"03" серпня 2011 р. Справа № 55/403
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Чернова Є.В.,
розглянувши
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інжинірингова компанія "НовоБуд"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 р.
у справі № 55/403 господарського суду міста Києва
за первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сакура"
до
про
за зустрічним позовом
до
проТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інжинірингова компанія "НовоБуд"
стягнення 498 535,63 грн.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інжинірингова компанія "НовоБуд"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сакура"
стягнення 665 271,00 грн.
за участю представників:
ТОВ "БК "Сакура" -Кушніренко І.О.;
ТОВ "БІК "НовоБуд" -Бондаренко П.А.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сакура" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інжинірингова компанія "НовоБуд" 498 535,63 грн. заборгованості, у т.ч. 370 071,20 грн. основної заборгованості, 103 225,97 грн. збитків від інфляції та 25 238,46 грн. процентів річних.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 26/06 від 26.06.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.3-7, 209-213).
Відповідач у справі у відзиві на позов проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що часткова несплата заборгованості за виконані позивачем роботи є наслідком допущених ним недоліків (т.1 а.с.189-191).
До початку розгляду справи по суті ТОВ "Будівельна інжинірингова компанія "НовоБуд" звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом та просило суд стягнути з ТОВ "Будівельна компанія "Сакура" 665 271,00 грн. збитків.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що для усунення недоліків у роботі відповідача ним було сплачено 665 271,00 грн. (т.1 а.с.93-97).
ТОВ "Будівельна компанія "Сакура" у запереченнях на зустрічний позов просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що є рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Крім того, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що позивачем акти виконаних робіт підписані без будь-яких зауважень, а отже, право посилатися на певні недоліки у виконаних роботах, в силу ч. 1 ст. 853 ЦК України, у позивача відсутнє (т.1 а.с.220-221).
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2011 р. первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "БІК "НовоБуд" на користь ТОВ "БК "Сакура" 99 618,51 грн. збитків від інфляції та 22 987,61 грн. процентів річних. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "БК "Сакура" на користь ТОВ "БІК "НовоБуд" 295 199,80 грн. збитків. В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.263-270).
Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач частково не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 370 071,20 грн.; в свою чергу, позивачем завдано відповідачу збитків на суму 665 271,00 грн.; оскільки відповідачем, в порядку ст. 601 ЦК України, заявлено про зарахування зустрічних однорідних вимог, то первісні позовні вимоги про стягнення основного боргу не підлягають задоволенню, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 р. змінено. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "БІК "НовоБуд" на користь ТОВ "БК "Сакура" 370 071,20 грн. основного боргу, збільшено розмір збитків від інфляції, що підлягають стягненню, до 100 728,73 грн., процентів річних -до 25 020,62 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю (т.2 а.с.27-34).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не доведено розміру збитків та не обгрунтовано наявності всіх необхідних елементів складу правопорушення, що є необхідним для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Відтак, висновок суду першої інстанції про зарахування зустрічних однорідних вимог не підтверджується матеріалами справи.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "БІК "НовоБуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, незастосуванням до відносин сторін норм матеріального права (т.2 а.с.39-43).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.
26.06.2008 р. між сторонами у справі укладено договір підряду № 26/06.
За умовами зазначеного договору, позивач зобов'язується виконати передбачені договором роботи по оздобленню фасаду по системі CERESIT, а відповідач -прийняти зазначені роботи та оплатити їх вартість.
Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Предметом первісного позову у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами встановлено, що позивачем виконані роботи за договором на загальну суму 2 097 208,00 грн., які здані ним та прийняті відповідачем, про що підписано акти приймання виконаних підрядних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 7.3. договору оплата фактично виконаних робіт здійснюється щомісячно, на підставі підписаного акта прийому-передачі фактично виконаних робіт, у строк 10 робочих днів з дати підписання акта, на умовах, викладених в цьому договорі.
Натомість, як встановлено судами, відповідач сплатив за виконані роботи лише 1 727 136,80 грн.
Отже, сума заборгованості відповідача за виконані позивачем роботи становить 370 071,20 грн.
Разом з цим, стверджуючи про виконання позивачем робіт з недоліками, відповідач звернувся з зустрічним позовом про відшкодування збитків у розмірі 665 271,92 грн., що були витрачені на оздоблення фасаду житлового будинку. При цьому, спричинення йому збитків відповідач (позивач за зустрічним позовом) обгрунтовує актом обстеження від 09.10.2008 р., підписаним його представниками та представниками ТОВ з ІІ "Хенкель Баутехнік Україна"; договором підряду № 130/11 від 21.11.2008 р., укладеним позивачем за зустрічним позовом та ТОВ "МіД-Сервіс"; актами приймання виконаних підрядних робіт згідно зазначеного договору та платіжними дорученнями, що підтверджують перерахування коштів за вказані роботи.
Суд першої інстанції, вважаючи зустрічні позовні вимоги обгрунтованими, та прийнявши до уваги зроблену позивачем за зустрічним позовом, в порядку ст. 601 ЦК України, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, у задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості за виконані роботи відмовив, натомість зустрічний позов задовольнив частково.
Однак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необгрунтованість зустрічних позовних вимог та про задоволення первісного позову.
Так, в силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч. 2 цієї норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Між тим, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, ним зроблено правильний висновок про те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено: наявності недоліків у роботі, виконаній відповідачем за зустрічним позовом (так як акт обстеження від 09.10.2008 р. не підписаний представниками останнього); вини відповідача за зустрічним позовом; факту спричинення позивачу збитків саме через зазначені недоліки; причинно-наслідкового зв'язку між оплатою позивачем за зустрічним позовом виконаних робіт за договором № 130/11 та діями відповідача по виконанню договору № 26/06.
Таким чином, у задоволенні зустрічної позовної вимоги правомірно відмовлено судом апеляційної інстанції.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач за первісним позовом не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у встановлений строк, допустивши заборгованість у розмірі 370 071,20 грн., ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі, зважаючи на відсутність правових підстав для зарахування зустрічних вимог відповідно до заяви відповідача за зустрічним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення вимог про стягнення збитків від інфляції та процентів річних, з огляду на здійснений судом перерахунок.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи були повно вивчені і досліджені докази, які знаходяться у матеріалах справи, у відповідності до правил оцінки письмових доказів, за наслідками чого суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки наведені у касаційній скарзі обставини та заперечення були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції та їм дана відповідна правова оцінка.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 р. немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 р. у справі № 55/403 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інжинірингова компанія "НовоБуд" -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Чернов Є.В.