12.07.11 Справа № 5021/1090/2011.
за позовом: Закритого акціонерного товариства «Ромнафтопродукт», м. Ромни
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УРС ЛТД», м. Київ
про визнання недійсним договору
СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.
Представники сторін:
Від позивача: Савочка А.А.
Від відповідача: не з'явився
При секретарі судового засідання Черненко І.О.
Суть спору: позивач просить суд визнати недійсним договір б/н на поставку продукції від 26 січня 2005 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Ромнафтопродукт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УРС ЛТД».
Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав.
Явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою, а тому нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Ухвалою господарського суду Сумської області по справі № 6/35-05 від 29.03.2010 року припинено повноваження ліквідатора ЗАТ «Ромнафтопродукт» арбітражного керуючого Рибалченко М.О., новим ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Савочку Андрія Анатолійовича (ліцензія НОМЕР_1 від 06.08.2010 року).
На виконання вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч. 1 ст. 25) ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Позивач зазначає, що здійснивши аналіз фінансового становища та вивчивши бухгалтерську документацію банкрута, ліквідатор дійшов висновку про необхідність подання до господарського суду позову про визнання недійсними ряду угод, укладених ЗАТ «Ромнафтопродукт».
З матеріалів справи вбачається, що 26 січня 2005 року між Закритим акціонерним товариством «Ромнафтопродукт» (42004, м. Ромни, вул. Полтавська, 145; код ЄДРПОУ 31765982) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УРС ЛТД» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; код ЄДРПОУ 24264643) було укладено Договір б/н на поставку продукції.
У відповідності до пункту 4.1 Договору на поставку продукції продукція оплачується замовником - позивачем (ЗАТ «Ромнафтопродукт») по договірній ціні, погодженій в специфікаціях поставки.
Матеріали справи містять специфікацію № 1 від 27.01.2005 року на загальну суму 45438 грн. 12 коп. в тому числі ПДВ, специфікацію № 2 від 27.01.2005 року на загальну суму 9306 грн. 36 коп. в тому числі ПДВ, специфікацію № 3 від 27.01.2005 року на загальну суму 169 803 грн. 96 коп. в тому числі ПДВ.
Таким чином, загальна вартість товару, яка мала бути поставлена позивачу відповідно до умов договору б/н на поставку продукції від 26.01.2005 року та специфікацій № 1, № 2, № 3 від 27.01.2005 року, становить 224 548 грн. 44 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 632 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на основі чинного законодавства.
Головним обов'язком постачальника за договором поставки є передача товару покупцю.
Проте з матеріалів справи вбачається, що за Договором б/н на поставку продукції від 26.01.2005 року попри наявність у ТОВ «УРС ЛТД» специфікацій, видаткових та податкових накладних товар ЗАТ «Ромнафтопродукт» не передавався.
Документами, якими підтверджується виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно зі змістом договору поставки, являються: накладні, акт приймання-передачі товару, специфікація, рахунок-фактура, сертифікати відповідності державної системи сертифікації, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, інші дані, які свідчать про реальність здійснюваних операцій.
Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи є лише підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця.
Згідно п 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Для надання видатковій накладній юридичної сили й доказовості вона повинна містити обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.
Судом встановлено, що видаткова накладна №РН-05/0003 від 27.01.2005 року, яка має підтверджувати факт поставки товару, не може слугувати доказом передачі постачальником у встановлений строк товару замовнику, оскільки не містить ані підписів уповноважених осіб, ні печаток контрагентів.
Видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи є лише підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця.
Згідно п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів поставки інформації про конкретні товари, які передані покупцеві, їх вартість, одиницю вимірювання (тобто відсутність будь-якого з обов'язкових реквізитів, передбачених законодавством) або невідповідність встановленій законодавством формі позбавляє сторону договору поставки можливості посилатися на них, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства - такі документи втрачають доказову силу.
Суд звертає увагу на те, що товарність договору б/н від 26.01.2005 року не підтверджена актами приймання-передачі та товарно-транспортними накладними.
Передача товару від постачальника покупцеві оформляється актом приймання-передачі.
У акті приймання-передачі товару зазначається інформація про товар, його загальна кількість і якість, вартість товару, місце й дата передачі товару, наявність чи відсутність претензій щодо кількості і якості товару тощо.
Акт підписується уповноваженими представниками постачальника й покупця, і за умови узгодження цього в договорі поставки скріплюється печатками сторін.
Покупець при прийомі товару зобов'язаний надати постачальникові довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 28.12.2005р. за №1178/10/31-106 «Про віднесення до складу валових вартості одержаних послуг» акт приймання-передачі товарів (робіт, послуг), яким оформляються результати відповідного договору, повинен містити вимоги, які ставляться до первинних документів, наведені у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, який призначений для списування товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного й бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи.
Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за №363) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні й дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом вантажовідправник повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.
Вантажовідправник засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і за необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (при потребі й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір б/н на поставку продукції від 26 січня 2005 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар за даним правочином фактично не поставлявся та відсутні первинні документи, наявність яких обумовлена законом, а достовірність специфікацій, податкових та видаткових накладних від 27.01.2005 року є сумнівною.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності угоди є недодержання в момент її вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, у якій містяться загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності угоди:
- зміст угод не може суперечити ЦК України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє угоду, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника угоди має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- угода має бути спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею;
- угода, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»).
Суд зазначає, що виходячи зі змісту ст. 202, 203 Цивільного кодексу України, правочин є виявом волі сторін, наміром досягти певного правового (а значить законного) результату. Зовнішнє вираження волі сторін в правочині має відповідати їх внутрішньому наміру, правочин має бути здійсненним.
Матеріали справи свідчать про те, що видаткові накладні № РН-05/0001 та № РН-05/0002 від 27.01.2005 року підписані від імені ЗАТ «Ромнафтопродукт» ОСОБА_1 на підставі довіреностей ЯЖШ № 249190 та ЯЖШ № 249191 від 27.01.2005 року.
На момент укладення спірного договору повноваження голови правління ЗАТ «Ромнафтопродукт» виконував ОСОБА_2, який викликався в судове засідання для надання пояснень.
В судовому засідання ОСОБА_2 повідомив, що довіреності ЯЖШ №249190 та ЯЖШ №249191 від 27.01.2005 року не видавались.
Згідно з частинами 2, 4 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Отже, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України унормовано, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства, вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Згідно п. 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.
При розгляді справи, судом встановлено, що особі, яка підписувала видаткові накладні № РН-05/0001 та № РН-05/0002 від 27.01.2005 року Ковернязі Л.Р. таких повноважень товариством не надавались.
Відповідно до п. 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.
Обставини, зазначені вище, підтверджуються також поясненнями осіб, які викликалися в судове засідання, а саме: колишнього голови правління ЗАТ «Ромнафтопродукт» ОСОБА_2 та працівника товариства ОСОБА_1.
Суд також звертає увагу на те, що істотною умовою договору поставки також є ціна. Від ціни та обсягу поставки залежить загальна сума договору.
Згідно п. 4.1 Договору продукція, що поставляється, оплачується замовником за договірною ціною, узгодженою в специфікаціях поставки.
Проте жодна з трьох специфікацій до даного договору не відповідає ні вимогам п. 4.1 Договору, ні вимогам п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не є узгодженою з замовником (ЗАТ «Ромнафтопродукт»), а графа «отримав» в цих специфікаціях не заповнена.
Таким чином, суд доходить висновку, що Договір б/н на поставку продукції від 26.01.2005 року не містить істотної умови - ціни.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, а також користуватися іншими процесуальними правами.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Договір б/н на поставку продукції від 26 січня 2005 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Ромнафтопродукт» (42004, м. Ромни, вул. Полтавська, 145; код ЄДРПОУ 31765982) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УРС ЛТД» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; код ЄДРПОУ 24264643).
СУДДЯ (підпис) Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
Повне рішення складене 15.07.2011р.