Кіровоградської області
про повернення позовної заяви
29 липня 2011 р. № 5013/1358/11
Суддя господарського суду Кіровоградської області Тимошевська В.В., розглянувши матеріали
за позовом: ОСОБА_1, Кіровоградська область, Знам"янський район, с. Диківка
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бандурівське", Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Бандурівка
про визнання недійсним свідоцтва і скасування його державної реєстрації та визнання права власності
ОСОБА_1 подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву з вимогами наступного змісту:
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що видане ТОВ "Бандурівське" 02.11.2010р., на контору з добудованою котельнею, критий тік та 2 арочні Ангари та скасувати його державну реєстрацію;
- визнати за собою, ОСОБА_1, право власності на: контору (літ. А, згідно технічного паспорту) площею 151 кв.м з добудованою котельнею (літ. Б, згідно технічного паспорту) площею 10,98 кв.м, розташована за адресою АДРЕСА_1; критий тік (літ. А, згідно технічного паспорту) площею 1860 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2; ангари арочні в кількості 2 штуки (літ. А, літ. Б, згідно технічного паспорту) кожен площею 644,3 кв.м, загальною площею 1288,6 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_3.
Відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Як вбачається із поданої позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про визнання права власності та визнання недійсним свідоцтва і скасування його державної реєстрації.
Відповідно до пункту 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції № 15 від 22.04.1993 року, позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів. У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер.
Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв немайнового характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 р. № 8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15.
Отже, ставка державного мита з позовних заяв про визнання права власності визначається як із позовів майнового характеру та становить 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, позивачем згідно поданої позовної заяви підлягало сплаті державне за немайновою вимогою (визнання недійсним свідоцтва і скасування його державної реєстрації) 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн. та 1% ціни позову за вимогою про визнання права власності.
Поряд з цим, позивачем за квитанцією № К24/R/63 від 27.07.2011р., доданої до позовної заяви, сплачено державне мито лише за майновою вимогою (визнання права власності) в сумі 700,00 грн., що не є належним доказом на підтвердження сплати державного мита в установленому порядку та розмірі за поданою позовною заявою.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Згідно п. 3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви мають додаватись документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Однак, позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів, які б свідчили про направлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
За викладених обставин, позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Крім того, господарський суд звертає увагу на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами юридичних осіб та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, за загальним правилом господарським судам підвідомчі справи за участю фізичних осіб лише у разі їх реєстрації в якості суб'єкта підприємницької діяльності.
Поряд з цим, частина 2 названої норми встановлює, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Тобто фізична особа, має право звернутися до господарського суду лише у встановлених законодавством випадках.
Такий випадок передбачений, зокрема, пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Тобто, наведеною нормою незалежно від суб'єктного складу учасників відносин (підприємець чи фізична особа) до виключної компетенції господарських судів віднесено справи у спорах між учасниками (акціонерами, засновниками) господарського товариства та господарським товариством, пов'язані з реалізацією та захистом корпоративних прав.
Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав
Згідно статті 4 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.
Отже, заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства.
Враховуючи наведене, при зверненні до господарського суду позивачем-фізичною особою має бути обґрунтовано наявність порушення саме його корпоративного права. У разі неналежності спору до корпоративного, позов фізичної особи, яка не зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, не підлягає розгляду в господарських судах України.
Оскільки, господарський суд не приймає позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, а повертає її заявнику, заява про забезпечення позову від 27.07.2011р. також підлягає поверненню.
Керуючись п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. ст. 86, 106 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (вх. 1358/11 від 28.07.2011р.) та додані до неї матеріали, в тому числі: квитанцію № К24/R/63 від 27.07.2011р. про сплату державного мита в сумі 700 грн., квитанцію № К24/R/64 від 27.07.2011р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. та заяву про забезпечення позову від 27.07.2011р. (вх. 02-11/21620/11) повернути на адресу ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В.Тимошевська