"27" липня 2011 р.Справа № 15/45/5022-862/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
за позовом Прокурора Теребовлянського району в інтересах держави вул. Князя Василька, 79, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100 в особі Теребовлянської районної державної адміністрації вул. Кн. Василька, 104а, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет Управління Держкомзему у Теребовлянському районі вул. Кн. Василька, 73, м.Теребовля, Тернопільська область,48100
до відповідача №1 Соснівської сільської ради с. Соснів, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48112
відповідача №2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" с.Різдвяни, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48178
про - визнання недійсним укладеного 05.01.2010р. між Соснівською сільською радою та ТзОВ "Агрофірма "Дружба" договору оренди землі площею 328,26 га, вартістю 3578664,2 грн., що знаходиться на території Соснівської сільської ради Теребовлянського району за межами населеного пункту;
- зобов'язання ТзОВ "Агрофірма "Дружба" повернути земельну ділянку у первісному стані у власність держави в особі Теребовлянської районної державної адміністрації.
За участю представників:
прокуратури: не з'явився;
позивача: не з'явився;
відповідача №1: не з'явився;
відповідача №2: ОСОБА_1, довіреність № 03/11 від 30.12.10р.,
третьої особи: не з'явився.
Суть справи:
Прокурор Теребовлянського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Теребовлянської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів: 1) Соснівської сільської ради, с. Соснів, Теребовлянського району, Тернопільської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба", с. Різдвяни, Теребовлянського району, Тернопільської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Управління Держкомзему у Теребовлянському районі, м. Теребовля, вул. Князя Василька, 73, про: 1. визнання недійсним укладеного 05.01.2010р. між Соснівською сільською радою та ТзОВ "Агрофірма "Дружба" договору оренди землі площею 328,26 га, вартістю 3578664,2 грн., що знаходиться на території Соснівської сільської ради Теребовлянського району за межами населеного пункту; 2. Зобов'язання ТзОВ "Агрофірма "Дружба" повернути земельну ділянку у первісному стані у власність держави в особі Теребовлянської районної державної адміністрації.
В розпочатому судовому засіданні представнику відповідача №2 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.
Прокурор та представник позивача в судове засідання 27.07.2011р. не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представник відповідача №1 в судові засідання жодного разу не з'являвся, причини неявки суду не повідомляв, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Представник третьої особи в судове засідання без поважних причин не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача №2 проти позову заперечив та вважає його безпідставним, так як позивачем не наведено жодної правової підстави визнання договору недійсним, так як даний договір не зареєстрований та відсутній акт прийому -передачі, що є необхідною умовою при укладанні договору. Крім того зазначив, що земельні ділянки, якими користується відповідач №2 не належать ні до державної, ні до комунальної власності, а є власністю пайовиків. Проте письмового відзиву суду не надав.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача №2, судом встановлено наступне:
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Місцеві державні адміністрації - це місцевий орган державної виконавчої влади в Україні, який в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративної одиниці.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні та фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року (далі ГК України), господарське зобов'язання, одним з видів якого є майново-господарське зобов'язання (цивільно-правове), виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року (далі ЦК України) з урахуванням особливостей ГК України.
Згідно ст. 11 ЦК України, 174 ГК України, підставою для виникнення таких господарських зобов'язань є договори та інші правочини.
Правочином, згідно ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України, є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, до яких застосовуються загальні положення про зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 207 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, у спосіб визначений даними нормами закону, одним з яких є визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним.
Підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами слугувало порушення інтересів держави щодо користування земельними ділянками державної та комунальної власності та передачі їх в оренду.
Відповідно до матеріалів, справи Соснівською сільською радою, в особі сільського голови Шкарупи Т.М., та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба", в особі виконавчого директора Товариства Стрілецького В.М., 05.01.2010р. підписано договір оренди земельних часток (паїв), у відповідності до умов якого Соснівська сільська рада передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" приймає в строкове платне користування земельні частки (паї) померлих власників, які на даний момент не переоформлені спадкоємцями, а також ті, що переоформлені, але не отримали державних актів, ті що з різних поважних причин не уклали договорів оренди частки (паї) загальним розміром 328,26 га, вартістю 1207996,80 грн., які розміщені в межах земельної ділянки для сільськогосподарських потреб.
Пунктом 2.2. договору сторонами встановлено розмір орендної плати, що складає 3,0% від вартості переданих земельних паїв.
Пунктом 2.3 договору сторонами визначено строк дії договору -терміном до 30 листопада 2010 року.
Розділом 5 договору передбачено, що до нього додається список померлих власників земельних часток (паїв).
Позивач просить визнати даний договір недійсним у зв'язку із: - заниженням грошової оцінки земельної ділянки; - перевищенням головою сільської ради своїх повноважень при підписанні договору, зокрема щодо передання в оренду земель, що знаходяться за межами населеного пункту, розпорядження якими входить до повноважень районної державної адміністрації; - переданням в оренду земельних ділянок без проведення торгів; - відсутністю державної реєстрації даного договору.
У відповідності до Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Частиною другою статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Також статтею 18 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про оренду землі", п. 17 постанови Кабінету Міністрів України N 2073 від 25.12.98р. "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", є укладеним з моменту такої реєстрації. У разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації.
Згідно ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами.
Згідно із статтями 210 ЦК України та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Як свідчать матеріали справи та зазначено прокурором в позовній заяві і підтверджено представником відповідача №2 в судовому засіданні, договір оренди землі від 05.01.2010р. не був зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому даний договір суд вважає неукладеним.
Згідно зі змістом ст. 215 ЦК України недійсним може бути визнано лише укладений правочин, а тому позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди земельних часток (паїв) задоволенню не підлягають.
Щодо повернення земельної ділянки в первісному стані у власність держави в особі Теребовлянської районної державної адміністрації, суд зазначає наступне: реституція, у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України, застосовується як наслідок визнання правочину недійсним, водночас наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Окрім того позивачем не надано доказів на підтвердження у районної державної адміністрації права на земельні ділянки, що є предметом договору від 05.01.2010р., що давало б йому правові підстави на звернення з позовною вимогою про повернення земельної ділянки, як і не надано суду доказів фактичного використання земельної ділянки ТОВ "Агрофірма "Дружба".
У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельних часток (паїв) від 05.01.2010р., що підписаний Соснівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" повернути земельну ділянку у первісному стані у власність держави в особі Теребовлянської районної державної адміністрації не підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 6, 210, 215, 216, 640 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові відмовити.
2. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "28" липня 2011р. через місцевий господарський суд.
Суддя Г.Б. Бучинська