79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.07.11 Справа № 5015/3560/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Цяцяка А.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Західний Каскад”, м. Львів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів про стягнення 3984 грн. 76 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Західний Каскад”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів про стягнення 3982 грн. 21 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 26.06.2011 р. призначив справу до розгляду на 13.07.2011 р.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становить 1942 грн. 25 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано штраф в сумі 582 грн. 68 коп., 3% річних в сумі 409 грн. 13 коп., інфляційні втрати в сумі 1050 грн. 20 коп. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3984 грн. 76 коп. заборгованості за поставлений товар.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 26.06.2011 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В судовому засіданні 13.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2011 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
27 січня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Західний Каскад” (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) було укладено договір №БК-2009/01/01.
За цим договором покупець (відповідач) зобов'язується оплатити, а продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти, а саме: дизпаливо, бензин А-76, А-92, А-95, А-98, мастильні матеріали.
Згідно п. 1.4. договору №БК-2009/01/01 від 27.01.2009 р. відпуск товару покупцю здійснюється по пластиковій смарт-карті, що виготовляється за рахунок продавця.
Позивач за період з 28.01.2009 р. по 31.05.2009 р. поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 52382 грн. 25 коп., що підтверджується накладними №БК-01/03 від 28.01.2009 р., №БК-02/18 від 28.02.2009 р., №БК-03/17 від 31.03.2009 р., №БК-04/06 від 30.04.2009 р., №БК-05/15 від 31.05.2009 р., (оригінали накладних оглянуті в судовому засіданні, належно завірені копії долучені до матеріалів справи).
Відповідно до п. 3.1. договору №БК-2009/01/01 від 27.01.2009 р. покупець оплачує товар на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
За домовленістю сторін продавець може видавати покупцю товар на умовах товарного кредиту з наступною післяоплатою. Об'єм товарного кредиту -25000,00 грн. Наступний товарний кредит видається в об'ємі оплаченої суми за попередній кредит. Термін оплати товарного кредиту -не пізніше 5-ти банківських днів (п. 3.2. договору).
Згідно п. 6.5. договору №БК-2009/01/01 від 27.01.2009 р. оплата покупцем своєї заборгованості перед продавцем за отриманий товар повинна відбутися не пізніше передостаннього банківського дня поточного місяця.
У зв'язку з частковою сплатою вартості товару, позивач 2 жовтня 2009 р. надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав оплатити суму заборгованості до 10.10.2009 р.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 1942 грн. 25 коп.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно п. 6.6. договору №БК-2009/01/01 від 27.01.2009 р., у випадку існування у покупця заборгованості перед продавцем за отриманий товар по закінченні календарного місяця взаєморозрахунків продавець має право на стягнення з покупця фінансової компенсації у розмірі до 5% від суми заборгованості за отриманий але не оплачений товар.
Позивачем відповідно до вимог цього пункту договору нараховано штраф в сумі 582 грн. 68 коп.
Однак, виклавши умову про сплату штрафу в такій редакції, позивачем не враховано положення ст. 549 ЦК України.
Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, умова про штраф, викладена в редакції п. 6.6. договору №БК-2009/01/01 від 27.01.2009 р., за своє суттю та в розумінні ст. 549 ЦК України є пенею.
Частиною 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки судом встановлено, що згідно 6.6. договору №БК-2009/01/01 від 27.01.2009 р. в позивача виникає право на нарахування пені, відповідно до вимог ч. 1 ст. 231 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” проведено перерахунок суми, яка була нарахована позивачем як штраф. Відповідно до проведеного перерахунку розмір пені повинен становити 170 грн. 05 коп.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 409 грн. 13 коп., інфляційні втрати в сумі 1050 грн. 70 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 1942 грн. 25 коп. основного боргу, 170 грн. 05 коп. штрафу, 409 грн. 13 коп. 3% річних, 1050 грн. 70 коп. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Західний Каскад”, м. Львів, вул. Зелена, 109 (ідентифікаційний код 20844326) 1942 грн. 25 коп. основного боргу, 170 грн. 05 коп. штрафу, 409 грн. 13 коп. 3% річних, 1050 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 91 грн. 43 коп. державного мита, 211 грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Мазовіта А.Б.