирішення спору неможливо з урахуванням того, що ухвалою від 07.06.2011року розгляд справи судом уже продовжувався за клопотанням позивача, тому його повторне клопотання від 28.07.2011року про продовження процесуального строку вирішення спору не може бути задоволене, як не передбачене нормами ГПК України.
Відхиляється судом і клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та призначення почеркознавчої експертизи щодо достовірності підпису ПП ОСОБА_1 на витягу з протоколу засідання комісії.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупиняти провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи та необхідності призначення судової експертизи.
Зазначена норма є правом, а не обов'язком суду і застосовується тоді, коли без проведення судової експертизи неможливо розглянути спір по суті.
В даному випадку наявність або відсутність підпису відповідача на витягу з протоколу засідання комісії не є тією обставиною яка унеможливлює розгляд справи по суті, оскільки суд оцінює зазначені докази у визначеному законом порядку відповідно до вимог ст. 32, 43 ГПК України.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають розгляду по суті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Відповідно до положень підпункту 16 пункту 8.1. Правил користування електричною енергією постачальник електроенергії за регульованим тарифом має право складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електроенергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.
Порядок складання акту про порушення Правил встановлений п.6.41 Правил користування електроенергією, а саме у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.
У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж 3 уповноваженими представниками постачальника електричної енергії.
Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
21.12.2010року представниками позивача у складі трьох осіб при здійснені обстеження підвальних приміщень, які розташовані в АДРЕСА_2 було складено акт № 128500 про порушення Правил користування електричною енергією. В акті зазначено що ПП ОСОБА_1 здійснив самовільне підключення до Херсонських міських електричних мереж та споживає електричну енергію без приладів обліку та не оплачує її, що є порушенням п.3.1, 3.6, 5.1 Правил.
В акті також зазначено, що самовільне безоблікове підключення електроустановок відповідачем здійснено шляхом підключення проводу АПВ-1 (2х10мм) з режимом роботи споживача з 9.00год до 17.00 год. на протязі 5 робочих днів.
Відповідно до змісту акту від 21.12.2010року він складався представниками позивача в присутності ПП ОСОБА_1, який відмовився підписати акт, але отримав примірник акту та запрошується на засідання комісії по розгляду актів про порушення, яка відбудеться 04.01.2011року о 14.00год.
Однак в засіданні суду було встановлено, що 21.12.2010року в присутності ПП ОСОБА_1 складався інший акт №16/1 про здійснення обстеження підвальних приміщень розташованих в будинку АДРЕСА_2, в якому зазначено, що постачання електричної енергії в підвальні приміщення здійснюється від мереж ЖЕУ-1 Суворовського району.
Складання акту про порушення Правил №128500 саме 21.12.2010року та ще і в його присутності відповідач в засіданні суду категорично заперечував, пославшись на те, що в день обстеження підвальних приміщень позивачем було складено акт про порушення Правил, але не відповідачем, а ЖЕУ-1 Суворовського р-ну м.Херсона № 128200, тому в цей же день позивач не міг складати акт за №128500 (з різницею в 300 актів) про порушення Правил відповідачем.
При об'єктивному, усесторонньому дослідженні наданих як позивачем, так і відповідачем по справі доказів судом встановлено, що приватним підприємцем ОСОБА_1 використовуються нежилі приміщення в будинку АДРЕСА_2 на підставі договору оренди №192-с від 01.03.2004року, який укладений відповідачем з управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, що знаходяться на балансі міського управління житлового господарства. За умовами пункту 5.1 договору оренди відповідач прийняв на себе обов'язки використовувати орендоване майно за цільовим призначенням відповідно до умов договору, в тому числі сплачувати орендну плату, розмір та порядок сплати якої встановлені розділом 3 договору. Укладання орендарем окремого договору на електропостачання з енергетичною компанією та оснащення його засобами обліку електричної енергії за умовами договору оренди не є обов'язком відповідача.
Як пояснив присутній в засіданні суду приватний підприємець ОСОБА_1, на момент передачі приміщень в його користування, вони були забезпечені енергопостачанням від мереж ЖЕУ-1. В підвальних приміщеннях встановлено лічильник ( в кімнаті сантехніків), який здійснює загальний облік електричної енергії, в тому числі орендованих приміщень. Розрахунки за спожиту електроенергію він здійснював з ЖЕУ-1.
Відповідно до пункту 1.2 Правил користування електричною енергією власником електричних мереж є юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії, а споживачем електричної енергії -є особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власник електроустановок.
Цим же пунктом (1.2) Правил зазначено, що межа балансової належності -це точка розподілу елементів електричної мережі між власником електроустановок за ознаками права власності, повного господарського відання або користування, а межа експлуатаційної відповідальності -точка розподілу електричної мережі за ознаками договірних зобов'язань з експлуатації тих чи інших її ділянок або елементів, яка встановлюється за згодою сторін. За відсутності такої згоди межа експлуатаційної відповідальності збігається з межею балансової належності.
Однак, ні в акті №128500 від 21.12.2010року, ні в акті обстеження №16/6 від 21.12.2010року не зазначено, що у відповідача є власна межа балансової належності, тобто межа, яка розділяє орендовані ним приміщення від інших підвальних приміщень, які знаходяться на обслуговуванні ЖЕУ-1 Суворовського району, як і не зазначено яким чином позивач дійшов до висновку про те, що саме відповідач здійснив самовільне приєднання до мереж енергопостачання та яким чином (способом) це приєднання було здійснено.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що в день обстеження орендованих відповідачем приміщень представниками позивача 21.12.2010року також складено акт №128200 про самовільне підключення п'ятикімнатного підвального приміщення до електричних мереж, які було здійснено ЖЕУ-1 Суворовського району. Акт складено в присутності представника ЖЕУ-1 головного інженера Трибух О.О., заперечення якого щодо складеного акту в матеріалах справи відсутні, тому посилання позивача на те, що цей акт складено помилково судом відхиляються.
Більш того, акт про порушення Правил №128200 свідчить про відсутність межі балансової належності між орендованими відповідачем приміщеннями та приміщеннями які знаходяться на балансі управління житлового господарства та передавалися на обслуговування ЖЕУ-1.
Окрім цього, складання працівниками позивача одночасно актів №128200 та №128500 також є порушенням п.6.41 щодо порядку оформлення актів про порушення ПКЕЕ, оскільки за одним і тим же фактом порушення, на одному і тому ж об'єкті, за однією і тією ж адресою було складено два акти відносно порушення Правил різними суб'єктами. До того ж, як стверджують представники відповідача, акт №128500 не складався на місці виявлення порушення в присутності представника відповідача, а складався значно пізніше одноособово представниками позивача і ПП ОСОБА_1 при цьому не був присутнім, що також є порушенням п. 6.41 Правил.
Таким чином, акт про порушення правил користування електричною енергією №128500 від 21.12.2010року не відповідає вимогам п.6.41 Правил.
Не надано позивачем і належних доказів на підтвердження того, що зазначений акт надіслано відповідачу у встановленому пунктом 6.41 порядку, оскільки в засіданні суду було встановлено, що ПП ОСОБА_1 цей акт не отримував, так як не був присутнім при його складанні і цей факт позивачем нічим не спростовано.
Судом відхиляються посилання позивача на те, що відповідач зобов'язаний був укласти самостійний договір на постачання електричної енергії з позивачем, оскільки постачання електричної енергії відповідачу в орендованих ним приміщеннях здійснювалося від мереж ЖЕУ-1. В його користування передавалися приміщення які були забезпечені енергопостачанням і ніяких дій щодо самовільного приєднання до мереж позивача він не здійснював. За посиланням відповідача між ЖЕУ-1 та позивачем існують договірні відносини, але копії договору на постачання електричної енергії ЖЕУ-1 позивач суду не надав, хоча факт існування між ними господарських правовідносин нічим не спростував.
Щодо посилання позивача на пункт 9 договору оренди від 01.03.2004року, то відповідно до цього пункту орендар зобов'язаний одночасно з укладанням договору оренди укласти договір про технічне обслуговування орендованого приміщення з відповідними службами. Обов'язок відповідача укласти окремий договір на постачання електричної енергії договором оренди не передбачений, а технічне обслуговування приміщення відповідно до ст.. 181 Житлового Кодексу УРСР передбачає не постачання електричної енергії, а здійснення ремонтно-будівельних робіт відповідними обслуговуючими житлово-експлуатаційними і ремонтно-будівельними службами за окремими договорами.
Доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Однак позивачем, на якого відповідно до ст..33 ГПК України покладено обов'язок доведення зазначених в позові обставин, не надано доказів які б відповідали принципам належності та допустимості в розумінні ст. 32, 34 ГПК України та підтверджували б викладені в акті від 21.12.2010року №128500 факти щодо здійснення безпосередньо відповідачем самовільного приєднання до електромереж та порушення ним Правил користування електричною енергією.
Посилання позивача на те, що нарахування суми збитків здійснені на підставі засідання комісії оформленого протоколом №4 від 25.01.2011року судом не приймається як належний доказ по справі.
Відповідно до пункту 6.42 Правил користування електричною енергією споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначення дня засідання та має право бути присутнім на засіданні комісії.
В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що відповідач запрошувався на засідання комісії відповідно до вимог п.6.42 Правил, а посилання позивача на опис вкладень до цінного листа від 13.01.2011року не є належним та допустимим доказом повідомлення відповідача про час і дату засідання комісії, оскільки із опису вкладень вбачається, що лист надіслано за адресою АДРЕСА_2, а в засіданні суду було встановлено, що місцезнаходженням відповідача відповідно до реєстраційних документів є АДРЕСА_1. В засіданні суду відповідач пояснив, що у зв'язку з відключенням його від електропостачання 21.12.2010 року, він з цього часу не здійснює господарську діяльність за адресою АДРЕСА_2 та не знаходився станом на 13.01.2001року за цією адресою, а відповідно і не міг отримувати будь-якої кореспонденції. Про ці факти було відомо позивачу, оскільки саме ним здійснювалося відключення орендованих відповідачем приміщень від мереж електропостачання, однак, як стверджує відповідач, він умисно надіслав запрошення на комісію за неналежною адресою, що позбавило його права бути присутнім на комісії, надавати відповідні пояснення, а також оскаржити рішення комісії у встановленому законом порядку.
Розрахунок вартості недоврахованої електричної енергії здійснений комісією на підставі акту № 128500 від 21.12.2010року. В протоколі зазначено, що акт складено відповідно до вимог Правил, а порушення -самовільне безоблікове приєднання струймоприймачів, виникло з вини відповідача. Однак, як зазначено вище, акт № 128500 від 21.12.2010року не відповідає вимогам п.6.41 Правил, а позивачем не доведено що самовільне безоблікове приєднання струймоприймачів мало місце на об'єкті з вини відповідача. Незрозуміло також на яких підставах розрахунок середньодобового споживання електричної енергії комісією здійснено виходячи із 12-годинного режиму роботи відповідача, оскільки в акті перевірки режим споживання зазначено з 9.00 до 17.00 годин, тобто 8 годин на добу.
Не доведено позивачем належними засобами доказування і той факт що відповідачем отримано витяг із протоколу комісії для ознайомлення, а в засіданні суду встановлено, що підпис на копії витягу не належить ПП ОСОБА_1
Положеннями ст.1166 Цивільного Кодексу України, на яку посилається позивач в позовній заяві, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 224 Господарського Кодексу України.
Згідно з ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміється витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 22 ЦК України встановлено загальну норму щодо захисту цивільних прав і інтересів по відшкодуванню збитків та майнової шкоди. Відповідно до зазначеної норми особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також відповідно до приписів статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вищезазначених норм юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення даного зобов'язання, є факт заподіяння шкоди, як самостійної підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України. Підставою для застосування позадоговірної відповідальності є наявність складу правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку (дії чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки (шкоду); причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою та вину особи, яка заподіяла шкоду. Наявності складу правопорушення в діях відповідача позивачем не доведено.
Суд також зазначає, що недоврахована електрична енергія, в тому числі і через самовільне приєднання до мереж енергопостачальника - це втрати енергопостачальника через порушення споживача у сфері електроенергетики, які підлягають доказуванню у порядку, встановленому статтями 1212, 1213 ЦК України як незаконно набуте майно (електрична енергія) та відшкодування його вартості, оскільки позивач та відповідач не перебувають у договірних відносинах. Зазначене узгоджується і з постановою Верховного Суду України від 16.05.2011року у справі №15/147/10.
Позивач в позовній заяві посилається на інші норми права, а саме: ст.ст. 22, 1166 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України, та просить їх стягнути як збитки спричинені відповідачем, не довівши при цьому, що саме відповідачем здійснено правопорушення в сфері господарських правовідносин та безпідставно споживалася електрична енергія.
З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст.. 49 ГПК України відносяться на позивача.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволені позовних вимог відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 02.08.2011р.