Іменем України
26 липня 2011 року справа № 5020-820/2011
За позовом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України у м. Севастополі,
ідентифікаційний код 25875509
(99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 27)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Транзит-2”,
ідентифікаційний код 24508855
(99016, м. Севастополь, вул. Приморська, 2-В, кв. 53)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1,
ідентифікаційний номер НОМЕР_1
(99040, АДРЕСА_2)
про визнання недійсним акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 від 29.05.2009 та акта розслідування нещасного випадку від 29.05.2009 за формою Н-5,
Суддя Головко В.О.,
Представники учасників судового процесу:
позивач (Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі) -ОСОБА_2, начальник юридичного відділу, довіреність № 01/01-09/1442 від 29.04.2011;
відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер-Транзит-2”) -ОСОБА_3, представник, довіреність б/н від 01.07.2011;
третя особа (ОСОБА_1) -не з'явилася.
Обставини справи:
26.05.2011 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Транзит-2” (далі -відповідач) про визнання недійсним акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 від 29.05.2009 та акта розслідування нещасного випадку від 29.05.2009 за формою Н-5.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 30.05.2011 порушено провадження у справі № 5020-820/2011.
Ухвалою від 18.07.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучена ОСОБА_1 /арк. с. 73-74/.
В судовому засіданні, призначеному на 26.07.2011, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, просив визнати недійсними акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 від 29.05.2009 та акт розслідування нещасного випадку від 29.05.2009 за формою Н-5 з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав суду відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погодився в повному обсязі та просив провадження у справі припинити на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України /арк. с. 48-49/, посилаючись на те, що даний спір вже був предметом розгляду в окружному адміністративному суді м. Севастополя з подальшим переглядом судового рішення в судах апеляційної та касаційної інстанцій /арк. с. 13-18/.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, надала письмові пояснення щодо обставин нещасного випадку; просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши також про можливість розгляду справи у її відсутність /арк. с. 75-76/.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Частиною першою статті 15 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” встановлено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків -некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
У разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний вчинити певні дії, що передбачені статтею 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, у тому числі щодо відшкодування потерпілому заподіяної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно з пунктом 13 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112 (далі по тексту -Порядок), акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5, а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 є підтвердженням нещасного випадку, що пов'язаний з виробництвом.
Виходячи зі змісту статті 55 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд соціального страхування від нещасних випадків має право вирішувати питання щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладання штрафів та інші питання в судовому порядку.
Крім того, відповідно до пункту 37 Порядку органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції здійснюють контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків.
28.05.2009 комісією Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Транзит-2” складено Акт № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 /арк. с. 11-12/ та Акт розслідування нещасного випадку від 28.05.2009 за формою Н-5 /арк. с. 9-10/.
Даними актами встановлено таке: 21 травня 2009 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 приступила до виконання обов'язків експедитора в офісі Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Транзит-2”, що розташований на території ДП „Севастопольський морський рибний порт” за адресою: м. Севастополь, вул. Рибаків, 5. Біля 14 години вона направилася в іншу будівлю для проведення заходів особистої гігієни. Під час повернення на робоче місце напроти входу до офісу вона впала на правий бік, після чого була доставлена в міську лікарню № 1 ім. Пирогова із діагнозом: закритий субкапітальний перелом шейки правої стегнової кістки.
У поясненнях від 25.05.2009 ОСОБА_1 зазначала, що під час вищевказаного випадку в неї запаморочилася голова, нога ізслизнула з доріжки на клумбу та вона упала на правий бік.
Викладені обставини, на думку позивача, свідчать про погіршення стану здоров'я потерпілої, а не про вплив виробничого фактора чи середовища. Про це було складено особову думку страхового експерта Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі від 28.05.2009, але вона не була прийнята відповідачем до уваги. Тому позивач вважає, що подія зі ОСОБА_1 була кваліфікована невірно.
Наведене стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” нещасний випадок -це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.
Такий перелік визначено у Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112.
Згідно з абзацом третім пункту 14 Порядку, пов'язаними з виробництвом визнаються нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися, зокрема, у період підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення.
Стаття 22 Закону України „Про охорону праці” зобов'язує роботодавця організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
Матеріали справи, а саме: акт розслідування нещасного випадку, що стався 21.05.2011 /арк. с. 9-10/, акт № 1 про нещасний випадок /арк. с. 11-12/, повідомлення про нещасний випадок /арк. с. 82, 85/, протокол опитування потерпілої /арк. с. 91, 96-97/, пояснювальна записка /арк. с. 92/ свідчать про факт отримання потерпілою шкоди здоров'ю на території підприємства, у робочий час при виконанні заходів особистої гігієни.
Наведене підтверджує те, що нещасний випадок зі ОСОБА_1 в контексті статті 14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та пункту 14 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві є пов'язаним із виробництвом, а отже, підпадає під поняття страхового випадку.
За правилами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не обґрунтував свої доводи та не надав належних та допустимих доказів щодо невірності складання оскаржуваних актів.
За наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість і правильність складання відповідачем Акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 від 28.05.2009 (затверджений 29.05.2009) та Акта розслідування нещасного випадку від 28.05.2009 (затверджений 29.05.2009) за формою Н-5, а тому позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі задоволенню не підлягають.
Доводи відповідача щодо необхідності припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що є рішення між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав (п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України), не приймаються судом до уваги і відхиляються, оскільки, як убачається зі змісту постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010 /арк. с. 13-15/ та ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010 /арк. с. 16-18/ за результатами розгляду справи адміністративними судами було прийнято рішення про закриття провадження у справі у зв'язку із непідвідомчістю спору адміністративним судам. Таким чином, спір по суті не вирішувався, тобто підстави для припинення провадження у даній справі відсутні.
Беручи до уваги вищевикладене та керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
Суддя підпис В.О. Головко
Повне рішення в порядку
статті 84 ГПК України
оформлено і підписано
01.08.2011.